• USD 27.7
  • EUR 33.4
  • GBP 38.5
Спецпроєкти

Сталінізм на експорт. Навіщо Путін прикинувся захисником слов'ян у Яд Вашемі

Почавши з докорів Польщі в антисемітизмі, Москва вирішила згадати старе амплуа — захисниці українців і білорусів від "польських панів"
Фото: Getty Images
Фото: Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Тривають з грудня атаки Володимира Путіна на Польщу (про лаштунками яких я вже писав) охоплюють нових гравців. Почавши з обвинувачень в антисемітизмі, Москва розширює коло історичних вин Варшави.

Москва як захисниця українців

У річницю входу Червоної армії на Варшаву, 17 січня, російське міноборони до 75-річчя визволення" підготував цілий сайт з документами. В коментарі відомства підкреслювалося, що червоноармійці врятували залишилися в польській столиці євреїв і українців від польської антикомуністичної Армії Крайової. Так Кремль згадав про стару, з двадцятих років минулого століття, масці рятівниці східних слов'ян від шовіністичних "польських панів".

Кілька днів потому на пропагандистському шоу Володимира Соловйова виступив "черговий єврей Кремля" Євген Сатановський - і також увійшов у роль захисника українців від поляків. При цьому Сатановський захищав Сталіна, навіть хвалив його за вбивство польських офіцерів у Катині, прирівнявши політику Сталіна відношенню до Варшави до тодішнім українцям. Покартав поляків за депортацію українців в рамках операції "Вісла", згадав навіть про лемків, яким польська держава не дозволяє повертатися на рідні землі.

Про лемків він казав з наголосом на останньому складі - "лемки", приписавши їм наддніпрянську пісню "Ти ж мене підманула".

Яка мета залучення східних слов'ян у пропагандистську війну Москви з Варшавою?

Сталінізм на експорт

Реклама на dsnews.ua

Сенс відновлення старого сталінського образу захисника пригноблених той же, що і піднесення на постамент самого Сталіна. Десяток років тому у Путіна була проблема з тим, що говорити щодо Другої світової війни всередині країни і на експорт. За кордоном можна було згадати про радянсько-німецький пакт про ненапад і секретний протокол до нього, не випинати занадто роль "батька народів", робити акцент на коаліції СРСР з союзниками проти Німеччини. Власне, спільний фронт Москви із Заходом проти спільної загрози був головним акцентом зовнішньополітичних посилів Кремля тих часів.

Говорити про дружбу сьогодні - безглуздо, бо Кремль вирішив скористатися іншою тактикою. Рік тому Москва сама опублікувала документи про пакт Молотова-Ріббентропа, але при цьому зазначила "гуманітарні" приводи окупації перебувають у складі Польщі Галичини, Волині, Полісся і Вільнюського краю - в якості захисту переслідуваних Варшавою східних слов'ян і євреїв.

Річниця закінчення Другої світової - це хороший привід підчистити свою репутацію за рахунок інших. Москва до неї готувалася давно - міноборони РФ провело в 2019 р. серію салютів на честь входу Червоної армії в Одесу, Севастополь, Мінськ, Вільнюс, Брест, Каунас, Кишинів, Бухарест, Таллінн, Ригу і Белград. Балтійські республіки влітку, перед 80-ї річниці пакту Молотова-Ріббентропа, солідарно протестували проти цих заходів, вказуючи, що не про звільнення варто говорити, а про другий окупації. В цьому році прийшла черга для салютів на честь Варшави, Будапешта, Братислави, Відня, Праги і Берліна. В середині січня салют на Поклонній горі на честь Варшави показувала в прямому ефірі RT.

Польща як ніколи до речі підходила для атак Кремля. Але вона - аж ніяк не головна мета. Головною метою є зміцнення сталінського бачення Другої світової, вже в "експортної версії".

Війна пам'ятників всередині Польщі триває

Крім пропагандистських атак на Польщу з найвищих трибун Кремля, всередині країни відбулися також менш помітні речі. 20 січня стало відомо про чергову наругу над українським пам'ятником на горі Монастир у Підкарпатському воєводстві. Крім знищення таблиці з іменами загиблих у бою з НКВС партизан УПА, вандали викинули вишиті рушники, принесені активістами у дні листопадового поминання померлих.

Цей епізод викликав обмін заявами Києва і Варшави - українська сторона кілька років поспіль вимагає від Польщі відновлення пам'ятника, розбитого ще в 2016 р., а Варшава зволікає з цим. В останніх заявах обидві столиці натякнули, що дії вандалів можуть бути використані "третьою стороною".

Ще один епізод стався на Підляшші. Напередодні річниці вбивства жителів православного села Залешаны відділом партизана Бурого, якого героїзує нинішня польська правляча верхівка, стало відомо, що пам'ятник жертвам ремонтує пропутінська спільнота "Курськ". Голова цієї організації регулярно показується в Росії, а на території Польщі спільнота займається захистом пам'ятників червоноармійцям, за переноси яких з центрів міст в музеї і на кладовища Москва справа дорікає багатьох східних європейців.

Насправді не так важливо, чи стоїть за цими діями безпосередньо Кремль або це своєчасна ініціатива "на місцях". Важливо те, що з грудня російська пропаганда створює в Польщі атмосферу напруженості з проблемних питань минулого.

Розділене польське суспільство і Кремль

А Польща, здається, цей іспит здає все гірше. Це лише моє припущення - ніхто ще не досліджував того, хто і як оцінює поведінку польської влади в конфлікт з Кремлем. Начебто польський парламент, за винятком одного депутата, засудив нападу Росії на Польщу. Такого однодумності в Сеймі не було давно - і могло здатися, що Путін тільки згуртував поляків, які в останні роки дуже розділені внутрішнім політичним конфліктом.

Однак якщо придивитися, можна побачити кардинальні відмінності в цьому однодумності. Кремль нас атакує, а Захід не захищає, тому що ніхто ніколи не любив Польщу - кажуть прихильники правлячої партії. Але ж Путін каже правду про ставлення Варшави до євреям та українцям - заперечують опоненти, додаючи: Захід не захищає Варшави із-за її п'ятирічного сутяжництва з Брюсселем.

Коли в цій суперечці починає проявлятися внутрипольский політичний конфлікт, Путін і Кремль відходять на другий план. Вражаюче, але вже не важливо, хто і з якою метою робить заяви, - важливо, що стверджує поляків в особистому погляді на нашу владу і опозицію. Я не пригадую, щоб досі розпочата Кремлем гра сприймалася польським суспільством так серйозно.

Факт, що правляча у Польщі партія сама підставилася під атаки - говорячи про подібному кремлівському наборі цінностей, відокремлюючи себе від Заходу, заграючи з націоналістами у ненависті до євреїв і українців, однак досі Кремль не маніпулював цим так відкрито.

Нині можна сказати, що Польща поділена на частини, а тому готова ковтати чергові кремлівські приманки. Стратегія правлячої партії - не втручатися, щоб не нашкодити - грає згубну роль. Путін, виступаючи в Яд Вашемі як приятель українців, росіян, білорусів та поляків, адресує своє послання тим, хто не зовсім задоволений політикою власної держави. У вільній дискусії, в якій не було окупації Криму в 2014-му і Східної Польщі у 1939-му, це нормально. Але хіба можна сприймати ці посили від авторитарного лідера держави з абсолютно іншою системою цінностей, який розігрує нормальні для демократій різниці думок? Виявляється, що вже можна.

Парадоксально - під час дискусії про "антибандеровской" поправкою до закону про інститут національної пам'яті польські політики були значно менш політкоректні по відношенню до України, ніж зараз висловлюються про нападки Кремля. І це більш виразна оцінка стану польсько-українських відносин, ніж заяви Володимира Зеленського та Анджея Дуди.

Ігор ІСАЄВ - головний редактор порталу українців Польщі PROstir.pl

    Реклама на dsnews.ua