• USD 26.9
  • EUR 31.9
  • GBP 37.5
Спецпроєкти

Зустріч з Путіним. Чому Байдену варто згадати про провальні переговори Кеннеді і Хрущова

Хрущов залишив зустріч, ще більше повіривши в те, що Кеннеді слабкий і нерішучий

Зустріч президента США Джона Кеннеді і лідера СРСР Микити Хрущова (червень 1961 р.)
Зустріч президента США Джона Кеннеді і лідера СРСР Микити Хрущова (червень 1961 р.) / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Президент Атлантичної ради (Atlantic Council) Фредерік Кемпе у своїй колонці для CNBC закликає президента США Джо Байдена врахувати досвід зустрічі Джона Кеннеді і Микити Хрущова, яка відбулася майже 60 років тому.

Навряд чи президент США Джо Байден зверне увагу на той факт, що його зустріч з президентом Росії Володимиром Путіним, яка відбудеться в середу в Женеві, припадає на 60-ті роковини провального віденського саміту президента США Джона Кеннеді і лідера СРСР Микити Хрущова (червень 1961 р.).

І все-таки немає більш корисного для Байдена застереження, ніж історія тієї дводенної зустрічі, що стала першим подібним самітом наддержав в епоху телебачення.

Невиправдана впевненість і недостатня підготовка Кеннеді, який прибув, як і Байден, на зустріч, перебуваючи лише кілька місяців при владі, зіткнулися з ідеологічною рішучістю Хрущова і його жорстокою риторичною атакою. Лідер Москви безжально критикував рішучість Кеннеді захищати інтереси США в Європі, особливо в Берліні, свобода якого стала визначальною проблемою холодної війни.

Хрущов залишив зустріч, ще більше повіривши в те, що Кеннеді здебільшого слабкий і нерішучий, і ця оцінка зміцнювалася невдалою операцією в затоці Свиней (спроба повалення режиму Фіделя Кастро), що відбулася буквально за два місяці до зустрічі; і цю операцію Кеннеді спершу підтримував без особливого бажання, а потім просто без особливого ентузіазму.

Хрущов також приїхав з Відня, будучи впевненим у тому, що він може перекрити кордон між Східним і Західним Берліном, через який його східнонімецькі союзники в якості біженців пробиралися на Захід у пошуках роботи і кращого життя. Двома місяцями пізніше війська Східної Німеччини за підтримки Радянського Союзу почнуть будівництво Берлінської стіни, і наступні 28 років вона буде символом того, що невільні системи здатні нав'язати, коли лідери вільних країн не можуть чинити опір.

Потім, трохи більш ніж через рік, в жовтні 1962 р., станеться Кубинська ракетна криза — можливо, найбільш напружений епізод в контексті недопущення ядерної війни між Сполученими Штатами і Радянським Союзом. Кеннеді сподівався, що, погодившись на будівництво Берлінської стіни, він зможе знизити напруженість у відносинах з Москвою і добитися прогресу в переговорах щодо ядерної зброї, але замість цього Хрущов визнав Кеннеді слабким і переконався в тому, що він може спокійно перекинути ядерну зброю на територію, що знаходиться в 90 милях від США.

Реклама на dsnews.ua

Після зустрічей у Відні Кеннеді запросив в окрему кімнату в резиденції посла США легендарного журналіста The New York Times Джеймса "Скотті" Рестона, щоб поділитися з ним "похмурою картиною" і "серйозністю ситуації".

"Найгірші моменти в моєму житті, — сказав Кеннеді Рестону. — Він знущався наді мною".

Кеннеді розмірковував про подальші небезпеки: "Якщо він думає, що у мене немає досвіду і сміливості, поки ми не доведемо зворотне, у нас з ним нічого не вийде".

У статті для The New York Times Рестон, захищаючи конфіденційність свого джерела, написав, що президент "був вражений жорсткістю і твердістю радянського лідера". Він написав, що Кеннеді покинув Відень з песимізмом з усіх питань і що у нього, "безумовно, склалося враження, що німецьке питання постане дуже скоро".

У цьому він мав рацію.

Уроки саміту Кеннеді — Хрущов

Перенесемося в сьогоднішній день. Було б наївно вважати, що набагато більш коротка зустріч Байдена з Путіним в середу, навіть після розпаду Радянського Союзу і військового альянсу Варшавського договору, не повʼязаназ аналогічними погрозами.

Безсумнівно, багаторічний досвід Байдена у відносинах з Москвою йому допоможе, поряд з його тверезою оцінкою Путіна як "убивці". Кеннеді приїхав до Відня у віці 44 років і був наймолодшим президентом, коли-небудь обраним в Сполучених Штатах, а Байден прибуде до Женеви у віці 78 років, будучи найстаршим.

Однак небезпека криється в тому, що адміністрація Байдена зі зрозумілих причин відноситься до Китаю як основного суперника і недостатньою мірою усвідомлює збільшені виклики, які кидає Росія.

Як недавно написав в журналі Foreign Affairs Майкл Макфол, який обіймав посаду посла США в Москві при адміністрації Обами, Росія — не "слабка і напівзруйнована держава, якою вона була в 1990-ті роки. Вона відродилася... зі значно більшою військовою, кібернетичною, економічною і ідеологічною міццю, ніж вважають більшість американців".

Макфол написав: "Путін вклав значні кошти в ядерну модернізацію, а Сполучені Штати — ні. Він також вклав величезні ресурси в модернізацію російських звичайних збройних сил".

Ці сили служили для порятунку кривавого режиму Башара Асада в Сирії і готові до подальшої атаки на українському кордоні і "становлять значну загрозу для Європи і навіть перевершують НАТО за деякими параметрами, включаючи кількість танків, крилатих ракет і військ на кордоні між НАТО і Росією", — написав Макфол. Також помітно активізувалися підтримувані Росією кібероперації і операції впливу проти США та інших західних демократій.

Чиновники Білого дому зробили все можливе, щоб обмежити час зустрічі Байдена і Путіна, і Байден не запрошуватиме Путіна на спільну пресконференцію. Вони знизили очікування щодо результатів, підкресливши, що це зустріч лідерів, а не саміт.

Байден, знаючи, що сила в кількості, також вчинив мудро, організувавши перед зустріччю з Путіним саміти з демократичними союзниками — спершу з прем'єр-міністром Великобританії Борисом Джонсоном, з яким підписав нову Атлантичну хартію, а потім з партнерами по "Групі семи" (G7) в минулі вихідні і, нарешті, з іншими членами НАТО, а потім уже з лідерами Європейського Союзу.

У Женеві у Байдена є шанс почати діалог про стратегічну стабільність, яка, як він сподівається, зробить відносини з Москвою більш передбачуваними. Офіційні особи також сподіваються на повернення послів кожної країни на свої пости, а також на послаблення обмежень на дипломатичну і консульську діяльність і звільнення одного або декількох американців, що перебувають у російських в'язницях.

Однак про це найважливіше випробування історики, які вивчають розсекречені документи, наімовірніше, повідомлять не раніше ніж через кілька років. Що Байден скаже чи не скаже, зробить або не зробить, що обмежить підривні амбіції Путіна або ще більше заохотить їх?

Як писав в The Wall Street Journal російський гросмейстер і політичний активіст Гаррі Каспаров: "Історія неодноразово демонструвала, що умиротворення диктатора тільки переконує його в тому, що ви занадто слабкі, щоб протистояти йому, провокуючи на подальшу агресію".

Можливо, цей факт, хоча багато що й змінилося, є найпотужнішою сполучною ланкою між Віднем 60 років тому і Женевою на цьому тижні.

    Реклама на dsnews.ua