Паяц проти блаженної. Чому Собчак просто пожартувала про Крим
Вчора Ксенія Собчак стала зіркою українських соціальних мереж. Багато постили її репліку "З точки зору міжнародного права Крим український. Точка" з позитивними коментарями. Різними за змістом, але позитивними по тональності. Які, загалом, можна звести до тез "фраза "голий король" (щодо зовнішньополітичного авантюризму Путіна. - Ред.) прозвучала" і "Ксюша уделала Навального і Ходорковського, які так і не зважилися сказати подібного".
Загалом, якщо вдатися до настільки близькою росіянам (та й нам теж) сексистської стилістики, мужня жінка показала " кузькіну мати жіночним чоловікам. Тим більше що в Росії понад двох десятків чоловік засуджені за аналогічні заяви щодо "сепаратистської" статті КК РФ 280.1. До речі, слова Собчак прозвучали на тлі процесу над кримським татарином Сулейманом Кадировим, що сказали те ж саме. Який, очевидно, буде визнаний винним. А справа проти Ксенії не тільки не дійде до суду, але і взагалі не буде порушено.
Тому що Собчак відіграє визначену їй системою роль позасистемного опозиціонера. І грає добре. "ДС" вже писала про те, що одна з найгостріших проблем, яку належить вирішити Кремлю на березневих президентських виборах, - це проблема забезпечення явки до виборчих дільниць в умовах, коли фаворит виборчих перегонів відомий задовго до її офіційного старту. Висунення Ксенії - частина її вирішення. Тим більше, що вона одночасно балотується під гаслом "проти всіх" і просуває тезу "голосуй, а то програєш". Така комбінація, як українській публіці, начебто, відомо з власного досвіду, незмінно йде на користь кандидата від влади - і неминуче дробить ряди прихильників його опонентів.
Але це лише одна сторона медалі. Друга - це те, що в жорстко зарегульованому поле публічної політики Собчак разом з скоморохом Жириновським і блаженної Поклонської займає нішу паяца (подейкують, що вона і змінить прізвище на Противвсех - до речі, ця технологія відпрацьована в Україні, не остання з українських ноу-хау, які будуть застосовуватися в Росії, про що мова піде нижче). Отже, Собчак-Противвсех буде паяцом, "придворним дурнем", якому по середньовічній традиції дозволяється говорити все що завгодно. Так сказати, різати правду-матку, саме тому, що він нібито "дурень". Можна, наприклад відкрито заявляти Крим - це Україна. Дуже смішно. Путіна це точно має повеселити.
В цілому, конфігурація цього тріо дозволяє російської влади вирішувати комплекс цікавих і важливих завдань. Глава ЛДПР вже давно виконує функцію обкатчика тих "народних ініціатив, які бажано, але незручно озвучувати російським властям. Поклонська - якщо ще не наставниця, то еталонний зразок тих дрімучих консерваторів і ретроградів, на тлі яких Путін і його оточення виглядають лібералами-модернизаторами-західниками. Словом, чергова варіація на тему класичного сюжету про Петра і попи. При тому, до речі, що "поклоновцы" можуть ще стати в нагоді Кремлю - за тією ж схемою, за якою знайшлося застосування неонацистам.
Собчак ж відтягує частину електорату у мейнстрімовий ліберальної опозиції - ту частину, для якої Навальний з Ходорковським "спеклися", систематично зливаючи протестні акції. І - притягує потенційних "пораженців", які вважають, що кримський гештальт пора закривати. Цю публіку, очевидно, варто тримати під контролем.
Причому вся трійця - і Жириновський, і Поклонська, і Собчак - служить і соціальними барометрами: громадська реакція на їхні виступи дає деяке уявлення про настрої (хоча тут варто зазначити, що перший персонаж вже добряче набрид і викликає все більш млявий відгук).
У той же час, по мірі називання нових імен з команди Собчак, стає ясно, що її електоральний проект - це та сама "партія елітарної автократії", про яку вона колись казала. Як висловився історик Олександр Скобов, її електоральне поле - "це та частина середнього класу, яка орієнтована на союз з олігархічною елітою і компроміс з бюрократичною елітою і силовий. Межа її мрій - деякий перерозподіл влади всередині правлячого класу. Але головний супротивник - революційна опозиція. Конкуруючи з нею, "партія собчекистов" буде перехоплювати деякі її гасла. Зрозуміло, выхолащивая їх зміст. Що ми вже спостерігаємо на прикладі заяв Ксенії Собчак по Криму".
Голова виборчого штабу Собчак Ігор Малашенко обіймав ту саму посаду у Бориса Єльцина в 1996-му, за збір підписів та волонтерську роботу буде відповідати Олексій Ситников, який працював з Юлією Тимошенко в 2004-м. Тему інклюзивної освіти буде курирувати Авдотья Смирнова - дружина Анатолія Чубайса. До речі, цікаво, що вона вже озвучила заклик "голосувати серцем", добре відомий українській публіці завдяки все тієї ж Тимошенко. Загалом, кампанія від гасел до іміджів викликає безліч ремінісценцій, що вказують на найжорстокіший дефіцит креативу, то на консервативну ставку на перевірені часом рішення в області піару. Втім, може, це просто розрахунок, що українські ноу-хау спрацюють в Росії. Цікаво, що інші названі члени команди - представники вершків "креативного класу", які є швидше кондотьерами, ніж ідейними борцями. І це зайвий раз підтверджує слова Скобова.
Собчак, схоже, виконує ще одну задачу. Проект з її балотуванням, очевидно, з самого початку схвалений Путіним, дозволяє нівелювати одвічне фактор розбрату між кремлівськими вежами, який доводилося зважати і на всіх попередніх виборах. З одного боку - Смирнова безумовно не може сховати за спиною свого чоловіка - типового представника системних лібералів, а з іншого - Собчак публічно називає головним винуватцем розпалювання війни на Донбасі Владислава Суркова. Який в середовищі системних лібералів - свій до мозку кісток.
В цілому це виглядає як типова розводка в двох площинах. Перша - типове "цар хороший, бояри погані". У тому сенсі, що коли Путін був класним, але з часом зіпсувався - причому не сам. Тут варто згадати, що Ксюша пообіцяла Самого не критикувати як "людину, що врятував життя її батька". Друга - та, мабуть, головна - вкидання в маси тези, що з Україною "все не так однозначно". Іншими словами, заяву Собчак - свого роду дозвіл на многоголосицу і старт публічних дебатів. І якщо її апогеєм стане дискусія "наскільки Крим наш, і потрібен нам наш Крим такою ціною?", я б не став дивуватися. Тому що це дозволяє розширити поле для маневру на зовнішньополітичному поприщі. На минулому зустрічі з Куртом Волкером той же Сурков говорив, що Путіну потрібні збереження обличчя і лаври миротворця, так що подібні ескапади цілком можуть задати подальший тренд. До речі, цікавий збіг: вже сьогодні, поки Ксенія Собчак пояснювала, що не закликала віддати Крим, а лише констатувала його статус, Росія відпустила двох в'язнів - представників меджлісу кримських татар Ільмі Умерова і Ахтема Чийгоза. Втім, це, ймовірно, вже інша історія.
Але все ж репліки висхідної зірки російської політики, причому аж ніяк не самостійною, хоч би і по праву народження представляє тамтешній істеблішмент, не повинні викликати захоплення в української аудиторії. Хіба що обережний інтерес.
