Кілька ідей для "білоруського дива"

Кілька років тому, коли і Росії заборонили ігорний бізнес, це стало несподіваним шансом для економіки сусідів
Фото: belsat.eu

До Мінська потягнулися спочатку казино та букмекерські контори, а за ними - їхні віддані клієнти. Переваги столиці Білорусі очевидні - російська мова, невисокі (особливо порівняно з Москвою) ціни на життя, вільний перетин кордону і зовсім близенько їхати/летіти. Натомість Білорусь отримала робочі місця і відрахування у бюджет. Мінську пророкували славу "східноєвропейського Лас-Вегаса". Але останнім часом це світле майбутнє виявилося під питанням - у Росії поговорюють про можливе повернення ігорного бізнесу додому, бо ж самим грошей не вистачає. Вільну ігрову зону від початку обіцяли щойно захопленому Криму, а тепер на місце "російського Монте-Карло" претендує ще й Сочі.

Втім, Білорусі не варто впадати у відчай. Вона все ще може зажити слави "східноєвропейського тигра", чи, з огляду на регіональну специфіку, радше "зубра". Треба лише виявити сміливість, волю і докласти трішки благородного безуму.

Білорусь могла би і надалі лишатися своєрідним майданчиком особливих можливостей для росіян. Чим "скрєпніше скрєпи" в Росії, тим більше можливостей розгорнути специфічні "сервіси свободи" під самим її кордоном.

Інша можливість - зняття обмежень на розвиток біотехнологій. Це, мабуть, найскладніша програма - яка, втім, в кінцевому рахунку може виявитися найбільш прибутковою

І не тільки для Росії. Світ потребує території, на якій діяла би необмежена - ну, майже необмежена - свобода слова. На якій можна виголошувати найкрамольніші ідеї і виготовляти найризикованіший контент - від закликів до повалення будь-якого (окрім білоруського, звісно) режиму до агітації за Всепланетну Тотальну Державу, від пропаганди релігійного екстремізму до гей-пропаганди і розповсюдження найогиднішої порнографії. Ніде у світі не діє повна і необмежена свобода слова і самовираження - майданчик для неї могла би надати країна, яка, загалом, звикла до ізоляції і в якій все підпорядковано рішенням однієї достатньо вольової особи. Звісно, на опозиційних виданнях грошей не заробиш. Але окрім них існує величезна кількість медіа-провокаторів і просто фріків - безпечних і небезпечних, - які зуміли би скористатися з такої пропозиції з немалим зиском і для себе, і для казни.

Інша можливість - зняття обмежень на розвиток біотехнологій. Це, мабуть, найскладніша програма - яка, втім, в кінцевому рахунку може виявитися найбільш прибутковою. За можливості проводити будь-які експерименти і процедури, заборонені в більшості країн світу, до Білорусі підтягнулися би і фахівці, і науковці, і інвестори, готові вкладати у лабораторії, клініки та інфраструктуру - адже нема нічого більш доходного, аніж торгувати життям.

Хіба що торгувати смертю. І це ще одна можливість розвитку індустрії розваг. Всі розваги, заборонені у різних частинах світу через етичні чи будь-які інші мотиви, можуть отримати легальне життя на території країни, яка не боїться зовнішнього осуду і хоче заробити гроші. В Іспанії заборонять кориду? Не проблема! Так само, як гладіаторські бої, дике полювання та інші "голодні ігри" - навербувати безумців-учасників для шоу майже так само легко, як зацікавити споживача.

Ну, добре, все, описане вище, потребує великої міри сміливості і майже необмеженої фантазії. До того ж викличе дуже різку критику з боку деяких сусідів по планеті. Є і менш болісні виклики "загальнолюдськім цінностям", які можна було би перетворити на прибуткові для бюджету підприємства.

Можна було би переглянути місцеве законодавство щодо авторського та суміжного права, вийти з міжнародних угод щодо цих прав - і зорганізувати зону вільного розповсюдження контенту. Сервери торрент-трекерів можна буде більше не ховати на закинутих платформах у північних морях, відкинути футуристичні мрії про станції в Антарктиді чи на орбіті - оскільки їх можна буде розмістити значно ближче і комфортніше.

Також можна легалізувати і посприяти операторам біткойну. З можливістю прив'язати курс "зайчика" до електронної валюти.

І, нарешті, найпростіше - легалізувати легкі наркотики. Світових споживачів цим, звісно, не здивуєш. Але поштовх до розвитку російської клубної культури на білоруських теренах це могло би дати. І якщо казино таки втечуть до Сочі, то заради можливості спокійно покурити в кафе травку або закинутися в нічному клубі спайсом, московські та пітерські дівчатка і хлопчики платитимуть залюбки.

Хоча, може, навіщо віддавати білорусам такі ідеї?