Гройсман отримав шанс стати Єхануровим. Або Кінахом
Учорашній скандал з відставкою прем'єра означає, що відставки уряду не буде. І після 12 серпня, коли Рада вийде з канікул. Розпорядження Яценюка лишити замість себе т.в.о. прем'єра Володимира Гройсмана це - фільчина грамота. У такому статусі з Гройсманом не вестимуть переговори ні МВФ, ні інвестори, ні серйозні вітчизняні бізнесмени. То ж, грошей у нас не буде також. І це, судячи із заяви представника Президента в Кабміні Олександра Данилюка, оточення Глави держави добре розуміє. Тому робить вигляд, що хоче повернути Яценюка. Не тому, що пробачили йому демарш, а тому, що команда Президента потрапила у неоднозначну правову й економічну ситуацію.
Експерти і політики до цих пір сперечаються: чи припиняє повноваження уряду заява Яценюка про відставку. Стаття 115 Конституції чітко говорить: "Відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією". Тобто, після вчорашнього емоційного спічу колишнього прем'єра Кабмін втратив повноваження. І якщо діяти за Конституцією, то парламентські сили мають оформити власними підписами нову коаліцію і запропонувати нового прем'єра. Хай він зветься технічним, але має бути узаконений парламентським рішенням, а не розпорядженням прем'єра-відставника.
У той же час ініціатори розвалу коаліції, вочевидь, на місяць до розпуску Ради головним в уряд нікого призначати не хочуть. Та й власне не можуть, бо інакше доведеться йти на "ширку" за участю "регіоналів". Тому Президент у листі до спікера Олександра Турчинова каже про необхідність голосування ВР за відставку. Посилаючись на статтю 15 закону "Про Кабінет Міністрів України". Вона говорить, що Верховна Рада питання про відставку прем'єра розглядає не пізніше, ніж на десятий день після надходження відповідної заяви. Аби не вдаватися до прямого протистояння з Президентом, Рада не підтримає відставку уряду. Але дивимося у той же закон про Кабмін. Стаття 13 "Відставка Кабінету міністрів", п.1.2 каже, що відставка прем'єра є підставою для відставки уряду. Ст. 15 вступає в колізію з цією нормою, бо передбачає розгляд питання парламентом. Якщо існують колізії, то всі сторони конфлікту знаходять вигідні для себе юридичні зачіпки. У таких випадках завжди норма Конституції є вищою за норми будь-якого закону. Тому тут ми спостерігаємо політичні ігри й торги і нічого іншого. У тому числі й торги щодо політичного майбутнього скандаліста Яценюка. Який залишиться прем'єром і, що не виключено, отримає пропозицію від Порошенка увійти до передвиборного списку його "Солідарності". На знак примирення.
Усі ці політичні ігри ґрунтуються на тому, що в часи війни ті чи інші рішення базуються на політичній доцільності, а вона у тому, що уряд повинен працювати, бо Батьківщина - в небезпеці. Це правильно, але... Ми не будемо судити, правий чи не правий був Яценюк, заявляючи про відставку, і чи буде правий, коли від неї відмовиться. Не шукатимемо конспірологічних моментів типу "відставитися Арсенію наказала Юля". Для цього у Яценюка є вороги, що найняли десятки ботів й експертів, які вішають на колишнього прем'єра усіх собак. Він і за Крим винен, і ГТС хотів Заходу віддати, і фінрозвідку під себе підібгати. А "ударівці" взагалі натякають, що діяльністю Кабміну Яценюка варто зайнятися правоохоронцям. Одним словом, запущено серіал "папєрєдніки" з метою знизити рейтинг Яценюка та виштовхати його вбік "Батьківщини" Юлії Тимошенко. Аби наглухо закрити в опозиційній ніші. Натомість, ми спробуємо змоделювати ситуацію, в яку потрапляє пан Гройсман в разі, якщо Яценюк стане в позу.
Власне, у колишнього вінницького мера з'явився шанс на успіх, який дається раз у житті. Але схоже, Володимиру Борисовичу приготували не роль рятівника нації, а такого собі Юрія Єханурова часів президентства Віктора Ющенка. Тільки не бурята за походженням. По-перше, Гройсман - абсолютно не самостійна фігура. За його спиною соціально-економічними процесами рулюватиме президентська команда. Для чого вже й створено Національну раду реформ, якою через заступника голови АП Дмитра Шимківа керуватиме сам Глава держави.
По-друге, Гройсман не зможе здійснювати кадрових перестановок, але це йому й не потрібно, бо уряд вже не є командою. Більш того, він стане простою формальністю із завданням затверджувати пропоновані з Банкової ініціативи.
По-третє, і про це мало хто говорить, спосіб, у який Володимиру Борисовичу дістається крісло т.в.о. прем'єра є, м'яко кажучи, не зовсім коректним. У нас не один голова уряду злітав з посади в результаті інтриг, проте тут маємо пряме підсиджування шефа. На пам'ять прийшла відставка уряду Ющенка. Там також інтриганили і в підсумку прем'єром став Анатолій Кінах. Кажуть, він сподівався, що з цієї посади стане наступником Кучми. Але з'явився інший кандидат в наступники - Віктор Янукович - і Кінаха без особливих пояснень звільнили.
По-четверте, виникає запитання: а де успіхи віце-прем'єра Гройсмана у реформуванні регіональної політики? Так, він часто з'являвся на телеекранах, розповідав про децентралізацію, про зміни до Конституції, але де хоча б пілотний варіант нововведень зі зрозумілими кожній бабусі в селі позитивними зрушеннями? Нема, бо війна? Так це найпростіше пояснення. Оце як раз і непокоїть, бо війна на Сході триває і прикривати нею все - шлях в нікуди.
Звісно, бажаємо, щоб у Гройсмана все вийшло, бо інакше нічого не вийде і в цілої країни. Головна небезпека - провали т.в.о. прем'єра будуть особистими провалами його протеже Порошенка. І спихнути все на Яценюка, "бютівців" чи ще когось вже не вийде...
