Для тех,
кто не делает
поспешных выводов

"Леви музею". Як зробити українське меценатство great again

Суббота, 4 Апреля 2020, 14:00
Національний художній музей України міцно тримає позиції одного з найголовніших ньюзмейкерів в музейному середовищі України

Поза гучними виставковими проектами, NAMU став осередком формування нового образу меценатства завдяки своїй програмі "Леви музею", яка стала не лише вдалим прикладом інституційного ребрендингу, а й зразком відкритої комунікації з меценатами різних кіл.

Про те, як зробити українське меценатство great again "ДС" поговорила з PR керівницею NAMU Валентиною Клименко, заступницею директора з питань розвитку NAMU Ольгою Балашовою та керівницею гуманітарних проектів Києво-Могилянської Бізнес-Школи Тамарою Тачинською.

"ДС": Для початку розкажіть детальніше про ваше нововведення "леви музею"?

В. К.: Це меценатська програма NAMU. Є три рівні: відданий, відповідальний, корпоративний. Відповідальний - це внесок від 10.000 гривень на рік, відданий - від 50.000, а корпоративний - від 100.000. Всі 29 людей з меценатської групи KMBS стали відповідальними левами музею.

"ДС": Скільки загалом меценатів в NAMU?

О. Б.: Уже понад 100 людей.

"ДС": Коли виникла ця програма?

О. Б.: У 2018 році. Але подібна організація - тоді вона називалася "Дружнє коло Національного художнього музею України" - існувала з 2013 року. Це було коло людей, які оперативно відгукувалися на заклик про допомогу - ремонт даху чи підлоги, наприклад. Але необхідно було зробити цю історію більш системною - це мета нашого недавнього ребрендингу: ми запропонували меценатам підключатися до виставкових проектів, брати участь у дискусіях, бути включеними у роботу NAMU.

"ДС": А в чому саме полягав цей ребрендинг від "дружнього кола музею" до "левів"?

В. К.: Передовсім в ідейному перегрограмуванні.

О. Б.: І в правилах, які тепер чіткіше прописані. За кожною категорією "левом" закріплено чіткий перелік прав благодійника і послуг музею. Так само чітко прописана сума фінансування. "Дружнє коло" часто було спонтанною історією, працювало як "швидка допомога".

Окрім того, "Леви музею" - це ще й дискусійна платформа для меценатів, де вони мають можливість долучатися до обговорення концепції музею і винаходити механізми найефективнішої взаємодії з NAMU. Бо одна справа, коли ми висуваємо гіпотези про те, що для важливе, зовсім інша - коли вони самі про це кажуть.

В. К.: Статус "Лева музею" - це річна історія, щороку благодійник поновлює своє членство у клубі за допомогою внеску і має можливість змінити свій статус і розмір грошового вкладу. Тобто з "Корпоративного" можна стати "Відданим", з "Відданого" - "Відповідальним" і навпаки. Але найважливіше для нас - "привласнення музею" на ідейному рівні. Коли наші партнери і меценати формулюють це не як "свої" інтереси в музеї, а як спільні інтереси "нашого" музею. Важливо ще й те, що вони ставляться до цієї інституції як до своєї справи, за яку відповідають. Серед наших меценатів є колекціонери Борис і Тетяна Гриньови, директорка видавництва "Основи" Дана Павличко, колекціонерка та керівниця Stedley Art Foundation Стелла Беньямінова, яка й була засновницею благодійного фонду в музеї, засновниця та директорка видавництва "Родовід" Лідія Лихач, генеральний директор Intertop Сергій Бадрітдінов, власник компанії Ерго Микола Фабро, засновник "БЕТТА-СЕРВІС" Олексій Харько та багато інших.

О. Б.: Для меценатів важлива сама можливість контакту з ними. Як кураторка цієї програми в музеї, я комунікую не лише з меценатським колом, але і з їхніми сім'ями, компаніями, де вони працюють. Ми залучаємо їх на глибших рівнях, ніж просто внесок - важлива саме залученість до життя музею, а не просто дотація.

"ДС": З чого почалося залучення меценатського кола kmbs до музею?

В. К.: Ця історія почалася в 2017 році, коли в NAMU готувалася виставка "Федір Кричевський. Майстер і час". Куратори тоді активно використовували ескізні роботи Кричевського з колекції Аріадни Павлівни Гершуні, яка дружила з дружиною художника. Ця графіка розкрила внутрішню лабораторію маляра Кричевського, показала його талант рисувальника, розмаїття його інтересів і логіку створення деяких хрестоматійних полотен. І науковці, насамперед завідуючий відділом графіки Данило Нікітін почали мріяти і діяти, щоб ця колекція перейшла до музею.

У презентації-звіті перед музейними меценатами за 2017 рік одним із найголовніших завдань серед планів ми зазначили придбання колекції ескізів Кричевського. І пані Людмила Зубко, одна з левиць NAMU і випускниця kmbs, запропонувала обговорити можливість придбання цієї колекції для музею спільно зі своїми одногрупниками в Києво-Могилянській Бізнес-Школі.

"ДС": Чому?

В. К.: Навіть академічному середовищу буває важко пояснити рівноцінність готової великої роботи і рисунків та ескізної графіки. А представники бізнес-сфери нас одразу в цьому підтримали і навіть більше: розгорнули дослідницький проект навколо цієї колекції і перетворили це на довгострокову взаємодію з музеєм. Ми планували оголосити open call для дослідника на річну стипендію від меценатів, який матиме цілковитий доступ до музейних фондів та безпосередньо до колекції Федора Кричевського, а через рік роботи меценати мають профінансувати видання дослідження українською і англійською мовами. Правда, в музеї є різні думки щодо умов конкурсу, тому поки шукаємо консенсус.

Тобто ця історія цілісна і повноцінна: вона має початок і закінчення. Цінність не в тому, щоб просто передати колекцію і забути, а спланувати і втілити дослідження, яке зафіксує цю колекцію як факт в актуальній мистецькій історії і впише творчість Кричевського в світовий контекст.

"ДС": Що містить у собі ця колекція?

В. К.: Це 222 графічні роботи. Підготовчі рисунки до "Гуцульського весілля", триптиху "Життя", портрети, архітектурні ескізи, орнаменти. Архів, у якому багато особистих фотографій, які ще ніколи не були показані публічно, документи, листи, Ольга Гершуні, донька Аріадни Гершуні, подарувала музею.

"ДС": З самого початку ця спільнота позиціонувала себе як окрему групу меценатів?

О. Б.: Вони вже зробили декілька спільних меценатських проектів і цілком серйозно думають про створення окремої фундації. Принаймні для NAMU, коли ця колекція експонуватиметься, їх позначатимуть як спільноту меценатів Alumni kmbs (групи РМБА Presidents' MBA-14 та ЕМБА Executive MBA-17 та друзі).

"ДС": Це буде окремий клуб колекціонерів, щось на кшталт клубу Андрія Адамовського при М17?

О. Б.: Не зовсім. Вони наполягають на цілком інших цінностях, які диктуються саме специфікою kmbs. Це принцип "спільної дії", адже випускники ніколи не втрачають один одного з поля зору саме через спільний ціннісний фактор. По факту це бізнес-школа, яка працює на вироблення культурних пріоритетів. Один із способів тримати це відчуття спільноти і після випуску - створення спільної меценатської історії. Олександр Саврук, декан Києво-Могилянської бізнес-школи, є своєрідним ідеологом "відповідального бізнесу". Вони розуміють бізнес не стільки як систему заробляння грошей, а як специфічну екосистему суспільного життя. Саме тому вони в першу чергу зацікавлені у розвитку культурного капіталу, бо це, власне, і є тим, для чого вони працюють. Це пояснює і те, чому вони - наші головні партнери.

"ДС": Схоже на таку собі "школу виховання ідеального мецената".

Т. Т.: Найцікавіше те, що ми не ставили собі це за мету в kmbs. Ми скоріше даємо простір для появи мотивації змінити простір, в якому надалі можна буде працювати. Це не про зумисне наполягання на "важливості культури", а, швидше, про зміну критеріїв "успішності". Коли вони стають меценатами, їхнє коло спілкування якісно розширюється. А це розширення не лише меж взаємодії, а й впливу.

О. Б.: В Україні існують певні упередження щодо бізнесу, в дечому навіть цілком зрозумілі. Але саме на рівні середнього і дрібного бізнесу існує найбільше потенціалу для підтримки культурних інституцій. Історія з меценатами kmbs показова тим, що вони сприймають видання книг, можливість експонування мистецтва та показ приватних колекцій на широкий загал як свій кровний інтерес. Відповідно, вкладаючись грошима в щось, вони в першу чергу співвідносять це зі своїми ціннісними пріоритетами.

"ДС": Наскільки змінилося середовище меценатів NAMU після початку співпраці зі спільнотою kmbs?

О. Б.: Учасники kmbs принесли абсолютно іншу ДНК в цю історію. Звісно, залишилося ядро меценатів та колекціонерів, які сформувалися ще в межах "Дружнього кола". Це люди, які від самого початку розуміли що таке меценатство, що таке колекції, бо це те, що у них у самих є, з чим вони зіштовхуються щодня. Вони дружать із художниками, беруть участь у дискусіях, орієнтуються в ключових мистецьких тенденціях та політиці арт-ринку. Ті, кого нам вдалося залучити - це бізнесмени, які тільки почали ходити до нашого музею, які лише зараз відчули його привабливість. Це вже історія про те, як один топ-менеджер привів іншого топ-менеджера до музею українського мистецтва.

Т. Т.: Це не бізнес, це саме меценатство в класичному розумінні. Не просто вкладення грошей, а довгострокове плекання проекту на різних рівнях, взаємодія з художниками. Все має мати тяглість, а не бути разовим.

Больше новостей об общественных событиях и социальных проблемах Украины читайте в рубрике Общество