ТОП-10 мобілізуючих цитат Тараса Шевченка
Сьогодні Україна святкує 201-річчя від народження головного героя з пантеону вітчизняних видатних діячів – Тараса Шевченка. Радянська епоха та вітчизняний постсовок зробили все можливе, щоб перетворити найбільш відомі плоди творчості великого поета та художника в невинну мантру, яка, з одного боку, дозволяла українцями зберігати свою ідентичність, а з іншого – мала утримувати нас у хомуті плаксивих невдах, які можуть лише вічно жалітися на свою "важку долю".
Апогеєм цього багаторічного плаксивого дійства мало стати відзначення 200-річного ювілею Шевченка минулого року. Але традицію зламав Майдан. Він же, руками сучасних митців та креативних активістів різко модернізував образ Тараса Григоровича, перетворивши його на хитрого дядька з вусами, в які той безперервно посміхається, лише відому йому "думку гадаючи", з шахтарською каскою та "коктейлем молотова". Відтак, Шевченко знову став символом боротьби, він знову і по-справжньому модний серед молоді і надихає на нову битву за Незалежність України.
"ДС" долучилась до сьогоднішнього марафону "Шевченко мобілізує!" та вибрала найбільш мобілізуючі фрагменти віршів та поем великого поета.
1. "Як понесе з України у синєє море кров ворожу... отойді я і лани і гори — все покину, і полину до самого Бога. Молитися... а до того я не знаю Бога. Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте. І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом" ("Заповіт")
2. "Не дуріте самі себе, учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, того Бог карає, того діти цураються, в хату не пускають….Обніміте ж, брати мої, найменшого брата - нехай мати усміхнеться, заплакана мати. Благословить дітей своїх твердими руками і діточок поцілує вольними устами. І забудеться срамотня давняя година, і оживе добра слава, Слава України" ("І мертвим, і живим, і ненародженим…")
3. "А люде виростуть. Умруть ще незачатиє царята... І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі". ("І Архімед, і Галілей...")
4. "Схаменіться, недолюди, діти юродиві! Подивіться на рай тихий, на свою країну, полюбіте щирим серцем велику руїну, розкуйтеся, братайтеся, у чужому краю не шукайте, не питайте того, що немає і на небі, а не тілько на чужому полі. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля". ("І мертвим, і живим, і ненародженим…").
5. "За святую правду-волю розбойник не стане, не розкує закований у ваші кайдани. Народ темний, не заріже Лукавого сина, не розіб'є живе серце за свою країну. Ви — розбойники неситі, голодні ворони. По якому правдивому, святому закону і землею, всім даною, і сердешним людом торгуєте? Стережіться ж, бо лихо вам буде, тяжке лихо!" ("Холодний Яр").
6. "…А ми дивились та мовчали, та мовчки чухали чуби. Німії, подлії раби! Підніжки царськії, лакеї капрала п'яного! Не вам, не вам, в мережаній лівреї, донощики і фарисеї, за правду пресвятую стать і за свободу! Розпинать, а не любить ви вчились брата! О роде суєтний, проклятий, коли ти видохнеш? Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом?А діждемось-таки колись". ("Юродивий").
7. "...І вам слава, сині гори, кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся — поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!" ("Кавказ")
8. "...Та й москаль незгірша штука: добре вміє гріти руки! І я люта, а все-таки того не зумію, що москалі в Україні з козаками діють. Ото указ надрюкують: "По милості Божій, і ви наші, і все наше, і гоже, й негоже!" Тепер уже заходились древности шукати у могилах... бо нічого уже в хаті взяти…" ("Великий льох").
9. "...А щоб збудить хиренну волю, треба миром, громадою обух сталить, та добре вигострить сокиру та й заходиться вже будить". ("Я не нездужаю нівроку")
10. "...Так сміються ж з України стороннії люди! Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина розвалиться... і з-під неї встане Україна. І розвіє тьму неволі, світ правди засвітить, і помоляться на волі невольничі діти!" ("Великий льох")
