Великобританя легалізувала "трибатьківство"
Британький парламент ухвалив зміни до законодавства про штучне запліднення. Відтепер Британія – єдина країна у світі, в якій можлива поява дітей, в яких буде не одна, а дві біологічні мами. Наразі в світі живе кілька десятків осіб, в яких є друга – "мітохондріальна" – мама.
Методика мітохондріальної заміни спрямована на зниження ризику вроджених захворювань – принаймні тих, які пов'язані з пошкодженням генів мітохондріальної ДНК. Таких захворювань доволі багато, більшість з них – несумісні з життям. У заплідненні беруть участь дві яйцеклітини, які взяті від двох донорів. В яйцеклітину зі "здоровою" мітохондріальною ДНК вводять ядро з клітини потенційної мами. При тому, що мітохондрії містять невелику кількість, власне, спадкової інформації порівняно з ДНК ядра клітини, їхнім "внеском" у ген дитини можна знехтувати. Тобто в дитини, все-таки, лишається одна біологічна мама – та, яка надала ядро.
Взагалі, експерименти щодо "оздоровлення" яйцеклітин велися давно, лікарі вже деякий час тому говорили, що готові проводити подібні маніпуляції і проводили їх, зазвичай, допомагаючи безплідним жінкам обзавестися потомством. Але невдовзі ця методика потрапила під тотальну заборону на маніпуляції з людським геномом. І наразі з усіх країн, в яких діють такі заборони, лише Британія наважилася зробити крок уперед. Чим, відповідно, викликала на себе критику з боку деяких науковців, які наголошують на тому, що генетичні наслідки мітохондріальної заміни ще недостатньо вивчені. А також обох церков – Католицької та Англіканської – та фахівців з біоетики.
Позиція, принаймні, Католицької церкви, загалом, лишається послідовною – вона навіть звичайні процедури ЕКО не схвалює, що вже казати про ідею "трибатьківства".
Інші претензії висувають біоетики, які бачать у процедурі зміни клітини перші кроки до втручання в геном, завуальовані спроби повернутися до колись засудженої євгеніки. Позбавитися спадкових хвороб – це лише початок. А потім "покращення" може стати тенденцією. Мітохондріальна заміна, хоч і "з краєчку" є, все ж таки, втручанням в геном.
Втім, якщо це втручання даватиме можливість людям позбавитися хвороб-вбивць – серцево-судинних, онкологічних тощо – то чому б не "покращити" себе? Єдине питання, чи зможуть люди зупинитися, коли таке "покращення" стане звичною практикою. Якщо можна покращити здоров'я – чому не покращити щось іще? Адже коли щось заборонене стає дозволеним "в особливих випадках", можна очікувати, що список "особливих випадків" буде тільки збільшуватися.