Чому Тегеран обстрілює всіх, до кого може дотягнутися?

Відразу скажу, я не іраніст, але я непогано розумію, як працюють механізми влади, і у своїх судженнях виходжу перш за все саме із цих знань.

1. Зараз ми бачимо, що кістяк тих, хто ухвалює реальні рішення в Ірані, поставив перед собою єдину задачу: зберегти владу. Це єдина ціль, якій підпорядковані всі їхні дії

А вони, своєю чергою, зводяться до двох головних задач: не допустити жодних протестів всередині та не допустити наземної операції.

2. Щодо внутрішнього питання. Не допустити протестів — тут вся робота державного апарату зводиться до двох аспектів: залякування і недопущення голоду. У цілому, поки влада тією чи іншою мірою справляється із цими питаннями. Ми не бачимо вуличних протестів і ми не бачимо мародерства. І перше, і друге можливе лише в той момент, коли через різні обставини каральні органи відступають в сторону, а їх квазізамінники (опозиція, бандити тощо) свідомо чи несвідомо не можуть або не хочуть втручатися в ситуацію. Звісно, ще зарано робити висновки. Але поки репресивний апарат і система забезпечення продовольством не дають вагомих збоїв. Без цього жодної внутрішньої революції не буде.

3. Поки у внутрішній політиці невідомим фактором залишається розкол еліт. Відмова 8 учасників зборів з обрання нового лідера брати участь у цій процедурі, лист з-за ґрат одного з найвідоміших опозиціонерів — це важливо, але поки є лише фоном. Але ми маємо розуміти: у режиму є два варіанти збереження влади — нічого не змінювати або під гаслами єдності країни очолити той процес, який пропонує опозиція. З тюрми — створити установчі збори й дещо переформатувати систему. Зараз, схоже, це є головною дискусією тих, хто має можливість ухвалювати якісь рішення.

4. З великою долею імовірності можна допустити, що головні гравці пробують залишатися в тіні, й ті, кого ми бачимо на вершині піраміди, є фігурами, яким багато хто серед дуже умовних "сірих кардиналів" відводить тимчасовий статус. Проте всі світові війни-революції показують, що всі ці розрахунки неймовірно умовні.

5. Щодо зовнішньої ситуації, то ті люди, які зараз віддають накази, схоже, керуються одним принципом: не допустити наземної операції як найбільш імовірного джерела знищення режиму. Виходячи з цієї точки зору, обстріли всіх сусідів є доволі логічними. Адже плюс-мінус зрозуміло, що місяць такого життя примусить всіх тиснути на США зупинити війну.

Я вже писав, у Трампа є два варіанти: або місяць бомбардувати Іран і потім оголосити перемогу, бо знищений ядерний і балістичний потенціали. Або ж після місяця бомбардувань ще на пару місяців увійти в наземну операцію з багатьма непередбачуваними наслідками. Повторюся, режим в Тегерані вважає, що головна ціль — збереження в тому чи іншому вигляді цього самого режиму. А тому їхня ставка полягає саме на максимальну ескалацію заради деескалації.

6. Виходячи з цього, ми можемо дуже обережно зробити кілька припущень:

• Ескалація триватиме щонайменше кілька тижнів (все залежить від інтенсивності знищення цілої низки обʼєктів в Ірані).
• Іранська верхівка теоретично може піти на косметичне переформатування системи заради збереження влади й під гарантії США, якщо в межах системи відбудеться внутрішній переворот, який передбачатиме збереження влади нинішніми "сірими кардиналами". І головне гасло буде — "збереження країни та не допущення іракського сценарію". Не факт, що це відбудеться, але поки це головний сценарій і для частини керівної верхівки в Ірані, й для США.
• При цьому головним невизначеним питанням є те, як далі функціонуватиме нафтогазова галузь. Багато в чому заради контролю над нею і була розпочата ця війна (якнайменше з боку США). А відтак, гарантії від США можливі перш за все в тому випадку, якщо американці отримують контрольний доступ до цього ринку.
• Найгіршим варіантом розвитку для всіх є наземна операція. Це розуміють в Ірані, й на це, схоже, весь розрахунок частини іранських еліт. Але, як відомо, перший постріл ламає всі плани на війну. А тут вже пролунали тисячі тих самих пострілів.