Цифрова залізна завіса. До чого призведе заборона YouTube в Росії і чи варто українцям з того зловтішатися

Раніше відеохостинг намагалися примусити до співпраці шляхом "гальмування" швидкості доступу, але оскільки адміністрація сервісу відмовилася виконувати забаганки пропагандистів, його рано чи пізно на території РФ вимкнуть.

Першою реакцією на таке повідомлення може бути зловтіха. РФ поступово перетворюється на "цифровий концтабір". Там уже частково заборонили WhatsApp, у Facebook та Instagram можна заходити тільки через VPN. А нещодавно заблокували й Roblox — абсолютно аполітичну ігрову платформу.

Цей приклад може бути повчальним для тих, хто обурюється анонсованими обмеженнями в Україні російського продукту "Маша и медведь". Річ у тім, що у нинішніх умовах глобальної інформаційної матриці нейтрального контенту, який би у тій або іншій мірі не зачіпав або не працював на інтереси держав, корпорацій та неформальних (у тому числі злочинних) об’єднань, не існує. Як не існує соціальних мереж, застосунків, платформ та віртуальних сервісів, власники та адміністрація яких абсолютно не впливали б на їхню політику. Що б там не казав Павло Дуров.

Чи зменшаться можливості російської пропаганди від повного розриву з YouTube? Частково — так. І це добре. Але знизяться не суттєво, оскільки ще у 2017–2020 роках платформа серйозно "почистила" російські деструктивні інформаційні канали. Проте в Росії змогли адаптуватися до нових реалії. Як зуміли переорієнтувати акценти після заборони в Україні російських соціальних мереж.

Чи знизиться рівень комфорту і доступу до якісного інформаційного та розважального продукту у пересічних росіян? Знизиться. Але спецслужби агресора та структури, відповідальні за споживання громадянами інформації, обираючи між вільним доступом і цензурою, без вагань зроблять ставку на останню.

Причому звернемо увагу — йдеться не лише про медіапростір, який у РФ уже років 25 як повністю вихолощений та поставлений у жорсткі відомчі рамки. А й про інформаційний простір взагалі — це і дитячі онлайн-ігри, і кумедні stories, і "хайпові" коментарі.

Отже, в РФ намагаються використати будь-яку можливість посилити вплив у глобальному інформаційному просторі, а за умови неможливості використати для цього певні інструменти, зашкоджують їхній роботі та блокують. Громадяни, звісно, отримують додаткові проблеми, але пропагандистська машина РФ від цього не страждає жодним чином.

А тому "зловтіха" з приводу того, що росіяни не зможуть у режимі онлайн насолоджуватися якісним відео, мала б змінитися аналізом того, як ці тенденції використати на потреби Україні.

На жаль, у нас проблема ефективної протидії ворожому впливу в інформаційній сфері та використання наявних можливостей для просування національних наративів поки що перебуває на етапі осмислення та визнання, що вона — проблема — взагалі має місце. Інакше не перейменовувалося б уже в котрий раз відповідальне за стратегічні комунікації міністерство та не змінювався б його функціонал.

А тому основні сподівання українців в інформаційній війні — на технічні можливості та ресурси західних союзників, які послідовно будують між собою та РФ "інформаційну залізну завісу". І добре, що Україна цього разу на демократичному боці.

Як не парадоксально, однак Москва такі правила гри приймає. І теж вводить власні обмеження та заборони.

Ситуація мала б нас задовольняти, але… Інформаційній війні "від оборони" виграти неможливо. Тож актуальним завданням для нас уже сьогодні є формулювання цілей — яким чином не допустити посилення чужого інформаційного впливу в українському суспільстві, водночас запускаючи інформаційні віруси у ворожий стан.

З відповіддю на перший виклик поки що все "більш-менш". Натомість з другим геть погано.

І з цим слід щось робити.

Автор: Микола Філонов, журналіст