Ядерний удар, який пророкує Bloomberg. Як Кремль маніпулює західними ЗМІ
Якщо коротко, Bloomberg дав статтю, де пророкує страшну ескалацію і навіть можливий ядерний удар. Так от, таких статей можна писати по кілька на тиждень. І для цього не потрібно мати таємні джерела і по місяцю збирати "секретні" файли
1. Почати потрібно з того, що Кремль давно навчився маніпулювати західними журналістами. Формулювання "надійні джерела" та формула "я свої джерела не розкриваю" відкриває безмежні можливості в контрольованій російській дійсності. Як це працює? Ви знаєте, що в Москві працює журналіст Х з фіксером Y. Далі справа техніки підсунути правильні джерела. І ці джерела дають частину інформації, яка 100% відповідає дійсності (зливає непотрібну псевдосекретну історію). Але паралельно підсовує і потрібну напівправду, яка є найважливішою частиною майбутньої статті. Це, безумовно, не завжди вистрілює, адже далі є фільтр в редакції, але маючи необмежені ресурси по контролю за тим, хто, з ким і як зустрічається в Москві, вірогідність попадань в точку більш ніж висока.
2. Тепер щодо статті про ескалацію і підготовку до ядерного удару. Якби журналісти проаналізували російські удари останнього місяця-двох, вони б із подивом узнали, що ескалація вже наступила. І це особливо помітно на фоні відсутності патріотів. Ну а щодо мобілізації, то про неї тільки лінивий не писав. Тому, коли я читаю про ескалацію в майбутньому, то варто чесно сказати: Bloomberg запізнився на 30 днів, як мінімум.
3. Щодо ядерної мантри, то ми про це чуємо без малого пʼять років і це завжди джек-пот. Це те, що завжди продається. І головне, завжди має свого адресата, адже вся соціологія показує, що в Україні, наприклад, є приблизно 30%, які бояться ядерного удару. Ядерний удар — це останній козир, загнаного в кут Путіна, який буде використаний тільки у випадку, якщо він розумітиме, що результатом цього стане Ялтинська конференція-2. А в нинішніх умовах — це буде ізоляція, яку Путіну дуже не хочеться переживати вдруге.
4. Не хочу бути конспірологом, але стаття вийшла більш ніж вчасно: якраз в той момент, коли керівник ЦРУ відвідав Москву з таємничим і явно малорезультативним візитом. Я далекий від думки, що Кремль заплатив комусь, щоб ця стаття вийшла саме в цей момент. Думаю, логіка тут була куди простіша. Є матеріал, який, можливо, потребує шліфовки, але є й подія (візит Редкліфа), а відтак є можливість отримати максимальний резонанс завдяки не найсильнішому матеріалу. Логіка редактора тут залізобетонна.
5. І наостанок трохи про Візит керівника ЦРУ.
Судячи з усього, тема якогось перемирʼя (морського, енергетичного чи ще якогось) там була присутня. Також можна зробити припущення, що сторони говорили і про підтримку Ірану Росією. І, нарешті, третя (можливо, головна тема) — загроза зі сторони Росії одній з країн НАТО.
Версія, яку запропонували росіяни зводиться до того, що США ніби погрожують розширенням допомоги Україні, якщо Путін не піде на якісь угоди. Ця версія повністю лягає в виборчу логіку РФ, що війну не можна закінчити не через Путіна, а через агресію США.
Американці поки не дали якоїсь своєї стрункої версії. Зазвичай такі історії стають відомими американській пресі доволі швидко. Але поки ЦРУ тримає марку.
В той же час, якщо ми виходимо з найбільш реалістичної версії, що Трамп застерігає від ударів по Балтійським країнам і пропонує якийсь вид тимчасового перемирʼя, то Путін явно буде тягнути час, розуміючи, що його гра на підняття ставок починає працювати. Обіцянка не нападати на країни Балтії в обмін на щось по Україні — це та гра, яку Путін затіяв кілька місяців тому.
Ми маємо розуміти, що зустріч Редкліфа з Путіним не відбулася по одній причині: Путін хоче особистої розмови з Трампом. В своїй манері, Путін, схоже, вирішив зробити вигляд, що він ображений на відсутність дзвінків і особистих контактів. Трамп же, через вибори, може розмовляти з Путіним лише за умови, що він розуміє: розмова матиме практичний результат.
