Меморандуми Путін-Сі. Надуті щоки та відсутність змін

І це є певною перемогою Путіна:

1. Попри багато пафосу і вкидів від росіян, фінальний документ виявився більш ніж декларативним. Жодного вагомого прориву ми не побачили і не почули. І головне, ніяких домовленостей по Силі Сибіру-2 нема. Китай не буде вкладатися в Росію, не буде передавати технології і залишиться покупцем останньої надії.

2. Росія продовжує, як собака на сіні, розторговувати між Китаєм та США Північний морський шлях і ресурси біля нього. Але поки ані Америка, ані КНР не готові йти на широкі домовленості з РФ по цих питаннях. А Росія продовжує тримати ці речі як свій головний козир, з якого вони хочуть зірвати джекпот. В їхньому розумінні цей джекпот — одночасне входження двох країн в ці проєкти з паралельним експортом в Росію технологій, грошей і зняття санкцій.

3. Попри це, візит Путін може вважати вдалим. Він отримав добро на те, що правила гри не зміняться, а це означає, що поставки обладнання для ВПК будуть продовжені.

4. Таким чином, маємо ситуацію, при якій Путін має можливість не ставити війну на паузу. Правда, й великих проривів в нього не передбачається.

5. І тут ми підходимо до найважливішого. Путін хоче продовжувати війну не тому, що вірить в літню операцію. На відміну від минулої весни — він навряд чи впевнений в результатах. Він просто не може зупинити цю війну. Зупинка війни в нинішніх умовах означатиме для нього політичну смерть. Головний розрахунок Путіна лежить в двох ілюзіях: 1) внутрішня ситуація в Україні призведе до протестів і повної дестабілізації влади; 2) через дефіцит енергоресурсів ЄС почне знімати санкції і закуповувати російські газ та нафту. Сподіваюся, і перше, і друге — чергова помилка кремлівського старця.