Міф про реіндустріалізацію. Що чекає на Україну
Україна катастрофічно втрачає свій виробничий потенціал. І можна багато говорити про обʼєктивні фактори. Але разом з обстрілами, проблемами з електроенергією та логістикою є одна навіть не проблема, а загроза: в уряді не існує нікого, хто відповідав би за реіндустріалізацію
Для початку, просто для розуміння ситуації, наведу кілька прикладів того, що відбувається в нашій промисловості.
- "Арселор Міттал" — скорочення виробництва на 70%;
- "Дніпроспецсталь", Нікопольський і Запорізький феросплавні — скорочення виробництва на 80%;
- "Черкаси Азот" та "Рівне Азот" — падіння на 60-65%.
- ЗТМК та Дніпровський метзавод, Криворізький залізорудний комбінат, Інгулецький ГЗК, Побузький феронікілієвий — зупинено.
І це лише маленька частинка того, що зараз відбувається в нашій промисловості.
Найстрашніше — що ми опинилися в якійсь паралельній реальності. З одного боку, ми маємо промислову деградацію. І це особливо відчувається, коли ти приїжджаєш до Кривого Рогу чи Запоріжжя. З іншого — чи не щодня в столиці проходять якісь конференції, на яких ми чуємо казки про новітню реіндустріалізацію.
При цьому посадовці говорять те, що їм вигідно. Вони мовчать про проблеми і, навпаки, багато говорять про ВПК. Але промисловість не зможе триматися виключно на ВПК. Та й ВПК не зможе розвиватися без базових галузей економіки. Нам потрібно розвивати й інші галузі з доданою вартістю. Але про це невигідно говорити, і тому про це всі мовчать.
Проблема поглиблюється тим, що в уряді ніхто не відповідає за промисловість. Такого напрямку в Кабміні просто не існує. І, схоже, ніхто не збирається його розвивати. Бо ми мислимо в категоріях конференцій про реіндустріалізацію, а не в категоріях самої реіндустріалізації.
Що потрібно було б зробити у першу чергу:
1. Має бути визначено персонально, хто з урядовців відповідає за промислову політику (можливо, варто ввести посаду віцепремʼєра — відповідального за розробку промислової політики).
2. Має бути реанімована постійно діюча комісія, до якої увійдуть чиновники та промисловці, щоб оперативно вирішувати проблеми промисловості.
3. Потрібно відійти від практики, коли бізнес ділиться на український і з іноземним капіталом, коли певні преференції отримують саме ті, хто має іноземний капітал.
4. Потрібно прискорити ухвалення законопроєктів, які стимулюють інвестиції у виробництво. Два закони застрягли в Раді після першого читання. А в уряді немає нікого, хто штовхав би ці законопроєкти.
5. Треба в щоденному режимі працювати над тим, щоб відновити або наростити виробництво на вже наявних промислових підприємствах. І підтримка має бути не гарними словами на щомісячних зустрічах, а в щоденних рішеннях уряду
Це якщо дуже коротко. Але почати треба з найпростішого — визначити відповідальних і почати розмовляти з промисловцями. Без цього ми не маємо жодного шансу вийти за межі бідної сировинної держави. Бо скоро закінчаться гроші навіть на конференції з реіндустріалізації.