Молекули для ворога. Як продукція української Enamine потрапляє до російських фармгігантів під час війни

17 лютого 2022 року, за тиждень до повномасштабного вторгнення, латвійська компанія SIA ENAMINE, європейська дочірня структура київської Єнамін, здійснила відвантаження партії лабораторних хімічних сполук на адресу російської BIOCAD. Це велика біотехнологічна і фармацевтична компанія із Санкт-Петербурга, ключовий постачальник ліків за державними оборонними та медичними програмами РФ.

До повномасштабного вторгнення російські розробники ліків роками будували наукові процеси на молекулах, згенерованих хіміками у Києві, і зберегли доступ до них і після 2014 року, і після 2022-го. 29 червня 2022 року, вже під час повномасштабної війни, BIOCAD, яка співпрацює з Міноборони РФ і фігурує серед його постачальників, подала патентну заявку на "Інгібітори рецептора епідермального фактора росту (EGFR)", задоволену Роспатентом 25 червня 2024 року. Як базовий будівельний блок для ключової молекули 31.1 росіяни використали речовину з каталогу Enamine. Це яскрава ілюстрація технологічної залежності російської фармацевтики від бібліотек Enamine.

"Хімічна галера"

Синтез малих молекул і розробка хімічних бібліотек — надвисокотехнологічна галузь, критично залежна від глобальної кооперації. За оцінками 2022 року компанії з України та РФ забезпечували близько 80% світових поставок скринінгових сполук для ранньої стадії розробки ліків.

Enamine — найбільший український постачальник тонкої хімії, заснований у 1999 році групою колишніх працівників Інституту органічної хімії НАН України, зокрема Андрієм Толмачовим. WSJ писав, що розпад СРСР відкрив техніки та молекули, небачені на Заході, і колишні радянські науковці почали продавати свої колекції світовим розробникам ліків. За деякими даними, понад 50% таких молекул надходить з України, бібліотека Enamine — одна з найбільших у світі, майже 2,8 млн скринінгових сполук. Через масштабний серійний синтез, що потребує великої кількості кваліфікованої, але відносно недорогої ручної праці, у середовищі українських хіміків Enamine на ІТ-сленгу часто називають "хімічною галерою".

Наука без принципів та кордонів?

Із моменту заснування і до 2022 року, включно з періодом 2014–2022 років, співпраця Enamine з російським науковим сектором мала системний і публічний характер. У 2019–2020 роках співробітники Enamine спільно з дослідниками Санкт-Петербурзького державного університету (СПбДУ) працювали на базі 800 сполук скринінгової бази Enamine.

Це не абстрактне посилання в бібліографії, у експерименті прямо зазначено, що дослідники тестували 800 аналогів зі скринінгової колекції Enamine Ltd. Є ще одна стаття тандему СПбДУ та Enamine грудня 2019 року.

У СПбДУ діє військовий навчальний центр (ВУЦ) — система, розгорнута з 2019 року саме під вимоги Міноборони РФ для підготовки кадрів за військовими спеціальностями. Тобто поки в СПбДУ вже готували кадри для війни проти України, співробітники Enamine займалися з цим інститутом спільною наукою. СПбДУ також пов’язаний з оборонно-промисловим комплексом РФ, розробки, присвячені ОПК і оборонному замовленню, тривали і після 2022 року.

Крім Санкт-Петербурга, працівники Enamine вели спільну наукову діяльність із московськими хіміками, публікація 2021 року за участю СПбДУ і Московського технологічного університету, аналогічна робота 2016 року — повторювана дослідницька мережа, до якої також входили Томський політехнічний та Уральський державний університети.

Показовий і факт російського державного фінансування: у спільному дослідженні Enamine та СПбДУ на базі 800 сполук у розділі Funding зазначено, що воно підтримане мегагрантом Уряду РФ, у той час, коли на сході України йшла війна й гинули українські військові.

Бізнес, який не помітив війни

До 24 лютого 2022 року Enamine вільно продавав сполуки на російському ринку, а російські структури так само прямо їх купували. Ще до вторгнення компанія розвивала міжнародну торгову інфраструктуру саме в Латвії, ближче до кордону з РФ.

За даними платформи Volza, напередодні вторгнення (орієнтовно 2021–2022) Sia Enamine експортувала 199 партій продукції 12 покупцям на ключових ринках, включно з Індією, Росією та Малайзією — домінуючими напрямками були саме РФ та Індія.

Серед покупців за цими даними числиться й російська CJSC BIOCAD, про яку йшлося на початку.

Латвійська структура Enamine росла швидко: виручка SIA ENAMINE становила €25,29 млн у 2019 році, €31,96 млн у 2020-му, €36,44 млн у 2021-му. З початком вторгнення і західних санкцій ланцюги постачання для російської фармакології зазнали трансформації. Enamine, що досі торгувала з РФ безболісно, на місяць призупинила роботу, коли російські війська стояли під Києвом. Далі засновник Андрій Толмачов публічно назвав РФ агресором і заявив про зупинку комерційних операцій на російському ринку, з квітня 2022-го компанія оголосила про переведення операцій через латвійський хаб і почала розбудовувати міжнародну торгову мережу з напрямків, що дивним чином збігаються з російськими маршрутами обходу санкцій.

Нові маршрути старого імпорту

Пряме постачання західних компаній до РФ після 2022 року офіційно припинилося, але країна-агресор вибудувала три канали: переорієнтацію на Китай та Індію (звідти РФ отримує понад 60–70% масової хімічної продукції та базових білдінг-блоків), паралельний імпорт через країни-транзитери Центральної Азії й Близького Сходу (Казахстан, Киргизстан, Вірменія, Грузія, ОАЕ, Туреччина), і балтійсько-європейський сірий транзит через фірми-прокладки та зміну митних кодів (Литва, Латвія, Естонія, Польща, Іспанія). Проте головними постачальниками сировини та білдінг-блоків для РФ лишаються Китай та Індія.

Латвійська прокладка

Після вторгнення Enamine розвинув експортну інфраструктуру саме в Латвії, яка стала логістично-комерційним вузлом групи — мостом між Україною та зовнішнім світом, згідно із заявленою моделлю "Київ — виробництво, Латвія — логістика".

Enamine прямо зазначає, що SIA ENAMINE є її офіційним представником і дистриб’ютором на території ЄС, Азії, Китаю, Близького Сходу та Балкан, а з червня 2025 року SIA Enamine LV перебрала функції головного європейського дистриб’ютора. Латвійська структура виконує роль юридичного та фізичного буфера: товар, вироблений у Києві, перетинає кордон ЄС як експорт до Латвії, а звідти змінює митний статус і йде далі — на Захід, у Китай та Індію, де кінцевим отримувачем можуть бути як легальні фармкомпанії, так і особи з підсанкційних країн.

Китайський маршрут

У березні 2024 року Enamine оголосила про партнерство з китайською Shanghai Genez Trading Co., Ltd. та запуск порталу enamine-genez.com. З 2024 року компанії створили прямий канал постачання до Китаю через латвійську структуру SIA Enamine (Europe). Genez залучила логістичний підрозділ Shanghai Goods Supply Chain Management Co., Ltd. та великого дистриб’ютора Beijing InnoChem.

Коли будівельний блок Enamine потрапляє з Риги до Шанхаю, він проходить митне очищення і зараховується на баланс китайського дистриб’ютора — маркування українського походження юридично зникає. І при експорті з Китаю до РФ продавцем виступає інша китайська компанія. Продукція перетинає кордон РФ як китайський реактив, хоча є молекулою з київської лабораторії.

Індійський міст

За даними Volza, одним із найбільших покупців продукції Enamine Ltd є індійська Sai Life Sciences Ltd — гігант, що займається синтезом, хімічним розробленням і постачанням фармсубстанцій. Sai Life Sciences офіційно декларує Росію та країни колишнього СНД серед своїх ринків.

Торговельні системи, зокрема китайська платформа 52wmb, фіксують перехресні зв’язки Sai Life Sciences із дистриб’юторами, що працюють на російському напрямку. Індійська компанія виступає хабом: купує сировину й реактиви, інтегрує їх у власні ланцюги або перепродає, після чого готова продукція відправляється контрагентам у РФ.

Наприклад, петербурзька Scientific-Technological-Pharmaceutical Firm Polysan Ltd активно використовує канал постачання з Індії.

Раніше в торговому профілі Polysan Enamine стояла серед постачальників. Кеш-індексація профілю на TradeMagellan показує відвантаження продукції Enamine Ltd з Індії 27 лютого 2026 року: "Enamine Ltd, HS Code-2: 98, 29, Total Shipments (Jan/2026): 201, Latest Trade Date: 27 Feb 2026". HS-29 охоплює органічні хімічні речовини, сумісні з профілем обох компаній, тоді як HS-98 маркує речовини, що можуть підпадати під санкційні обмеження.

За даними Trademo, з січня 2022 року Полісан здійснив 155 імпортних транзакцій на суму понад $3,63 млн. Найпоказовіший 2023 рік: імпорт з Латвії стрімко зріс майже до півмільйона доларів. Серед ключових категорій — органічні сполуки, базові для російського фармвиробництва.

Ліки для армії РФ. Від київської лабораторії до російського шпиталю

Полісан — один із найбільших російських виробників ліків зі штаб-квартирою та заводами в Санкт-Петербурзі, входить до переліку системоутворюючих підприємств РФ. Спеціалізується на імуномодулюючих, противірусних і дезінтоксикаційних препаратах (Циклоферон, Реамберін, Цитофлавін, Ремаксол) — основі реанімаційних заходів, інтенсивної терапії, хірургії та токсикології.

Компанія глибоко інтегрована в держсектор РФ: багаторічний учасник держзакупівель, постачає ліки цивільним держлікарням, структурам МОЗ РФ і військовому сектору. Дезінтоксикаційні та метаболічні розчини Полісану незамінні при лікуванні важких травм, крововтрат, шокових станів і мінно-вибухових поранень, входять до протоколів лікування і постачаються до госпіталів Міноборони РФ та шпиталів для "ветеранів війн". Фактично підприємство напряму забезпечує медикаментами російську окупаційну армію.

Як Enamine залишився доступним у РФ

Аналіз російського внутрішнього ринку показує, що і після 2022 року продукція Enamine залишається доступною. Санкт-петербурзька BioUnity відкрито постачає хімічні реактиви по всій РФ і на офіційному сайті прямо включає Enamine до переліку активних постачальників та брендів.

Спеціалізовані російськомовні агрегатори, зокрема GuideChem, індексують Enamine як актуального постачальника конкретних сполук поруч із китайськими заводами.

Ще один приклад, публікація порталу "Научная Россия" за серпень 2025 року, де Інститут штучного інтелекту Університету Іннополіс активно цікавиться автоматизованим доступом до бази Enamine. Іннополіс знаходиться в Татарстані, це особлива економічна зона, один із чотирьох "наукоградів" в РФ. Якщо російські розробники ШІ говорить про автоматизований доступ, то чи мають вони неавтоматизований, питання риторичне.

Ціна публічних декларацій

Складається картина, що навіть після вторгнення продукція Enamine різними шляхами постачається на територію країни-агресора і використовується її цивільним, науковим та оборонним секторами. Про ці схеми і транзитні маршрути поговоримо у наступних матеріалах. Побудована Enamine міжнародна логістична система вступає в нерозв’язну суперечність із публічними заявами компанії. Український хімічний гігант зберігає можливість поставляти свої унікальні молекули на російський ринок через описані структури й шляхи — і це далеко не всі схеми.

Формально компанія може послатися на те, що не контролює кінцевих покупців своїх дистриб’юторів у Китаї чи Індії. Але створення й підтримка такої складної транскордонної інфраструктури, що дозволяє оминати обмеження, — свідомий комерційний вибір. Головне питання лишається відкритим: чому компанія, яка декларує підтримку України та розрив з агресором, продовжує живити корпоративну й логістичну систему, що підтримує російський фармацевтичний та військовий контур?