Не тільки прогноз погоди. Чому НБУ промахнувся з інфляцією і що буде з цінами

У травні рівень річної інфляції становив 3,3%, що на 0,1 в. п. вище за аналогічний показник квітня. Таким чином інфляція уже три місяці поспіль менше нижньої межі цільового діапазону Національного банку України (НБУ).

Невдалі прогнози НБУ

Фактична інфляція залишається значно нижчою як за торішні очікування НБУ, опубліковані в період складання проекту державного бюджету на 2024 р. (7,7%), так за останні прогнози центробанку від квітня 2024 р. (5,4%). Це засвідчує не тільки наявність системних прогалин у питанні підготовки економічних прогнозів, а й недостатню роботу над помилками. Якщо за підсумками 2023 р. річна похибка інфляційного прогнозу сягала 300%, то цьогорічна поточна похибка інфляційного прогнозу становить 130%.

Замість системної роботи з удосконалення економетричних моделей НБУ виправдовує свої помилки виключно одним чинником — минулорічною теплою погодою. Водночас такі питання, як моделювання поведінки структурної інфляції, наслідків падіння сукупного попиту, ефектів переносу динаміки обмінного курсу на ціни — залишаються поза увагою. Виходить, що для покращення прогностичної діяльності потрібно не вдосконалювати моделі, а найняти досвідчених синоптиків.

Низька якість інфляційних прогнозів ставить під сумнів усю адекватність національної монетарної політики за 2022-2024 рр., адже так помилкові прогнози були закладені в проспекти змін облікової ставки НБУ. Завищеність інфляційних прогнозів спричинила формування збитків у реальному та фіскальному секторах, які зазнали надмірних витрат на обслуговування позикових коштів.

Причини сповільнення інфляції

Основним чинником, що зумовлює низькі темпи поточної інфляційної динаміки, є скорочення сукупного попиту. Реальний ВВП становить лише 80% відносно довоєнного рівня. Ключові фактори скорочення попиту — війна, виїзд біженців за кордон (близько 6,5 млн осіб), мобілізація чоловіків до лав ЗСУ, високий рівень безробіття (близько 20% робочої сили), а також жорстка монетарна політика НБУ, що обмежила надходження позикових коштів в економіку (рівень кредитування за рік скоротився з 20% ВВП до 15% ВВП).

Первинний інфляційний шок початку війни був перекладений на ціни реалізації без формування проциклічного ефекту, бо в економіці не існувало надмірного споживчого попиту. Це є особливістю природної динаміки структурної інфляції, яку НБУ не враховує у своїх економетричних моделях.

Вагомим стримуючим фактором інфляції є стабільність обмінного курсу, який вже 1,5 року зберігається на рівні 37-40 грн за 1 дол. США, що сприяє стабілізації цін на імпортні товари. Завдячувати стабільності обмінного курсу слід виключно міжнародній допомозі, яка з початку війни склала близько $85 млрд. З отриманої допомоги НБУ продав близько $63 млрд валютних резервів на підтримку обмінного курсу гривні. Подальша стабілізація валютної позиції залежить від достатності та ритмічності надходження зовнішньої допомоги, а також від виваженості кроків НБУ з валютної лібералізації. У травні 2024 р. відбулося відчутне послаблення обмінного курсу гривні (відносно долара США на 2,5% за місяць), яке не вдалося спинити навіть значними валютними інтервенціями НБУ ($3,1 млрд за місяць). Насамперед це було пов’язано із зростанням попиту на валюту у зв’язку із масштабним скасуванням НБУ валютних обмежень.

Зниження рівня інфляції також обумовлене певним перенасиченням внутрішнього ринку аграрною продукцією після високого торішнього врожаю. В річному вимірі впали ціни на такі категорії товарів, як хлібопродукти, олія, цукор, яйця, овочі.

Ще один фактор — збереження Урядом часткового мораторію на підвищення житлово-комунальних тарифів. Але це тимчасово. Вже з червня 2024 р. майже вдвічі підвищено тариф на електроенергію для побутових споживачів. Майбутня ринкова корекція усіх адміністративних тарифів є неминучою.

Потенційно значними інфляційними ризиками загрожує фіскальний дефіцит. Він досягає 24% ВВП за поточний рік (без врахування грантів). Однак просто зараз вплив фіскального дефіциту на зростання цін є обмеженим, бо його розмір становить лише 2/3 від втрат номінального ВВП порівняно з довоєнним періодом. Також "фіскальну інфляцію" стримує той факт, що близько 50% державних витрат спрямовуються на оборонні потреби, які переважно не впливають на активізацію попиту.

Динаміка споживчих цін визначатиметься як проінфляційними, так і контрінфляційними факторами. Низький споживчий попит та структурний характер інфляції стримуватимуть розкручування цінової спіралі. Водночас підвищення тарифів на електроенергію, значний фіскальний дефіцит, потенційні ризики девальвації гривні залишаються вагомими проінфляційними чинниками.