Партія (не)Ахметова. Навіщо Колесніков відроджує непрохідну партію

Відразу після минулих парламентських виборів на яких Ахметов програв зразу в двох номінаціях: Опоблок і Радикальна партія Ляшка можна було очікувати, що власник СКМ почне робити великі кадрові зміни і почне перебудовувати свої політичні проєкти. Натомість, як кажуть люди з оточення Ахметова, він висказав доволі дивні речі, які можна звести до однієї фрази: "А може це й добре, що з політичного поля зійшли старі кадри?".

Нинішню політичну гру Ахметова можна звести до кількох тез. Перш за все він щільно зайшов в Офіс президента і підтримує партію влади. Про те, що в нього є, якщо не вся фракція (опосередковано, звичайно, через вплив на ОПУ), то, як мінімум, своя група в "Слугах", ми побачили. Наприклад, під час голосування за Вітренка, як міністра енергетики. Але це вершина айсберга, про яку і так багато хто знає.

Другий напрямок — стратегічні домовленості з певними політичними силами (перш за все "ЄС" та "Батьківщина"). З "ЄС" домовленість проста — партія підтримує, якщо це потрібно, якісь рішення важливі для бізнесу, натомість канали Ахметова не дають ніяких критичних матеріалів про партію і її лідера. Також канали дають квоти на появу тих чи інших спікерів, в тому числі і на "Свободі слова" Шустера. Щодо "Батьківщини", то рівень інтеграції тут дещо глибший (як тут не згадати, що Тимошенко, наступивши на горло своїй пісні, поїхала агітувати за Ляшка).

Паралельно, політичні скаути власника "Шахтаря", шукають по всій країні перспективних гравців, яких потім потроху беруть в свою орбіту. Робота з такими гравцями проста: їх беруть на певне утримання, дають ефіри, інколи просять виступити за чи проти когось чи чогось і дивляться, що далі буде з цим гравцем. На "утриманні" знаходиться до 50 гравців національного рівня з різним ступенем впливовості. Є в цій схемі ще кілька малопрохідних і регіональних партій, які демонструють всім: навіть якщо ви програли, Ахметов своїх не кидає, а якщо ви керуєте якимось регіоном (перш за все це Запоріжжя і Маріуполь), вас завжди підтримують в усіх питаннях.

Але повернімося до Колеснікова і його партії. Зараз можна точно говорити, що перспективи у такого проєкту мінімальні. Немає харизматичного лідера, немає ідеології чи навіть ідеї (ідея появи в політиці розумних селфмейкерів і господарників — це доволі скучно). У Колеснікова поки немає нічого, що могло б дати надію на створення потужного політпроєкту, який міг би посунути Бойка чи відкусити шматок ватного виборця Зеленського. Звичайно, може ми чогось не розуміємо, але з точки зору нинішнього дня, цей проєкт не летить.

Чи потрібен цей проєкт Ахметову? Напевне, що, особливо, ні. Чи підтримає він цей проєкт? Медійно, очевидно, що так. Спікери цієї партії будуть з'являтися на каналах і — це все. Колесніков друг. Проєкт не вистрелить — не страшно. Вистрелить — здорово.

Ахметов може собі дозволити не підтримувати ексклюзивно одну політсилу. Його політика базується на тому, що в нього є ресурс і багато різнокаліберних і різноматних гравців, а значить, є багато можливостей для торгів. Можна не мати фракції і бути більш ніж впливовим, особливо, якщо до тебе звертається за чимось президент. А він це робить. Поки що.

І останнє — назва партії "Наш дім — Україна". Можна багато сперечатися, чи схоже це на "Наш дом Россия" чи на "Наш дім Ізраїль". Це не має жодного значення: адже поки це навіть не конкурент ОПЗЖ. На жаль. Але якщо він відбере 2-3% у цієї партії — будемо вважати, що в цьому є великий плюс для всіх нас. А для Ахметова — це крім всього іншого політичне прикриття. Для Зеленського буде сказано, що ослаблює ОПЗЖ і нібито робить свій політпроєкт. Для американців — розколює проросійські сили. Для ОПЗЖ і росіян — можлива в майбутньому площадка для торгів. Якщо в тебе є трохи зайвих грошей, в такі ігри можна і погратися.