Переговори без Китаю і без сподівання на успіх
Лідер Китаю дав зрозуміти, що найближчим часом Китай не планує входити в переговорний процес щодо України. І це закономірно: Україна зробила все від себе залежне, щоб КНР це було не цікаво
1. На сьогодні маємо наступну картину: переговорний процес в трикутнику Укріна — США — РФ перебуває в глухому куті попри майбутні зустрічі в ОАЕ. Путін не збирається зупиняти війну без зовнішнього тиску. А цей самий тиск на нього ніхто не чинить (Вашингтон не може, а Пекін не хоче).
2. Путін зараз вимагає двох речей: виходу з Донбасу та зняття санкцій європейцями (все інше — додаткові опції). І всі майбутні переговори будуть крутитися навколо цих двох речей. Ідея-фікс з двосторонньою зустріччю Зеленський — Путін не має жодних шансів на успіх без обіцянки вийти з Донбасу. І тут не має значення, хто буде посередником — Трамп чи Ердоган.
3. Європа перебуває в пошуку самої себе. Європейцям все частіше спадає на думку, що пора сідати за стіл переговорів з росіянами, і вони будуть шукати формулу, яка вирішить їхній когнітивний дисонанс. Вони вже вступили на цей шлях, а відтак відлік зворотного часу, так чи інакше, але може буде запущений вже найближчим часом. І тут у нас виникає ще одне питання: якщо зупиняється війна, то чи будуть готові європейці платити за відбудову?
4. Наше повне ігнорування Китаю виглядає дивним, і, головне, воно не має логічного пояснення. Розмови про те, що ми тоді посваримося зі США — це міфологія. Тим більше, що переговори щодо України, в розумінні Китаю, це переговори про те, як буде відбуватися торгівля в пʼятикутнику Китай — ЄС — США — РФ — Туреччина. І ми — просто частинка ЄС. Це дуже важливо — не частинка Росії, а саме ЄС.
5. Коли ми зараз говоримо про дипломатію, наша головна проблема — відсутність гри. І це є головною загрозою.