Помножити на нуль Кіркорова. І при чому тут протистояння Патрушев-Кірієнко?
Розкручування жорсткої обструкції учасників голої вечірки на перший погляд здається виключно неадекватною реакцією автократії на тусовку, яка заїлася і втратила відчуття часу. Але, мені здається, процеси, запущені зараз, мають дещо глибший, системніший характер
Почати потрібно з того, що перша реакція влади не передбачала якихось кардинальних речей. Все виглядало так, що артисти перепросять і справа спуститься на гальмах.
Але тут "несподівано втрутилися" ЗСУ, які знищили БДК "Новочеркаськ". І в Кремлі, судячи з усього, прийняли рішення максимально посилити історію з голою вечіркою і тим самим закрити в інформпросторі питання знищення корабля. І все може б теж на цьому завершилося, але в Кремлі було прийнято рішення показово принизити і покарати учасників вечірки. Якщо говорити історичними паралелями, які завжди кульгаві, — це така собі сучасна реінкарнація справи журналів "Звєзда" і "Ленінград".
Вся ця тусовка, м'яко кажучи, не антивладна і зовсім не виступає проти Путіна. Але вона дратує Кремль недостатньою лояльністю. Владі потрібні шамани (новітній Кобзон), а не кіркорови, які явно мають за собою шлейф гомосексуальності, вседозволеності і спогадів про вільне життя не лише з гей-клубами, але й просто більш заможним і безтурботним для більшості росіян періодом. Кіркорови і собчачки — це символи недобитого лібералізму, який в будь-який момент може підняти голову. Але вся ця історія — вершина айсберга.
Як на мене, є ще один важливий аспект, значно складніший за попередній. Це початок дуже складної перебудови державної моделі РФ, згідно з новими ввідними (скасування ідеї транзиту влади і повна втрата навіть квазіопозиції). Зараз конкурують між собою дві моделі: одна, яку можемо умовно назвати моделлю Патрушева і яку можна назвати "неоандроповщина". Суть її зводиться до повного підпорядкування всіх процесів силовикам з керівною роллю ФСБ Головним союзником Патрушева тут виступає керівник "Ростеха" Чемезов.
Друга модель, яку можемо умовно назвати моделлю Кірієнка і яка передбачає утворення балансу між силовиками і якимось гібридом новітньої КПРС чи навіть КПК, яка забезпечує цивільні соціальні ліфти і відповідає, перш за все, за економіку та соціалку.
Яка модель переможе — сказати важко (звільнення Кірієнка, про яке останнім часом заговорили, зовсім не означає смерть цієї концепції). Поки точно більше шансів у першої моделі, але Путін явно боятиметься надмірного посилення силовиків. Є ще один козир у другої моделі: при ній телевізор не буде таким нудним, а значить система управління населенням не буде зводитися виключно для страху. Правда, питання, чи це важливо Путіну зараз — відкрите.
Росія вступає в період трансформації системи. І від цієї трансформації буде багато в чому залежати не лише те, що відбуватиметься в Росії завтра, але й через кілька років.
