Розірвати зачароване коло. Як євроінтеграція змінить українську енергетику
Минулого тижня ENTSO-E ухвалила рішення про повноправне членство "Укренерго", а Європейська Рада дала старт переговорам з Україною щодо вступу в ЄС. Що це означає для нашої енергетики?
Тепер Національна енергетична компанія "Укренерго" стає рівноправним учасником спільноти європейських системних операторів. Щоправда, у неї є риса, яка не притаманна європейським операторам: на ринку накопичилося 60 млрд грн боргів перед НЕК. Це навіть не парадокс, це просто загроза, коли компанія яка відповідає за роботу енергосистеми, недофінансована.
Проте того ж дня сталася й інша дуже важлива подія, яка допоможе вирішити борговому проблему в майбутньому — Європейська Рада ухвалила рішення про початок переговорів з Україною стосовно вступу в ЄС. Нам будуть поставлені вимоги гармонізації законодавства з нормами ЄС. Це стосується й енергетики та запровадження в Україні європейського енергетичного регулювання. А тут вже не буде простору для шахер-махер: ми або вводимо європейську модель ринку і виконуємо вимогу з вступу, або не вводимо з відповідними наслідками. І тут, зокрема, йдеться про нормальний лібералізований ринок, на якому не створюватимуться ті борги, від яких сьогодні страждають учасники ринку. Так, деякі члени ЄС інколи починають маніпулювати енергетичним регулюванням задля популістських цілей. Тільки триває це не довго. І буває не часто.
На 28 Світовій кліматичній конференції, країни, зокрема і експортери нафти й газу, вперше дійшли консенсусу щодо відмови від викопного палива. Учасники взяли на себе зобов’язання досягнути вуглецевої нейтральності до 2050 р.
Тут підтягнувся й "Нафтогаз", оголосивши про початок розробки стратегії декарбонізації.
Насправді ключові європейські компанії давно вже розробили подібні документи (американські, до слова, тут суттєво відстають, ставлячи зовсім інші цілі та використовуючи значно вужчий набір можливих інтересів). Але відразу згадується, що у 2019 р. тогочасний очільник "Нафтогазу" Андрій Коболєв навіть презентував нову стратегію компанії, яка серед іншого передбачала й досягнення вуглецевої нейтральності до 2040 р. Згодом Коболєва звільнили, а про стратегію і декарбонізацію нічого не було чутно. Цікаво було б дізнатись що зі старою стратегією, чим нова відрізнятиметься від старої?.. Чи може "Нафтогаз" кинувся в улюблений "спорт" — написання та переписування стратегій?
А скільки заяв про декарбонізацію було за останні три роки… Це черговий раз нагадало про дефіцит у нас інституційної пам’яті. Ми пишемо стратегію, вона не виконується, а ми пишемо нову. Прихід нового керівника теж означає нову політику і нові цілі й документи. Ми починаємо реформу, за якийсь час робимо розворот на 180 градусів і оголошуємо таку ж реформу… І так по колу… От власне підготовка до вступу у ЄС здатна розірвати це коло. А як воно вийде — покаже час.
