Україна запропонувала Росії морське перемирʼя. Росія, схоже, відмовить. Що далі?
Іноземні ЗМІ пишуть, що Україна передала пропозиції по перемирʼю через США. Є великі сумніви, що росіяни погодяться — як мінімум, зараз. Давайте спробуємо зрозуміти логіку ворога, щоб правильно ставити діагнози та робити прогнози
1. Перш за все, потрібно спробувати зрозуміти логіку прийняття рішень. І тут ми маємо кілька прямо протилежних речей, тому що одночасно залучено кілька логік:
- особистісна (Путіна);
- Воєнна;
- Економічна;
- Передвиборча;
- Міжнародна.
2. Почнемо з найпростішої, передвиборчої. Виходячи з цієї логіки, до виборів Путіну не бажано йти ні на які мирні угоди, якщо це не капітуляція. Логіка цих виборів — це "війна до перемоги", і в цьому контексті збочена логіка Кремля — не йти на переговори. Але цю логіку можна в будь-який момент розвернути. Тим більше, що запит на нормалізацію більш ніж високий в російському суспільстві.
3. Особистісна логіка Путіна дуже проста: зупиняти війну не потрібно, поки Україна не капітулює. І він до останнього буде робити все від себе залежне, щоб продовжити цю війну. А щодо морського перемирʼя, то він хоче вірити, що Росія протримається довше, а тому морська блокада України йому вигідна.
4. Воєнна логіка дуже тісно переплітається з економічною. І тут ми маємо кілька важливих складників:
- Наскільки оточення Путіна вважає блокаду Чорного моря критичною для економіки РФ. Зернова криза може бути частково вирішена за рахунок часткового перенаправлення зерна та олії на Балтику, Каспій та сухопутним коридором в Китай. Але розв'язання цього питання виключно ресурсами аграріїв дуже проблематичне через ціну логістики. Головне питання зараз: чи держава погодиться на певні компенсації для аграріїв. Якщо погодиться, Росія частково зможе розв'язати проблему зернової кризи. Наголошу — частково. Але, за будь-яких обставин, це не може не погіршити економіку РФ. Наскільки? Поки трохи зарано говорити, але це головне питання, відповідь на яке шукають всі розвідки світу.
- Наскільки Україні вдасться розв'язати питання з логістикою. Якщо не вдасться, в січні-березні ми суттєво почнемо відчувати проблеми, безвідносно до енергетичних обстрілів. Поки — без відкриття Чорного моря — все виглядає доволі сумно. Час, який ми мали з 2022 року, щоб побудувати сухі порти та євроколії з півдня України до ЄС, бездарно втрачено. Звичайно, зараз можна говорити про дещо екзотичний варіант: транзит широкою колією через Білорусь до портів Балтії, але він залежить від такої кількості додаткових вводних, що поки його варто відкласти в сторону.
- Росіяни будуть активно дивитися за тим, чи вдається Україні отримати додаткові Патріоти. Якщо ми отримаємо 20-30 — це одна історія. 200-300 — зовсім інша, з огляду на затрати по виробництву ракет, які запускаються по Україні. Цей фактор хоч і важливий, але, все ж, вторинний.
- Росія готується до мобілізації, яка, як зараз виглядає, пройде без вагомих ексцесів. У російському суспільстві, попри наростання антивоєнних настроїв, мені здається, складається такий собі консенсус: "Давайте дамо Путіну останній шанс. А що буде потім, подивимося". Виходячи з фактору мобілізації, зупиняти блокаду моря зараз явно немає сенсу.
5. Міжнародна ситуація складається так, що найближчим часом результативні переговори є малоймовірними. Тристоронній формат вперся в ситуацію, коли Росія не хоче, США не можуть, а Україна не має можливості. Інших форматів поки не проглядається. Якщо вони не зʼявляться, складно уявити переговори Україна-Росія по розблокуванню моря.
Виходячи з вище сказаного, вірогідність розблокування моря в найближчій перспективі виглядає молоймовірним. Але його реалізація залежатиме від двох факторів: вплив економістів на Путіна (поки слабо в це віриться) та розширення кола переговорників й самого поля переговорів. Поки це теж виглядає дещо віддаленою перспективою.
