• USD 40.5
  • EUR 43.4
  • GBP 51.4
Спецпроєкти

Велика Вітчизняна на мінімалках. Як Друга Світова повторюється в Україні. Частина II

Порівнюючи з подіями 80-річної давності, нинішня війна перебуває десь на етапі битви на Курській Дузі. Ми повинні вистояти проти цього останнього наступу пораненого звіра, сточити його останні зуби і відкинути якомога далі

Бронетехніка нацистської Німеччини і фашистської Росії на українських теренах
Бронетехніка нацистської Німеччини і фашистської Росії на українських теренах / Відкриті медіа
Реклама на dsnews.ua

Непрості рішення

Як ми писали у першій частині, протягом літньо-осінньої військової компанії 1942 року німецькі війська захопили більшу частину Північного Кавказу, проте прорватися у Закавказзя їм не вдалося. Гітлер забрав у командувача Групи армій "А" резерви, що могли дотиснути радянську армію і відправив їх під Сталінград у групу армій "Б". Коли ж сталінградське угрупування потрапило в оточення і капітулювало, німецькому командуванню стало зрозуміло, в якій пастці опинилися Група армій "А" на Кавказі. Постачання 700 тисячної групи відбувалося нашвидкоруч наведеними переправами через ріку Дон та морем із Криму (саме тоді німці побудували канатну дорогу на місці сучасного Кримського Мосту). Контрнаступ Червоної (а точніше вже Радянської) армії з-під Сталінграду був справою часу, тому усе кавказьке угрупування німців могли просто відрізати від території Рейху, зруйнувавши мости і переправи. Тож як би того не хотілося Гітлеру, як би не бажав він азербайджанської нафти, мусив дозволити відвід військ з Кавказу. Його було проведено у січні-лютому 1943 року у відносному порядку на територію материкової України і у Крим. Лише невеличкий плацдарм залишався в районі Новоросійська і Таманського півострова, який згодом Радянська армія зріже остаточно.

Схожа ситуація відбулася на окупованому правобережжі Херсонщини в жовтні-листопаді 2022 року. Росіяни завели туди велику кількість військ, оскільки очікували українського наступу та й самі збирались наступати на Запоріжжя і Кривий Ріг. Українці, отримавши далекобійні ракетні комплекси HIMARS, зруйнували наявні переправи через Дніпро. Постачання російського угрупування значно ускладнилося. А коли після харківського розгрому в армії окупантів відчули брак досвідчених кадрів і військової техніки, російські генерали заговорили про "непрості рішення" відступити на лівий берег Дніпра і залишити Херсон українцям. Аналогії з відступом німців з Кавказу очевидні. Так само очевидними є і наступні кроки окупантів.

Курська дуга під Бахмутом

Отримавши у розпорядження відносно свіжі військові частини, виведені з Кавказу, Гітлер кинув їх у наступ, який виявився останнім для Німеччини в тій війні. Радянські війська, наступаючи з-під Сталінграда, протиснули німецьку оборону у вигляді дуги, навколо російського міста Курськ. Німці планували вдарити по флангах цієї дуги і оточити радянські сили. Було зібрано кулак із танкових і механізованих частин, озброєних зокрема новітніми танками "Тигр" і "Пантера". Але Вермахт був вже не той, що на початку вторгнення у 1941 році. Та й захисники за два роки навчилися воювати. Важливо, що розвідка точно визначила місце наступу і радянські війська побудували там глибоко-ешелоновану оборону. Попри шалений натиск, німцям вдалося просунутися лише на глибину від 10 до 35 кілометрів. Їхні броньовані кулаки виснажилися і за певний час були відкинуті на вихідні позиції. А буквально за декілька місяців радянський контрнаступ змусив німців залишити усю Лівобережну Україну та зробити чергове "перегрупування", вже за Дніпро.

Зараз українсько-російська війна якраз вступила у фазу, що передувала битві на Курській Дузі. Виведені з-під Херсону війська рашистів були доукомплектовані мобілізованими і частково кинуті на пріоритетний фронт. Зараз для росіян це Бахмут і донецький напрямок. Саме там їм вдається хай і повільно, але просуватися вперед. Так само як взимку і навесні 1943 вермахту під Харковом вдалося зупинити радянські війська, які наступали після перемоги під Сталінградом.

Але частина російських військ була виведена в глибокий тил на доукомплектацію мобілізованими і технікою. Це і є ті умовні 200 тисяч, про які періодично говорять наші і іноземні коментатори. Подібно до того, як німці пішли у наступ на Курській Дузі влітку 1943-го, росіяни йдуть у наступ в лютому 2023-го. Так само окупанти вірять, що їм вдасться переломити хід війни, прорвати фронт і оточити сили оборонців. Так само наступаючі домагаються значної переваги у вогневих засобах ураження та живій силі. Але подібно до німців, вони кинуть свої останні якісні резерви. І наше завдання зараз вистояти, як це зробили радянські воїни 80 років тому під Курськом.

Реклама на dsnews.ua

Ленд-ліз

Хтось пожартував, що у цій війні і українці, і росіяни вже воюють зброєю, отриманою за ленд-лізом. У російському наративі Другої Світової про ленд-ліз згадують, але трохи побічно. Мовляв, допомогли нам тоді трошки, велике дякуємо союзникам, але ж ми б і без вас впоралися. Натомість більш прискіпливе вивчення питання наводить на геть інші висновки. У жовтні 1941 року СРСР звернувся до США, які на той час ще не вступили у війну, по економічну і військову допомогу. У лютому 1942-го угоду було укладено, і до закінчення війни радянська держава отримувала зброю, військову і цивільну техніку, продукти харчування та сировину. І якщо по власне-військовій техніці обсяги поставок не виглядають вирішальними (наприклад, лише 10% радянських літаків і 17 % радянських танків було виготовлено на Заході), за іншими позиціями цифри вражають. Так кожен третій радянський снаряд було виготовлено із західної вибухівки, кожен другий двигун радянського танку і літака був відлитий з американського алюмінію, кожна друга шинель радянського піхотинця відшивалася з іноземної шерсті, чотири з п’яти банок тушонки в радянських окопах прибували по ленд-лізу. Союзники майже повністю забезпечили СРСР залізничними вагонами і вантажними автомобілями, які дозволили налагодити постачання величезної радянської армії під час її стрімкого наступу у 1944–45 роках. Загалом складається враження, що, незважаючи на героїзм радянських воїнів і неабиякі потуги сталінської промисловості (яка також здебільшого мала американське коріння), без західної допомоги СРСР міг ту війну й не витягнути. Цілком можливо, що деякі зразки тодішньої західної зброї (наприклад стрілецької) ще й зараз воюють на російських позиціях. 

У 2022 році Сполучені Штати знову ухвалили закон про ленд-ліз, цього разу для допомоги Україні. І навіть не в рамках закону військова допомога від США і решти західних партнерів дозволяє нашій країні опиратися агресору. Не потрібно пояснювати, що було б, якби не закордонна зброя і боєприпаси. На відміну від Другої Світової, союзники ще не наважилися передати нам найефективніші зразки озброєння типу ракет "томагавк" або ракет ATACMS, але сподіваємося, що з часом це відбудеться. Також важливо не забувати і про власні виробничі потужності, бо лише комбінація іноземної допомоги і внутрішнього виробництва дозволили радянській державі перебороти нацистську військову машину.

Що далі?

Зазнавши невдач на Курській Дузі, німецька армія відступила за Дніпро, де побудувала так званий "Східний Вал" – мережу укріплень від Балтійського до Чорного морів. Протягом другої половини 1943 року радянські війська провели низку наступальних операцій, в результаті яких звільнили територію Лівобережної України, Донбасу, Київ. Ініціатива остаточно перейшла на бік Радянської армії. Одночасно на дипломатичному рівні під час Тегеранської конференції було погоджено відкриття союзниками другого фронту у Франції (на той час американо-британські війська вже висадилися в Італії, змушуючи німців тримати там значні резерви). Піднакопивши резервів, включно із допомогою за ленд-лізом, радянські війська у 1944 році здійснили низку блискавичних наступальних операцій, так званих "Десять сталінських ударів", звільнивши всю окуповану територію СРСР і підійшовши безпосередньо до кордонів Німеччини. Одночасно з "ударами", союзники висадилися у Франції, відкривши другий, а по факту – третій фронт проти Гітлера (бо до цього вони вже билися з німцями в Африці та Італії). Німецькі союзники один за одним почали зраджувати свого хазяїна і капітулювати або переходити на сторону союзників.

Хоча Німеччина і намагалася перебудувати промисловість на військові рейки, впроваджувала нові зразки озброєння, врятувати її вже не могло нічого. В безсилій злобі, німці обстрілювали житлові квартали Лондона крилатими ракетами "Фау-1" (щось на зразок сучасних "шахедів", тільки з примітивним реактивним двигуном) та балістичними ракетами "Фау-2". Але це лише розлютило англійців. Відповіддю на ці безглузді бомбардування стали масовані нальоти авіації союзників на німецькі міста, знищені Дрезден, Мюнхен, Берлін. Усі пропозиції Гітлера про мир були відкинуті: тогочасні політики розуміли, що нацизм не можна залишати в центрі Європи. 1945-й став роком агонії Третього Рейху. Війська союзників і СРСР окупували територію Німеччини, Гітлер застрелився у бункері, а весь його режим було демонтовано. Німеччина, щоправда, після 45 років радянської окупації, перетворилася на взірцеву Європейську демократію.

Як ми писали вище, зараз україно-російська війна перебуває десь на етапі битви на Курській Дузі. Ми повинні вистояти проти цього останнього наступу пораненого звіра, сточити його останні зуби і відкинути якомога далі. Якщо ЗСУ вдасться це зробити і потік іноземної допомоги не вщухатиме, десять "ударів Зеленського" стануть лише справою часу. Навесні 1944 року німці намагалися перетворити Крим на неприступний острів-фортецю. Але, оскільки постачання їхніх військ було можливе лише морським шляхом, радянські війська звільнили півострів за декілька тижнів. Так само як ЗСУ зроблять це найближчим часом. Уже будуються "лінії Вагнера" в російському тилу. Але їх спіткає доля "Східного Валу". А Білорусь поверне зброю проти Путіна так само як Румунія, зробила це проти Гітлера у 1944-му. Або навпаки, позбудеться свого лідера і розділить жахи поразки разом з Росією подібно до того, як це сталося з Угорщиною у той самий час (союзного Німеччині угорського диктатора Хорті усунули від влади самі ж німці, замінивши на маріонетковий уряд). Той факт, що росіяни активізували удари по цивільній інфраструктурі України і намагаються схилити нас до переговорів є гарним показником того, що їхні військові можливості на межі. Так само як Німеччина шукала перемир’я у 1944-45 рр., путінська банда шукає перепочинку для своїх військ зараз. Конче-важливо щоб вони цього перепочинку не отримали. Дуже хотілося б побачити другий фронт проти РФ в тому чи іншому вигляді. Однак, радянська армія змогла звільнити власну територію фактично ще до висадки союзників у Франції. Зможемо це зробити і ми.

Усі війни трохи схожі і усі сильно відрізняються одна від одної. Ми не знайдемо відповіді на питання "що буде" у підручниках історії. Але ми точно можемо надихнутися стійкістю наших дідусів і бабусь, які вистояли проти потуги набагато страшнішої і сильнішої від теперішньої Росії. Вороги вже припустилися усіх можливих помилок у цій війні, нам залишилося лише вчасно скористатися ними задля власного Параду Перемоги на Хрещатику.  

    Реклама на dsnews.ua