Як на практиці ігнорувати укази президента
Ініціативи глави держави були покликані припинити непоґрунтований тиск з боку держави на бізнес, однак деякі правоохоронні органи їх ігнорують
23 січня 2024 року Президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 січня 2024 року "Про невідкладні заходи із забезпечення економічної безпеки на період дії правового режиму воєнного стану". Згідно останнього, було створено Раду з питань підтримки підприємництва в умовах воєнного стану, а також впроваджено цілий комплекс заходів, спрямованих на покращення функціонування економіки держави. Серед яких – рекомендація Офісу Генерального прокурора, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Бюро економічної безпеки України, Службі безпеки України не лише провести у тримісячний строк аудит вжитих щодо суб'єктів господарювання обмежувальних заходів у кримінальних провадженнях та визначити доцільність їх подальшого застосування, але й утримуватися протягом трьох місяців від проведення процесуальних дій у кримінальних провадженнях, якщо таке застосування може заблокувати підприємницьку діяльність суб’єктів господарювання.
В цілому вітчизняне бізнес-середовище позитивно оцінило зазначені ініціативи глави держави, оскільки вони були покликані припинити непоґрунтований тиск з боку держави на бізнес, що посилювався впродовж всього 2023 року і апогеєм якого стала справа проти директора інвестиційної компанії "Concorde Capital" Ігоря Мазепи. Здавалося б, компроміс нарешті знайдено і всі заінтересовані сторони зосередяться на підтримці та розвитку економіки з метою наближення перемоги України. Однак, судячи з останніх подій, деякі правоохоронні органи так не вважають. І їм абсолютно байдуже на укази президента та рішення РНБОУ. Принаймні, ситуація зі Sportbank свідчить саме про це.
Отже, декілька тижнів тому Sportbank втратив можливість користуватися власними банківськими рахунками. Як виявилося, ДБР наклало арешти на рахунки компанії, що по факту заблокувало її операційну діяльність. За традицією (дуже поганою, але маємо що маємо) Sportbank жодним чином не було повідомлено, по-перше, про підстави для проведення обшуків, по-друге, про переконливі докази, які були надані слідчими ДБР в суді, що в результаті стало підставою для арешту рахунків проєкту, а також вилучення гаджетів та особистих коштів працівників.
Далі – ще більше та "веселіше": рішення про арешт рахунків наклав Личаківський районний суд міста Львова, хоча у відповідності до правил підсудності це повинен був робити Шевченківський районний суд міста Києва. Але схоже на те, що він жодним чином не міг би "гарантувати" правильне рішення, тому обрали львівський суд. Який, до речі, відверто ігнорує абсолютно законне клопотання Sportbank про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Ось так і виходить, що єдиний документ, який стосується даного кримінального провадження – це ухвала на проведення обшуку, у якій зазначені особи, які ніколи не були працівниками чи клієнтами банку, а відповідно до тексту ухвали підозрюються у державній зраді. Крім того, в тексті згадуються компанії з країни-агресора та з України, з якими Sportbank ніколи не мав ділових відносин. У той же час основною метою обшуку було вилучення документів щодо діяльності саме цих осіб та компаній (що характерно – ще у 2014 році).
Що ми маємо у підсумку? По-перше, вкрай дивну справу, яка ведеться з очевидними порушеннями і явно є безперспективною. І метою якої може бути або банальний тиск на бізнес, імітація роботи, або боротьба з конкурентами неконкурентними методами за допомогою правоохоронних органів. І те і те – вкрай погано та неприпустимо.
По-друге, паралізовано роботу банку. А це понад 600 тисяч клієнтів, більше 200 робочих місць для українців, а також близько 30 млн грн податків та зборів в бюджет у 2023 році.
По-третє, черговий нищівний удар по бізнес-клімату, інвестиційній привабливості України та розвитку економіки в цілому.
І на завершення – ігнорування указів президента та рішень РНБОУ, що явно не сприяє ефективності всієї системи публічного управління в державі. Особливо – під час війни. І з цим треба щось робити. Бо, як бачимо, знадобилося менше трьох місяців, щоб знову відновився тиск на бізнес. Тож цікаво, як на це відреагує Рада з питань підтримки підприємництва в умовах воєнного стану?
