"Зелений курс". Як локалізація та індустріальні парки рятують планету

Цього тижня про локалізацію говорили не лише в Україні, але і на провідному міжнародному майданчику 

Індустріальний парк Хмельницький / industrial-parks.com.ua/

Зокрема, на панелі Європейського банку реконструкції і розвитку, яка була організована під час COP26, я присвятив свій виступ виключно тому, що і локалізація і індустріальні парки – це не лише український інтерес, але й інтерес тепер вже глобальний, адже обидві ініціативи сприяють зменшенню викидів і допомагають Україні досягти цілей "зеленої угоди" та "Індустріальної стратегії ЄС – 2020".

Усе примітивно просто. Локалізація сприяє виробництву на території України частини продуктів, які наша держава імпортує.

Тобто ця ініціатива підтримує перенесення виробництва з-за кордону в Україну.

Більше домашнього виробництва, менше імпортної логістики – менше "вуглецевого сліду" від міжнародних ланцюгів поставок, про що так багато говорять на конференції зі зміни клімату.

Плюс це у повній мірі відповідає цілі "зміцнення пружності внутрішнього ринку", яку у 2020 р. поставив перед собою ЄС.

Індустріальні парки так само відповідають "Індустріальній стратегії ЄС – 2020", адже закладають підвалини для "промислових альянсів", про які останній рік говорить Єврокомісія. Таких об´єднань у ЄС вже шість – від "Сировинного альянсу" до "Альянсу з процесорів та технології напівпровідників". Зокрема, європейці хочуть об’єднати виробників, R&D, академію (тобто ВНЗ) та навіть користувачів "для збереження та стимулювання конкурентності цих секторів в ЄС".

Ці альянси покликані концентрувати виробництво, скорочуючи таким чином нераціональне розпорошення одних і тих самих товарів всередині Єдиного ринку, і тим самим зменшуючи "вуглецевий слід".

В Україні ж можна продовжити реформу парків, вводячи додаткові стимули для компаній, які вже сьогодні готові виробляти без вуглецевих викидів або нижче певного заданого рівня. "Кліматично дружні парки".

Враховуючи той факт, що "Зелений курс" – повістка і зобов’язання глобальні, а не регіональні (як, для прикладу, будь-яка форма міждержавної асоціації), є всі підстави вважати, що подібна аргументація неодмінно знайде свою підтримку.