Земельно-пенсійні фонди. Як Україні забезпечити мільйони ветеранів після війни

Після війни в Україні виникне значний запит суспільства на справедливість. І тому розподіл ключових активів держави та система розподілу суспільного доходу мають бути сформовані максимально інклюзивно, на умовах включення в ці процеси широких суспільних верств, особливо ветеранів війни та інвалідів, які постраждали внаслідок воєнних дій. Тобто має бути створена солідарна модель "економікосуспільства".

І такі приклади в історії були: після Другої світової війни, в Британії перемогли не консерватори на чолі з Вінстоном Черчиллем, а лейбористи на чолі з Клементом Етлі, які запустили солідаристські проекти в економіці та соціальній системі, наприклад в системі освіти та медицини. "Лондонський консенсус" тоді називали ледь не соціалістичним. Аналогічно в Ізраїлі — епоха Великих війн, зокрема Війна Судного дня, супроводжувалась солідаристською консолідацією суспільства та політичним домінуванням партії праці "Авода", якою керувала прем’єр-міністр Голда Меїр.

Як же нам розробити солідарну модель, що сформує стимули фінансового забезпечення для ветеранів після завершення повномасштабних бойових дій?

Демографічний виклик і неспроможність наявної системи

Один із соціальних викликів після війни — це забезпечення належних пенсійних виплат ветеранам, забезпечення їх пенсійного майбутнього.

За даними Міністерства у справах ветеранів, станом на 1 травня 2026 р. в Україні налічується 2 014 623 ветеранів, статус учасника бойових дій з них мають 1 471 193 людей, а інвалідність внаслідок війни отримали 159 132. А з урахуванням післявоєнного збереження чисельності армії на досить високому рівні кількість ветеранів може сягнути 2,5 млн осіб.

Утім, після війни в Україні може залишитися 25 млн осіб, з яких 10 млн складатимуть пенсіонери, 5 млн — діти і до 10 млн економічно активного населення (в тому числі і 2,5 млн ветеранів). Тобто 7–8 млн економічно активного населення мають утримувати 10 млн пенсіонерів, 5 млн дітей та генерувати національних дохід для фінансування виплат 2,5 млн ветеранів. Зрозуміло, що це не робоча модель. Треба шукати інші механізми.

Більше того, зважаючи на тривалий характер війни та продовження мілітарізації навіть після її завершення, а також, враховуючи нинішні демографічні тенденції в Україні, слід уже готуватися до максимально складного сценарію розвитку — це коли кількість економічно активного населення буде дорівнювати або навіть поступатись кількості ветеранів (не тільки тих, які воювали, але й тих, які будуть служити після завершення війни).

Тобто вже зараз треба знайти механізми пенсійного забезпечення ветеранів, що напряму не пов’язані із наповненістю державного бюджету (можливості якого щодо дотацій Пенсійному фонду не безмежні).

Простими словами, треба визначити національний актив, що зможе постійно генерувати рентний дохід, який направлятиметься на виплату додаткових пенсій ветеранам (накопичувальні пенсії на додачу до базової державної пенсійної виплати). І цей актив має використовувати у господарській діяльності для генерації доходу відносно невелика кількість працюючих. З урахуванням всіх вхідних параметрів, таким активом може стати лише земля сільскогосподарського призначення.

Інноваційна схема 

Ментальний історичний код України — це доба Гетьманщини, козацтва. Реєстрові козаки — це вільні воїни, які обробляли та захищали свою землю. Крім того, і запорізькі козаки у XVIII ст. почали розбудовувати зимівники та обробляти землю територіальних округів Запорізької Січі — паланок. Звісно, що у XXI ст. відновлення козацької земельної структури — це буде вже очевидний анахронізм. Наприклад тому, що більшість ветеранів проживає в містах (наслідки урбанізації). Але ці люди захищали свою землю, то як зробити їх бенефіціарами процесу використання українських земель?

Можна запропонувати інноваційну на базі трансформації ринку землі. Розглянемо її ключові аспекти.

• Великі аграрні підприємства продовжать обробляти свої банки землі (орендовані та у власності). Ця земля не буде націоналізована, а права користування нею якось обмежені.
• Але вторинний ринок, зокрема перерозподіл спекулятивних придбань земельних ділянок під час продажу (чимало землі зараз сконцентровано власниками "на продажу" в очікуванні зростання цін на наділи), працюватиме вже за новими правилами.
• Ділянки до 1000 га будуть придбаватися фермерськими та сімейними господарствами безперешкодно. А от формування великих банків землі на другому етапі земельної реформи відбуватиметься лише на користь військових накопичувальних пенсійних земельних фондів, які передаватимуть цю землю в оренду на строк до 49 років або перепродаватимуть між собою.

Механізм фінансування земельних паїв для ветеранів

У рамках цих фондів 50% першого внеску для купівлі одного гектара в розрахунку на одного ветерана профінансує держава. І це варто робити вже найближчим часом, поки ціна на землю суттєво не зросла. У разі завершення війни для формування накопичувальної пенсійної системи державі потрібно виділити приблизно $1 млрд. Процес можна розтягнути на два роки і частково використовувати єдиний соціальний внесок військових. Тобто навантаження для держави не буде для критичним: щороку по $500 млн — 250 млн з бюджету, 250 млн за рахунок ЄСВ (як варіант).

Решту 50% внеску пропонується зробити ветеранам-пайовикам (система накопичення буде добровільною): кожен зможе витратити $0,5–1 тис. у розтрочку на кілька років. На період розтрочки пенсійні військові земельні фонди зможуть залучати кредити від державних банків для придбання власник земельних портфтелів і потім повертати кредити за рахунок внесених пайовиками внесків.

Загалом ідеться про відрахування $20–30 в еквіваленті на місяць протягом 2–3 років.

Натомість ветеран-пайовик отримує через пенсійний земельний фонд рентний дохід від одного гектара землі, з можливістю збільшити цей пай до двох гектарів землі.

Залучення довгих ресурсів пенсійних земельних фондів на ринок землі сприятиме збільшенню його капіталізації та зростанню як вартості землі, так і розміру орендної плати. А збільшення капіталізації сприятиме нарощенню доданої вартості в аграрному секторі країни за рахунок поглиблення переробки агросировини. 

Військові накопичувальні земельні пенсійні фонди стануть ключовими гравцями на вторинному ринку землі. Зокрема, наявність забезпечення у вигляді земельних ділянок суттєво хеджує ризики таких накопичувальних пенсійних фондів від виводу активів за кордон та диверсифікує і мінімізує рівень потенційних девальваційних та інфляційних втрат.

Звісно, запроваджуючи механізм військових земельних накопичувальних фондів, варто також поважати вже сформовані права власності.

Прогнозні розрахунки та показники моделі

Наведені нижчі розрахунки орієнтовні і охоплюють період, що починається з наступного року (якщо ж війна не завершиться, то часові рамки реформи можна змістити).

Таблиця. Альтернативна модель поєднання земельної та пенсійної реформ

В запропонованій нами моделі поєднання ринку землі та пенсійної реформи, Військовий накопичувальний земельний пенсійний фонд (або група фондів) стає власником банку землі сільськогосподарського призначення площею приблизно 5 млн га, капіталізація якої на дев’ятий рік реформи складатиме еквівалент $45­–46 млрд.

Середня ціна на землю зросте з $3000 за гектар до більше як $9 тис. за гектар, а середня орендна плата з $450 до $1300–1400 за гектар. Середня ставка оренди становитиме 15%.

Вказана капіталізація земельного ринку буде забезпечуватися притоком інвестицій — пенсійних накопичень земельного військового накопичувального пенсійного фонду.

За цей же період учасниками накопичувальної пенсійної системи зможуть стати приблизно 2,5 млн ветеранів з розрахунку: один пенсійний пай — один гектар землі на одного пенсійного вкладника.

У такому випадку земельна річна рента, яку отримуватиме накопичувальний земельний пенсійний фонд, складатиме до $7 млрд на рік. Це дозволить виплачувати щороку на один пенсійний внесок пенсійну накопичувальну надбавку у розмірі майже $2800 (тобто на одну особу), або $233 на місяць. 

Якщо на перший рік реформи додаткова пенсійна надбавка становитиме 63% від запланованого урядом мінімального базового доходу у системі пенсійного забезпечення, то наприкінці терміну реалізації реформи цей показник становитиме понад 241% від Базового доходу (додаткова пенсійна виплата становитиме майже 17 тис. грн на місяць).

Відповідно до планів уряду та моделі урядової реформи, середній розмір пенсії в Україні в 2035 р. становитиме 18,8 тис грн.

У нашому варіанті поєднання земельної та пенсійної реформ, щомісячна доплата в рамках військового земельного накопичувального пенсійного фонду наприкінці реформи (2035 рік) становитиме для ветеранів 90% від середньої пенсії, що збільшить коефіцієнт заміщення до зарплати з очікуваних урядом 29% до 80—90% (що буде навіть більше, ніж в економічно розвинених європейських державах і відповідатиме за відносним показником найкращим ветеранським практикам в таких країнах як США та Ізраїль).

Принагідно зауважимо, що в урядовій пенсійній реформі коефіцієнт заміщення ніколи не підіймався вище 30% і наприкінці реформи — навіть скорочується, що свідчить про консервацію пенсійної бідності.

Отже, лише залучення земельної ренти в систему накопичення військових національних пенсійних активів дозволяє підняти коефіцієнт заміщення до рівня в 80% та вище, що відповідає інтеранським практикам армій США та Ізраїлю (за відносним, хоча й, на жаль не за абсолютним показником, адже треба враховувати ще й рівень розвитку економіки в цих країнах).

Поєднання земельної та пенсійної реформ дозволить дати комплексну відповідь на ключові виклики післявоєнного економічного та соціального розвитку країни, тобто подолати пенсійну бідність в умовах кризи солідарної пенсійної системи та демографічної катастрофи і сформувати модель земельних відносин, яка відповідатиме стратегічним інтересам держави.

І головне — ветерани отримають додаткові накопичувальні пенсійні доходи за рахунок ренти з землі, яку вони захищали.

Редакція видання може не поділяти думку автора. Матеріал публікується у розділі "Блоги" як авторська візія та концептуальна пропозиція для дискусії щодо майбутньої пенсійної та земельної реформ.