Зміна риторики Путіна. Чи можливе примушування України до миру

1. Путін за своєю натурою боягуз. І коли він відчуває силу — він ніколи не йде в бій. Він втікає в куточок і мовчки чекає. Він таким був більшу частину 2026 року. Але протягом останнього місяця він почав активно вилазити зі свого кутка. 

2. Протягом останнього часу відбулося кілька кардинальних змін:

• стало зрозуміло, що нам не вистачатиме ракет для петріотів і ми їх не отримаємо в достатній кількості. На фоні відсутності (поки) можливості збивати реактивні шахеди, що кардинально міняє війну в тилу. І все це помножено на бюджетну кризу, зупинку цілої низки галузей та критичну ситуацію з експортом. Про корупційні скандали і дуже реальну перспективу обмеження європейського фінансування після виборів у Франції та можливих виборів в Німеччині, я взагалі мовчу. Отже, який висновок з цього робить Путін? Я впевнений, що головний висновок полягає в тому, що в найближчі місяці в Україні посиплеться тил в тому значенні, що скоро буде зроблено щось типу держперевороту і Україна розвалиться не на фронті, а в тилу;
• зустріч Трампа та Сі показала, що ніякого зовнішнього тиску на Росію найближчим часом не буде. Це ключова зовнішня перемога російської дипломатії. Путін давно мислить короткими часовими лагами. Його час планування — це час зимового чи літнього наступу. Тобто 3-6 місяців. І зараз в горизонті 3 місяці ніяких зовнішніх проблем він не бачить; 
• війна на Близькому Сході і частковий параліч нафтового комплексу Саудівської Аравія робить російську нафту майже назамінною допоки ситуація з Іраном не буде вирішена. А вона, схоже, в найближчі місяці вирішена не буде. 
• Щодо внутрішньої російської ситуації, де є дуже серйозні проблеми з економікою, то тут Путін відразу після виборів заявив, що Росія відновить все, що Україна знищила. Це абсолютна дурниця, але цей наратив я зараз читаю так: не розказуйте мені про проблеми в економіці. Це мене не хвилює, а значить цього нема. 

Більше того, низка податкових новацій, які найближчим часом буде прийнято, помножені на загрози націоналізації говорять нам про продовження ще більшого закручування гайок в системі. І поки ФСБ виконує всі доручення, система буде триматися. 

3. Щодо атак на ЄС, то дрони та підпали стануть новою нормою. РФ кожен раз буде дивитися, як далеко можна зайти. І головна проблема тут навіть не ЄС, а Китай і США. Путін хоче бути рівними з ними і він вважає, що через атаки на ЄС він має можливість змусити Китай та США звертати більше уваги на нього.

Я все ще залишаюся при думці, що найближчим часом (як мінімум до 4 листопада, коли пройдуть вибори в США) не буде прямої агресії проти однієї з країн Балтії, хоча на відміну від літа ризики різко зростають.

4. Щодо України, то перед нами стоїть три глобальні задачі:

• вистояти і не пересваритися остаточно;
• знайти протидію до реактивних дронів і все ж наростити спроможності власних ракетних ударів;
• змінити підходи до дипломатії, бо переговори Україна — Росія — США в нинішньому форматі себе остаточно вичерпали. Без зовнішнього тиску Путін не піде ні на які домовленості. Граючи в гру, що переговори за посередництва США існують — ми самі крадемо в себе дорогоцінний час. Нам потрібно створювати нову переговорну коаліцію. І для цього, напевне, треба щось міняти в групі відповідальних за зовнішню політику.