Це вам не Харків. Якою буде ціна безкоштовного проїзду в Києві
Столиця та уряд уже сперечаються, де знайти мільярди гривень
Президент Володимир Зеленський доручив уряду опрацювати питання. Йдеться про наземний міський транспорт Києва.
Портрет ініціативи ще не виписано, але ось основні штрихи:
Коштує загалом: близько 8 млрд грн на рік. У 2025 р. витрати "Київпастрансу" перевищили 7 млрд грн проти понад 6 млрд у 2024-му. З урахуванням інфляції, особливо подорожчання пального, саме до 8 млрд грн можуть наблизитися річні витрати підприємства у 2026 р.
Коштує додатково: близько 2,2 млрд грн на рік. Насправді муніципальний транспорт столиці й зараз дотується з місцевого бюджету. Але якщо зробити його зовсім безоплатним, то місту доведеться компенсувати ще й утрачену тарифну виручку. За оцінкою колишнього заступника міністра інфраструктури Віктора Довганя, це близько 180 млн грн на місяць, або 2,2 млрд грн на рік.
Порівняно з Харковом: суттєво більше. "Східна столиця" витрачає на всю комунальну транспортну систему 3,39 млрд грн на рік (за підсумками 2025 р.) і планово 3,64 млрд грн. (за 2026 р.). Звісно, даються взнаки менші масштаби транспортної мережі, ніж у Києві. Але є нюанс: у харківську суму входить і метрополітен, тоді як київські 7–8 млрд — це лише витрати "Київпастрансу".
Фінансова спроможність. Київ є найбагатшим містом країни з бюджетом, доходи якого на 2026 р. заплановані на рівні 122 млрд грн. Для порівняння: Харків, де проїзд безкоштовний, має дохідну базу близько 25 млрд грн. Водночас уп´ятеро більший бюджет Києва не означає наявність вільних 2,2 млрд грн: у міста значно більші й потреби.
Джерела фінансування. У Київраді стверджують, що в міському бюджеті "немає достатніх коштів", і кивають на фонд Кабінету міністрів як можливе джерело субвенції. Уряд про конкретний механізм мовчить. А от мер Віталій Кличко голосно говорить, що держава заборгувала 8 млрд грн на безкоштовне перевезення пільговиків, каже, пора віддавати.
І найцікавіше — хто розплатиться?
Якщо транспорт таки зроблять безоплатним, а Києву не вдасться знайти додаткові кошти, місту доведеться перерозподіляти видатки (не всі капітальні ремонти і капітальні вкладення є пріоритетними – а ці статті глибока кишеня на мільярди гривень), або шукати державної підтримки. Звичайними місцевими запозиченнями не потягнути витрати на роботу автобусів і тролейбусів.
Приклад Харкова показовий: держава перераховує прифронтовому місту дотації та субвенції на освіту й інші потреби. Ці гроші безпосередньо не покривають безкоштовний проїзд, але дозволяють вивільняти власні кошти міського бюджету для інших напрямків, зокрема транспорту. Тому в якомусь сенсі на проїзд харків´янам скидається вся країна. До того ж Харків має проблеми з боргами за електроенергію (для того ж транспорту). Київ, на щастя, не є прифронтовим містом та не отримує відповідних коштів. Поки що не отримує.
Додамо, що це саме опис проблеми "як є", а не "як треба". Цілком логічно, що підтримати мобільність містян у складні часи — ідея правильна (тим більше муніципальний транспорт дотаційний і в мирних європейських столицях). Просто важливо розуміти ціну. І хто її заплатить.
