• USD 28.1
  • EUR 33.2
  • GBP 36.2
Спецпроєкти

690 кроків Шмигаля. Куди заведе Україну план пріоритетних дій уряду

План, розрахований до кінця цього року, — це радше перерахування добрих побажань і нагадування про невеликі, але поки не зроблені справи. Вирішити серйозні проблеми, керуючись ним, не вийде

УНІАН
Реклама на dsnews.ua

Кабінет Міністрів затвердив План пріоритетних дій уряду до кінця нинішнього року 9 вересня. У величезному документі (348 сторінок) 690 пунктів, які названі кроками, як дедлайни вказані назви місяців.

Багато пунктів програми дуже неконкретні, по них немає чітких KPI, що дозволить чиновникам потім розповідати байки про те, як їм вдалося «розширити і поглибити». Гарний приклад — п. 6 «Розширення сфер співпраці аграрного діалогу Україна — ЄС». Очікуваний результат — «розширення присутності вітчизняної аграрної продукції на ринку ЄС».

Взагалі-то, цим успішно займається приватний аграрний бізнес, але у чиновників зʼявляється можливість записати зусилля приватників на свій рахунок, відзвітувати про виконання. Тим більше що в даному випадку індикатор — Проєкт оновленого меморандуму про взаєморозуміння. Виходить, держслужбовці самі собі дали завдання папірець написати, самі виконали (написали), самі відзвітували про виконання.

І так по дуже багатьох пунктах — це просто перерахування того, що українська влада в будь-якому разі повинна зробити в рамках своїх міжнародних або внутрішніх зобовʼязань. Причому значна частина з них передбачає, скажемо прямо, не найзначніші дії. Такі, як п. 372 «Проведення обстеження пункту санітарної обробки транспорту« Орані».

Але є в представленому документі ряд інших пунктів, дуже значущих для України. Їх премʼєр-міністр Денис Шмигаль особливо виділив у своєму виступі на засіданні Кабміну 9 вересня. Їх, а також деякі інші ми і розглянемо докладніше.

Робота з ЄС над «промисловим безвізом» і оновленням Угоди про асоціацію

В рамках підготовки України до переговорів з ЄС про так званий промисловий безвіз уряд планує підготувати понад 30 євроінтеграційних законопроєктів. Це подається як програма «Шлях до Європи». По суті, це механізм, завдяки якому українські виробники промислової продукції зможуть продавати свої товари на європейському ринку, не отримуючи при цьому товарні сертифікати ЄС.

Реклама на dsnews.ua

Однак експерти критично оцінюють саму ідею промислового безвізу. На їхню думку, в реальності загальний торговий простір вигідний європейцям лише тим, що він дає можливість продавати в Україні свою продукцію безмитно або з мінімальними ставками.

Фінансовий аналітик Олексій Кущ з цього приводу каже: «У ЄС чудово розуміють, що промисловий безвіз для наших чиновників — така ж політична примха, як ЗВТ з Канадою, і така ж безглузда, як проєкт ЗВТ з Албанією».

Напрацювання законопроєкту про вільну економічну зону для IТ-галузі

Українському уряду і президенту не дають спокою лаври Олександра Лукашенка, який створив в Білорусі власний державний «заповідник» для IT-бізнесу — «Парк високих технологій» (ПВТ). З практично безподатковим режимом, величезними за білоруськими мірками зарплатами, елементами англійського права тощо. (Правда, зараз IT-фахівці з ПВТ масово біжать в Україну.)

Володимир Зеленський періодично видає ініціативи зі створення української «Силіконової долини» за підтримки і, відповідно, під контролем держави. Однак поки в української IT-спільноти ці ініціативи відгуку не знаходять: там вважають, що державі краще не втручатися, а просто не заважати, створивши сприятливі умови для IT-бізнесу на всій території України. Але, судячи з плану Кабміну, там все-таки поки хочуть зробити «заповідник», аналогічний білоруському.

Продовження на півроку після карантину мораторію на держконтроль і перевірки бізнесу

Це своєчасна ініціатива. Бізнесу, особливо малому та середньому, вона допоможе, а з ним і всій економіці країни. Ось тільки щоб не вийшло потім так, що податківці почнуть виправдовувати падіння збирання податків неможливістю проводити перевірки.

Підтримка експорту через оновлення відповідного агентства

Йдеться про експортно-кредитне агентство (ЕКА), на зразок таких, які є в багатьох країнах світу. Є воно і в Україні, але не працює. Нагадаємо, в 2016 р. ВР прийняла Закон «Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів/послуг українського походження…», в якому прямо сказано про необхідність створення ЕКА, з докладним описом функцій. За планом воно повинне було почати роботу в 2017-му, але тоді на структуру просто не знайшли грошей. У 2018-му щось закрутилося, в Мінекономрозвитку тоді повідомляли, що агентство буде займатися страхуванням, перестрахуванням і наданням гарантій за договорами, що забезпечують розвиток експорту. Воно також братиме участь у виконанні програм часткової компенсації відсоткової ставки за експортними кредитами та надавати консультації експортерам.

Але не вийшло. На заваді став той же закон, за яким воно і було створене. У ньому передбачено перелік кодів продукції, яку буде підтримувати ЕКА: машинобудування, літакобудування, суднобудування та будівельні послуги. Але Мінекономрозвитку резонно заявляло, що діяльність ЕКА повинна поширюватися на всі групи товарів. Тому профільне відомство не дозволяло українському ЕКА видавати гарантії експортерам.

«Запустити знову» ЕКА уряд збирався в червні нинішнього року, але поки що там тільки розробляють лінійку страхових продуктів.

Створення Фонду розвитку сільських територій

Фонди, що фінансуються з бюджету, рідко бувають ефективними, а іноді породжують корупцію. Поки що складно судити, як буде цього разу. Але є простий і зрозумілий спосіб розвивати село — підтримувати вітчизняних агровиробників, насамперед середніх і дрібних (а великим — не заважати). Ось і все, аграрії все зроблять самі, адже розвинені сільські території — це насамперед у їх власних інтересах.

Введення стимулів для молодих сімей, які хочуть почати фермерське господарство

Ще одна чудова ідея, але тут не дуже зрозуміло, хто і як буде відбирати бажаючих. Хто зможе отримати горезвісний стимул? Тільки селяни? Чи міська сімʼя, яка бажає переїхати в провінцію і обзавестися господарством? Чи буде для них вимога мати аграрну освіту і/або досвід? Хто прийматиме рішення?

Введення «нульової декларації», тобто амністія капіталів

У передвиборчій програмі Володимира Зеленського серед головних рішень після приходу до влади згадувалася амністія капіталів, конкретніше — податкова амністія тіньових доходів населення і бізнесу за 5% від суми. Планувалося зробити це швидко, але, як бачимо, справа затягнулася, хоча відповідний проєкт закону №1232 був внесений до парламенту, але так і не був винесений в зал.

Зрозуміло чому: підводних каменів тут безліч, експерти ламають списи, приводячи дуже переконливі аргументи як «за», так і «проти» такої амністії. У серпні Зеленський знову актуалізував тему і пообіцяв, що потрібні законодавчі зміни приймуть до кінця року. Точні ставки поки що не називаються, проте в ЗМІ потрапила інформація про 2,5% (якщо гроші витрачали на купівлю державних цінних паперів) і 10% (за все майно, крім нерухомості, авто, прав інтелектуальної власності).

Законопроєкт про накопичувальну пенсійну систему

Ще одне дуже дискусійне питання, яке обговорюється роками, але без помітного ефекту. З одного боку, реформа обʼєктивно назріла, і її форма може бути тільки однією — поступовий перехід від солідарної пенсійної системи до накопичувальної.

З іншого боку, сьогодні економічна ситуація така, що зберегти і тим більше примножити зібрані кошти вкрай складно. Приватні пенсійні фонди може спіткати така ж доля, що і багато банків, «загиблих» за останнє десятиліття.

За словами Дениса Шмигаля, накопичувальні пенсії виплачуватимуть поряд з солідарними (тобто нинішніми). «Коли ти виходиш на пенсію, то можна цей бонус відразу зняти, а можна його розтягнути в часі», — пояснив премʼєр. Наприклад, якщо щомісяця відкладати на накопичувальний рахунок по 7% від зарплати, то на пенсії можна буде отримувати додаткову виплату в розмірі 10,2% від останньої зарплати.

Створення нового органу з розслідування економічних злочинів

Це автори документа так говорять про Бюро економічної безпеки України (БЕБУ). Так називатиметься новий правоохоронний орган, закон про який Верховна Рада прийняла в першому читанні 3 вересня. Тут головна претензія в тому, що замість незалежного і дієздатного органу розслідувань Україна може отримати повністю підконтрольну президенту нову спецслужбу, яку неважко буде використовувати для економічного тиску на супротивників чинної влади.

Приватизація великих держпідприємств

Кабмін намірився виконати указ президента річної давнини, приватизувавши такі підприємства, як Обʼєднана гірничо-хімічна компанія, Одеський припортовий завод (ОПЗ), завод «Електроважмаш», вугільна компанія «Краснолиманська», «Президент-готель», Одеський нафтопереробний завод.

Задумка чудова, але є дві проблеми. По-перше, швидко приватизувати не вийде, адже через карантин з весни були зупинені всі процедури з підготовки документів на їх приватизацію — а це, без перебільшення, гори паперів.

Друга проблема — більш державного значення. Приватизувати «смачні» активи в кризу — не найбільш вдала затія, адже це означає продати їх задешево. Тут підхід «гроші дуже потрібні» потім може вилитися в досаду від того, що «задешево продали», в політичні звинувачення і незграбні спроби держави «націоналізувати назад». Що на користь іміджу України точно не піде.

Підтримка вітчизняної промисловості

Тут Кабмін пропонує ряд заходів, від дуже загальних (п.133 «Проведення консультацій з бізнес-асоціаціями та товаровиробниками») до досить конкретних (п.134 «Забезпечення підтримки участі вітчизняних виробників у зарубіжних виставках-ярмарках»).

Що стосується першого, то можемо з упевненістю сказати: всі бізнес-асоціації України і без того регулярно подають в уряд свої пропозиції. Тут планувати спеціальні консультації — тільки папір переводити. А ось допомога в участі у виставках-ярмарках — це дуже до речі.

Проілюструємо на прикладі виноробів. Великі виноробні господарства залишилися в окупованому Криму, а на решті території України виноградарством і виноробством займаються в основному невеликі (фермерські, сімейні) господарства, яким складно конкурувати на ринку. Малі фермерські господарства не можуть реалізувати потрібну кількість товару за кордоном, тому що для цього їм потрібно представляти його на світових виставках, а це складно і дуже затратно для одиночних виробників. Тут як раз держава і здатна допомогти.

Один з основних пунктів з підтримки промисловості — це введення критерію локалізації при держзакупівлях машинопродукції, в якого є як палкі прихильники (у тому числі більшість парламентських фракцій і самі виробники), так і не менш завзяті критики з числа неоліберальних експертів і членів попереднього уряду.

Як бачимо навіть з перерахованих пунктів, урядовий план тягне на роки роботи і навряд чи може бути реалізований за менш ніж чотири місяці. При цьому сам факт складання такого обʼємного документа можна назвати віховою подією, оскільки найзначніші ідеї в ньому — це давно анонсовані проєкти.

    Реклама на dsnews.ua