Сочинські ночі Лукашенко. Який висуне ультиматум Білорусі Путін
Буквально за кілька годин до початку зустрічі президентів Росії і Білорусі в Сочі білоруська сторона несподівано повідомила російську, що Лукашенко не буде спілкуватися з пресою не тільки до, але і після зустрічі з Путіним. Це була "вишенька на торті": останні кілька тижнів офіційний Мінськ старанно давав зрозуміти, що нинішні переговори будуть дуже гострими. Власне, це ще 22 червня передбачив сам Лукашенко, заявивши: "Ми на фронті. Не витримаємо ці роки - провалимося. Значить, треба буде або до складу якоїсь держави йти, або про нас просто будуть витирати ноги. А не дай бог, розв'яжуть війну ще, як в Україні".
Дійсно, цього літа Росія Білорусь поставила перед очевидною перспективою швидкої втрати суверенітету. Це чисто економіка: Росія ставить питання про припинення "вуглеводневої субсидування" білоруської моделі соціалізму, а за великим рахунком - про новий формат відносин між Москвою і Мінськом. Зараз в Кремлі домінує точка зору: "Вистачить містити невдячну Білорусь!". Росія в обмін на продовження субсидування може дуже багато чого вимагати від Мінська - від розміщення у себе повноцінної військової бази до згортання торгівлі з Україною, визнання анексії Криму, Південної Осетії і Абхазії, відмови від безвізового в'їзду для іноземців.
На кону дійсно великі гроші, основа білоруської економіки. Як писав недавно Forbes, сума щорічної підтримки Москвою білоруської економіки порівнянна з загальним обсягом дотацій всіх регіонів РФ з федерального бюджету. МВФ оцінює загальне фінансування Білорусі з боку Росії в $106 млрд тільки за 2005-2015 роки, або близько $10,6 млрд в рік. Заборгованість республіки по державних кредитах Росії на середину травня 2018-го склала $6,3 млрд і 60 млрд російських рублів.
У дохідної частини білоруського бюджету дві основи: видобуток і експорт калійних солей (добрив) і переробка безмитної російської нафти з експортом нафтопродуктів, а також прямий реекспорт російських вуглеводнів. Реекспортні поставки, до речі, в значній частині перенаправляються на ринок України: 40% бензину з дизпаливом, більше третини зріджених вуглеводневих газів - надходять саме з Білорусі.
У загальному обсязі експорту з Росії до Білорусі поставки нафти та продуктів з неї складають близько 30%. У першому півріччі 2018 р. цей показник зріс до 37%. Якщо тепер Росія, як планує, позбавить Мінськ "вуглеводневої дотації", Лукашенко опиниться на межі економічного колапсу - якраз за рік до чергових президентських виборів.
Також немає ясності з обіцяними російськими кредитами Білорусі - $1 млрд міждержавного і два транші від ЕФСР за $200 млн кожен. Інший гостре питання - поставки до Росії білоруських молочних продуктів в умовах, коли російське аграрне відомство має намір підтримувати власних виробників, для чого повністю прибрати з ринку білоруську молочку. Зараз на Росію припадає 95% білоруського молочного експорту. Тому за російський ринок Лукашенко буде битися до кінця.
У російських ЗМІ мусують тему про те, що в Москві "наполегливо запропонували" Лукашенка піти на спокій, гарантували безпеку і навіть запропонували самому обрати собі наступника. Але аналітики в Білорусі в це не вірять - вони вказують, що у російського керівництва і так достатньо важелів тиску на офіційний Мінськ.
Навряд чи Путін на переговорах з Лукашенко взагалі буде озвучувати конкретні пропозиції щодо входження Білорусі до складу Росії або зміні влади. Найімовірніше, все простіше, і вимоги Кремля більш конкретні - але стосуються зовсім не економіки і тим більше не нафти. Зараз завдання Путіна - залучити Мінськ в активну, діяльну протистояння з Заходом і Україною у політичній, економічній чи військовій сфері. Ця версія пояснює і те, що Лукашенко знову згадав про військові об'єкти Росії в Білорусі, за які Росія не платить, про захист західного кордону і т. д. Це привід для торгу.
