• USD 28.8
  • EUR 32.5
  • GBP 38.9
Спецпроєкти

Гречка, борошно, молоко. Як держава регулюватиме ціни

У Верховній Раді вирішили взятися за державне регулювання цін на соціально значущі продукти харчування. Ініціатива надійшла, коли багато хто з них уже виросли у ціні, і обмеження торгових надбавок навряд чи полегшить життя споживачам

В Україні ціни на продукти хочуть повернути під контроль держави
В Україні ціни на продукти хочуть повернути під контроль держави / Depositphotos
Реклама на dsnews.ua

На початку грудня у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт №6374 про внесення змін до Закону України "Про ціни та ціноутворення". Понад два десятки народних депутатів, переважно з фракції "Слуга народу", запропонували відновити державне регулювання цін на продукти, які мають "істотну соціальну значимість".

Мотивами такої ініціативи депутати називають відчутне зростання цін на основні продукти у 2021 р. Здійснювати держрегулювання законодавці пропонують шляхом встановлення граничної націнки, яка не повинна бути меншою за 5% та більше 15% від відпускної ціни виробника тих самих соціально значущих продуктів харчування.

Регулювання цін у минулому і зараз

До переліку регульованих товарів хочуть внести гречану крупу, цукор-пісок, пшеничне борошно першого сорту, макаронні вироби вітчизняного виробництва, пастеризоване молоко жирністю 2,5%, житньо-пшеничний хліб, батон із пшеничного борошна, курячі яйця категорії C1, курячу тушку, негазовану воду, вершкове масло жирністю 72,5% та олію.

Аналогічний перелік товарів міститься в ухвалі Кабінету Міністрів минулого року, де встановлюється порядок декларування зміни роздрібних цін. У тому випадку, нагадаємо, далі за моніторинг цін справа не пішла, а зараз Верховна Рада хоче закріпити в законі параметри регулювання цін на конкретні товари.

Якщо ж говорити саме про держрегулювання цін на продукти, то така практика в Україні вже була, але її скасували у липні 2017 р. Це рішення вважали передчасним, оскільки воно стало одним із факторів зростання інфляції в умовах монополізованої економіки. Таку думку у листопаді 2017 р. висловлював голова Ради НБУ Богдан Данилишин. Через рік економіст пропонував знизити ставку ПДВ на продукти харчування та також за аналогією з європейськими країнами запровадити максимальні торгові націнки. "Максимальна націнка на продукти не повинна перевищувати 15% ціни виробника, на звичайні товари — не повинна бути вищою за 30% ціни виробника. На імпортні товари — не більше 30% митної ціни. Зазначу, що основним принципом регулювання цін у розвинених країнах є обмеження норм прибутку підприємств соціально-значущого виробництва на певному рівні та запровадження штрафів за перевищення такого рівня", — писав на своїй сторінці у Facebook Богдан Данилишин.

Реклама на dsnews.ua

До речі, ми маємо приклад державного регулювання цін в іншій галузі. Уряд із цього року регулярно переглядає граничні націнки на паливо. "Це вимушений і тимчасовий захід на період карантину. Це відповідь на необґрунтоване зростання цін на пальне в роздрібних мережах", — пояснював у травні наразі вже колишній міністр економіки Ігор Петрашко.

Регулювання цін на пальне діє і зараз, хоча ефект від нього неоднозначний. Малі та середні торговці паливом навіть не мріяли про ті граничні ціни, які нарахували в уряді. Наприклад, у жовтні максимальна вартість бензину становила 33,2 грн/л, дизпалива – 32,07 грн/л.

Однак у цьому бізнесі існує закономірність: якщо підвищувати ціну, одразу впаде споживання, АЗС втратять покупців. Отже, обмеження цін на пальне більше могло б позначитися на преміум-сегменті та на споживачах, які не отримали традиційних знижок.

Голова Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко вважає, що ситуація з регулюванням цін на продуктовому ринку буде іншою: "На ринку продовольства попит можна легко змінити: просто купувати інші види продуктів. Можна купувати іншу крупу або замість соняшникової олії — оливкову. Громадяни можуть переорієнтуватися в цьому питанні і трохи змінити попит", — каже аналітик.

Наявність держрегулювання цін на пальне свідчить про те, що Кабмін може регулювати ціни на продукти харчування без додаткових змін до закону. Законопроєкт від "слуг народу" хоч і визначає рамки цього регулювання, але все ж таки показує швидше бажання народних депутатів сподобатися електорату на фоні розмов і повідомлень про зростаючу інфляцію, дорожнечу енергоносіїв та значне подорожчання продуктів.

Зниження цін, засилля імпорту чи дефіцит?

За даними Держстату, протягом січня-жовтня цього року продукти харчування подорожчали на 10,5%. З них найбільше зростання в ціні показали олія (на 41,4%), цукор (на 29,9%), хліб (на 14%), м'ясо та м'ясопродукти (на 12,1%), вершкове масло (на 10, 2%). Деякі популярні продукти дорожчали дуже швидко, тому держрегулювання може бути доречним.

Ми спробували з'ясувати, як позначиться потенційне запровадження держрегулювання цін на продукти на інтересах виробників, продавців і, звичайно ж, покупців.

Директор Української асоціації постачальників торгових мереж Олексій Дорошенко вважає, що моніторингу цін достатньо, і його потрібно розширювати, а націнка лише у 5-15% за нинішніх часів може бути зовсім невеликою для торгівлі, бо у візку у людей поменшало товарів, а частка соціальних продуктів — збільшилася: "Раніше, я б сказав, що цього було б достатньо. Наприклад, 15% вистачало, коли люди купували асортимент продуктів із 200 одиниць, з яких соціальних було 27. Але коли на сьогоднішній день люди практично купують лише найнеобхідніше, це означає, що торгівля не витягне націнки в 10 або 15%.

За словами експерта, завжди виникатиме запитання, що ми в ці 15% включаємо: "Діскаунтер містить тільки касирів та вантажників, а в преміальних супермаркетах оплата персоналу може становити 30% від маржі. А додаткове пакування… Нам потрібно все це детально прописувати, внаслідок чого система буде такою громіздкою, що контролювати її буде неможливо, а якщо можливо, то шляхом зловживань".

Слід зазначити, що державне регулювання цін може стати суперечливим заходом уряду на ринку. Обмеження можуть бути невигідними для виробників, тому що така ситуація стимулює торговельні мережі збивати закупівельну ціну. Ще одним наслідком може стати порушення колишніх торгових зв'язків та відхід продукції з прилавків.

"Встановлення граничної націнки на продукти харчування може працювати виключно у короткостроковій перспективі буквально місяць-півтора, коли є товарні запаси. Їх все одно треба продавати навіть в умовах обмеження націнки. Але зрозуміло, що нових закупівель під нові правила ніхто не робитиме", — вважає Ігор Чаленко.

Слід зазначити, що держава не має структур для регулювання цін. Вона не має мережі продуктових магазинів, а Державну інспекцію з контролю за цінами ліквідовано. Так, є Держпродспоживслужба та Антимонопольний комітет, проте навряд чи вони зможуть бути ефективними у цій сфері через брак повноважень та ресурсів.

Крім того, держрегулювання може призвести до обмеження доступу на ринок вітчизняної продукції: вона не зможе конкурувати з дешевим імпортом. Може здатися, що це не стосується категорій товарів, які визначені як соціально значущі. Проте експерти зазначають, що часом на внутрішньому ринку важко знайти навіть якісну пшеницю для випікання хліба, а сама Україна за багатьма позиціями не може перекрити споживання лише внутрішнім виробництвом. Наприклад, по тій самій гречці.

Голова Спілки українського селянства Іван Томич вважає, що найкраща ситуація для споживача — це збільшення виробництва та конкуренції на ринку. Ці механізми дають споживачеві якість та хороший вибір у ціні, а ручне чи державне регулювання в умовах імпортозалежності щодо продуктів харчування не дадуть нічого позитивного. Ціна в результаті держрегулювання може змінитися несуттєво, натомість виникнуть серйозніші проблеми.

"Можливо, буде ситуативне зниження ціни, але по деяким продуктам це призведе до зниження якості і без того малоякісної продукції, а в більш тривалій перспективі — нестачі, а можливо, і виникнення дефіциту цього товару на прилавках наших магазинів. Ці обмеження стримують насичення ринку у ситуації, що складається", — каже експерт.

"Якщо почнеться держрегулювання цін на продукти харчування, то, я думаю, перше, що відбудеться, — ці продукти почнуть пропадати з полиць магазинів, — каже Ігор Чаленко. — З одного боку, це буде дефіцит продуктів, а з іншого - цю продукцію почнуть продавати за іншими товарними кодами. За документами просто проведуть як іншу продукцію зі звичайною націнкою у магазинах".

Експерти зазначають, що для цінової стабільності потрібні інші інструменти, що засновані не на обмеженнях, а на передбачанні ризиків та криз.

"Наявні державні інструменти потрібно було використовувати як інтервенцію на ринку, — каже Іван Томич. — Я маю на увазі всю зернову групу — Аграрний фонд, Держрезерв. Півтора-два роки тому тонна пшениці коштувала 4 тис. грн, а сьогодні — 10. Її можна було закупити у Держрезерву або Аграрному фонді. Можна було купувати цукор, олію — не увесь спектр, а основні продукти, і робити інтервенції. Ці інтервенції, за моїми підрахунками, однозначно дали б ціну на 20-30% нижче, ніж ми маємо на споживчому ринку. А виходить, що проспали".

Намір регулювати ціни з'явився вже в той час, коли продукти харчування подорожчали чи зростають у ціні. Невідомо, чи буде воно реалізовано, але вже зараз видно, що результат цього рішення може бути різним: від незначного зниження ціни соціальних продуктів харчування та падіння їхньої якості до зміни торгових зв'язків та дефіциту української продукції на полицях магазинів.

    Реклама на dsnews.ua