Еволюція "бензоколонки". Чому удари по російській нафті ще довго не зупинять війну

"Нафтова імперія сиплеться"

"Нафтогазові доходи Росії обвалилися", "нафтова імперія сиплеться", "знижки на російську нафту добивають економіку агресора" і всеохопне ""Росія втрачає гроші на війну" — такими заголовками знову повниться Уанет і не тільки. Навіть агентство Bloomberg нещодавно розповіло про "колапсування" російських доходів від нафти. Видання навело вражаючу динаміку: у січні податки, пов'язані з нафтою, скоротилися вдвічі — до 281,7 млрд руб. і сукупні доходи від нафти і газу також знизилися на 50% — до 393,3 млрд руб. в річному вимірі. Своєю чергою Reuters наголошує на перевантаженні "тіньового танкерного флоту" РФ і падінні морського експорту сирої нафти до 2,8 млн барелів на добу в лютому з 3,8 млн бар./добу у грудні. Припускається, що внаслідок міжнародних санкцій федерації загрожує падіння нафтовидобутку на 300 тис. бар./добу вже цієї весни.

А тепер питання: наскільки болючі для агресора удари по нафтогазу? Зрозуміло, що це надважлива галузь, однак чи може український вогонь по НПЗ і терміналах та фінансовий біль від західних санкцій зупинити Росію у багаторічній війні?

Відзначаючи великі проблеми РФ з експортом вуглеводнів і наповненням бюджету, українські та іноземні ЗМІ найчастіше обґрунтовують висновки окремими статистичними даними, поданими російськими відомствами або зібраними міжнародними дослідницькими організаціями, такими як фінський Центр досліджень енергетики і чистого повітря (CREA). Відтак вони майже завжди розглядають картину з певного ракурсу. Наприклад, Bloomberg, як відзначалося вище, акцентує на динаміці федеральних доходів від експорту нафти і газу, а Reuters — на падінні російського морського нафтоекспорту і проблемах з танкерними перевезеннями. Однак, щоб об´єктивно оцінити стан російського нафтогазу та залежність ворога від нафтодоларів, потрібно розглянути повну картину. Цим ми займемося.

Виручка і барелі: коли насправді відбувся обвал

Почнемо з того, що CREA публікує дані про експортні потоки російських вуглеводнів (нафти, нафтопродуктів, природного газу та вугілля) всіма шляхами (переважно морем і трубопроводами) та їхній грошовий еквівалент. Отже, відійдемо на кілька кроків і охопимо поглядом усю картину російської торгівлі викопним паливом за останні роки:

Експорт викопного палива з Росії у 2022–2026 рр., тис. т і млн євро (ковзна середня за 14 діб)

Що найперше впадає в очі: обвал російського експорту вуглеводнів в сегментах нафти і трубопровідного газу справді відбувся, однак у 2022 р. і лише в грошовому вимірі. В інших аспектах йдеться про помірне скорочення продажів, зокрема й в останні місяці.

Найбільш значне падіння надходжень конкретно від нафти і нафтопродуктів Росія відчула ближче до кінця 2022 — на початку 2023 р., коли набрали чинності запроваджені G7 прайскепи (цінові обмеження).

Примітно, що в натуральному вираженні російський експорт вуглеводнів у період з початку 2022 р. лишається набагато рівномірнішим, особливо в сегменті сирої нафти. Це вказує як на певну дієвість західних санкцій й загалом охолодження ринків (російська нафта подешевшала), так і на переорієнтацію експортних потоків: наприклад, поставки в ЄС обвалилися на порядок, тоді як в Індію — на порядок злетіли (і значно скоротилися лише наприкінці минулого року внаслідок погроз Дональда Трампа).

Отже, придивимося до "нафтового" фрагменту цієї картини за останній рік. Згідно з інфографікою нижче, складеною економістом Сергієм Вакуленком за даними CREA і з використанням більш звичних одиниць вимірювання (барелі на добу), російський експорт нафти і нафтопродуктів (усіма шляхами) знизився з понад 7,2 млн бар./добу у червні 2025 р. до 5,5 млн бар./добу у грудні. Втім, вже станом на зараз він знову зріс майже до 6 млн бар./добу.

Загальний видобуток і експорт нафти і нафтопродуктів з Росії у 2024–2026 рр., тис. бар. на добу

З цього можна зробити висновок: хоча Росія зараз і втрачає гроші через зниження цін на її нафту, але на загал лишається великим постачальником. Це також означає ризик: якщо нафтові котирування підуть угору, а західні санкції повноцінно не запрацюють, російські доходи знову збільшаться.

Чому втрати нафтодоларів не зупиняють агресора

Тепер перейдемо до нафтових доходів російського бюджету. Важливо, що це не лише понад сотня мільярдів доларів на рік, а й саме джерело валюти (хоча й не завжди "твердої"). Це особливо важливо для розуміння спроможності Росії вести загарбницьку війну високої інтенсивності. Справа в тому, що більшість ресурсів — людські, паливні, частково промислові і технологічні — купуються в буквальному смислі за рублі. Тож РФ, контролюючи випуск власної валюти і банківську систему, цілком може їх фінансувати за поточних умов (навіть інфляція там однозначна). На жаль, цей аспект часто випускається навіть в аналітичних оглядах, хоча ми ще з весни 2022 р. писали про крихкість аргументу "в Росії закінчуються гроші на війну". Що ж до валюти, яку забезпечує експорт, то вона справді критично потрібна для закупівлі компонентів і технологій, які в РФ не виробляються (тим більше, що вони масово проникають крізь дірявий санкційний контроль в російську бойову техніку і ракети).

Після необхідних ремарок корисно придивитися до внеску нафтогазової галузі в бюджет ворога у грошовому вимірі. Просто щоб розуміти масштаб фінансової залежності РФ від цього фактору. А тут з часу, коли американський сенатор Джон Маккейн назвав Росію країною-бензоколонкою (2015 р.), відбулися кардинальні зміни.

Попри номінальне зростання доходів федерального бюджету Росії від нафти і газу, їхня частка різко скоротилася за останнє десятиліття — з 42,9% у 2015-му до 22,7% торік. За цей період, чисто з фінансового погляду, залежність ворога від нафтогазових доходів зменшилася майже вдвічі.

На фоні 40,3-трилйонного федерального бюджету на 2026 р. вполовиннення нафтогазових доходів до 393,3 млрд руб. за місяць (нагадаємо, це підрахунки Bloomberg), вже не здається таким вражаючим. Якщо екстраполювати цю спадну тенденцію на весь поточний рік — то Росія ризикує втратити близько 4,7 трлн руб., або ж $51 млрд. Величезна сума, але в пропорціях це лише дев´ята частина федерального бюджету і близько чверті "видатків на війну" (силовий блок). Визнаємо, що ми для виразності взяли крайній приклад: найімовірніше, показники січня ("мертвого місяця") не збережуться увесь рік і удар по російському бюджету буде слабшим.

Чи зможуть такі втрати зупинити агресію проти України, якщо диктатор Володимир Путін явно пріоретизує загарбницьку кампанію? Напевно, ні, принаймні за прийнятних макроекономічних показників (інфляції, дефіциту бюджету тощо) і збережених можливостях закупати для ВПК критично важливі іноземні компоненти. 

Сценарії енергетичної битви

Отже, "гроші на війну" в Росії цього року не закінчаться, і поточні тенденції нас не влаштовують. Треба врахувати, що енергетична війна (а точніше енерготерор) ворога проти України завдає величезних збитків як нашому бізнесу, так і звичайним громадянам. Тоді як безпосередній удар по споживачах в РФ вже затух: нагадаємо, восени там виник дефіцит бензину, але, як ми тоді й прогнозували, то було, на жаль, тимчасове явище.

Можна побачити два крайні виходи з ситуації, що склалася: або енергетичне перемир´я, або багатократне збільшення збитків ворога в нафтогазовій сфері і не тільки. Першого поки що не вдається досягти на переговорах.

У другому варіанті йдеться передусім про фізичні способи дії: як завдяки нарощенню далекобійних ударів по НПЗ, терміналах, нафтобазах і танкерах, так і через реальні санкційні заходи, наприклад справжнє блокування "тіньового флоту" РФ, зокрема, в Балтійському морі (де поки що тільки посилюють перевірки танкерів з непрозорою власністю і без страхування). Ще один "фронт" — перекриття шляхів постачання до країни-агресора критичних технологій і компонентів, що використовуються з військовою метою.

Однак це вже не розмова про фактичні втрати РФ, які можна оцінювати як фактор завершення війни, а лише прогноз сприятливого сценарію, якщо не побажання. І результат, що дуже важливо, залежить далеко не тільки від України. До того ж, навіть якщо ЄС наважиться в межах 20 санкційного пакету проти Росії повністю заборонити морські послуги (володіння, управління, реєстрація та страхування) для суден, що обслуговують російську нафту, це, за оцінками KSE Institute, скоротить нафтоекспорт ворога на 1,4 млн бар./добу — мінус 18% порівняно з 2025 р. Боляче, але не нищівно.

Підсумуємо, що удари України по нафтогазових потужностях і логістиці Росії справді дошкульні, але не варто сподіватися на те, що вони зможуть стати основним аргументом для припинення війни з боку агресора. Принаймні за нинішньої динаміки.