• USD 27.7
  • EUR 32.8
  • GBP 36.4
Спецпроєкти

Путін не допоможе. Чому зламалося "білоруське економічне диво" Лукашенка

9 серпня в Білорусі відбудуться президентські вибори, які стануть найважчими для Олександра Лукашенка за все його 26-річне правління. Проти нього вже не тільки опозиція, але і економіка
Фото: Shutterstock
Фото: Shutterstock
Реклама на dsnews.ua

"Є три складові того, чому з травня білоруси, незважаючи на масові арешти і суди, виходять на спонтанні акції протесту і підтримують будь-яких альтернативних кандидатів. Перша - втома від незмінюваного президента з його хамською поведінкою, друга - страх за своє життя із-за надмірного захворюваності Covid-19 (президент не визнає коронавірус), третя - обвал економіки, а з нею і доходів людей, - сказала в коментарі "ДС" білоруський політолог Світлана Гречулина. - Зараз вперше перед виборами у Лукашенка немає фінансового резерву, щоб підняти зарплати і пенсії, задобрити електорат. Залишається один вихід - заперечувати криза і бити незадоволених кийками".

Опитування, проведені ЗМІ, показують, що на вільних виборах Лукашенко набрав би лише кілька відсотків голосів і не увійшов би в трійку лідерів.

Але білоруський президент проводить кампанію у своєму звичайному стилі (і навіть більш жорстко, ніж раніше). Якщо на виборах 2006 і 2010 рр. його суперників арештовували і судили вже після голосування, то зараз до виборів ще більше місяця, а два з трьох його основних конкурентів, вже заарештовано, порушено кримінальні справи за "важким" статтями.

Однак далеко не факт, що це допоможе. За рекордним зростанням протестної активності білорусів - вперше не лише незадоволення масовими і погано приховуваними смертями від коронавіруса, але і розвал економіки. Поки що - у вигляді зростаючих цін і падіння доходів, а також величезної прихованого безробіття. Однак економісти вже констатують: провал доходів у першому півріччі - просто колосальний, і поки економіка працює лише за інерцією.

Разом з Росією

Останні 10 років білоруська економіка стагнувала разом з російської. Статистичне подібність між країнами в наявності: з 2011 р. середні темпи зростання ВВП в РФ склали 1,5%, в Білорусі - 1,1%. П'ятирічним рекордом для Білорусі стало зростання ВВП на 3% в 2018-му, для Росії - на 2,3% тоді ж.

Північна сусідка України - країна, у якої немає майже ніяких природних ресурсів, крім калійної солі. Однак на експорт припадає більше половини білоруського ВВП. "Дивовижний ресурс" Білорусі - це Росія. До недавнього часу цей ресурс дозволяв країні з нікчемними 1,2 млн т/рік власного нафтовидобутку входити у світовий топ-30 експортерів нафтопродуктів.

Реклама на dsnews.ua

Білорусь десятиліттями купувала російську нафту з великими знижками або без експортних мит, переробляла її на двох своїх потужних НПЗ і продавала далі. На хімічну промисловість і мінеральні продукти (в ці категорії входить все, що Білорусь робить з нафти) припадає більше 40% білоруського експорту. Ще 17% - продовольство (95% експорту в РФ).

При цьому білоруський зовнішній борг стрімко збільшується: з 2007 р. він зріс у три з половиною рази - з менш 10% до 34% ВВП. Кредитний рейтинг країни за версією Moody's за цей же час знизився з B1 до В3 (і то і то - спекулятивна категорія з високим ризиком, але в другому випадку ризик вище). У 2015 р. він провалювався до Caa1 (наступна категорія - вже преддефолтная). Рейтинги Білорусі від Fitch і S&P - теж на рівні Ст.

Останні п'ять років гроші займали на програму модернізації держпідприємств (85% білоруської промисловості). Програма провалилася, однак уряд Білорусі продовжує вірити в планову економіку і зберігати колгоспно-радгоспну систему в АПК. У результаті продуктивність і доходи бюджету всі ці роки не зростали - на відміну від держборгу.

Основний потік валюти йшов від експорту калійних добрив (Білорусь займає чверть світового ринку хлористого калію) і нафтопродуктів, вироблених з безмитної російської нафти. Далі - експорт в РФ і інші пострадянські країни продукції машинобудування, м'ясних і молочних продуктів.

Однак до початку нинішнього року Мінську не вдалося домовитися з Москвою з ключових економічних питань (насамперед нафти). Спершу РФ припинила постачання безмитної нафти, що викликало невдоволення Лукашенко, а потім - впали світові ціни на нафту, а за ними - на нафтопродукти. Одночасно різко скоротилося споживання. Величезні білоруські НПЗ, "годувальники бюджету", в один момент стали нерентабельними.

Білоруський хлористий калій купували у величезних кількостях Китай, Індія і Бразилія, інші країни теж, але менше. Але в 2020-му контракт вдалося укласти лише з Китаєм, причому за цінами на 20% нижче торішніх. Решта-за коронакризиса від покупки поки відмовилися.

Одночасно РФ взялася захищати своїх виробників, а для цього закриває ринок для білоруської молочки і м'яса. Те ж і з промисловою продукцією: росіяни більше не хочуть пускати в країну конкурентів власним машинобудівникам і виробникам побутової техніки. А в Європі білоруську техніку, досі випускається за технологіями 1980-х, ніхто не купує.

До квітня стало зрозуміло: Лукашенко набирає президентські вибори в умовах обвалу білоруського рубля і масштабної економічної кризи. Ситуацію посилило падіння російської валюти - більшість білоруських підприємств працює на російський ринок, продаючи свою продукцію за рублі.

Таке вже було в грудні 2014-го: впав російський рубль - і в Білорусі одразу ж впала її нацвалюта. У 2014-2015 роках услід за російським рублем білоруський знецінився майже вдвічі. 2020-й теж почався з падіння білоруської валюти на 30% на тлі зниження цін на нафту. Так що сьогодні атрибут мінського міського пейзажу - черги біля обмінників: люди скуповують долари та євро.

Але економічні відносини Росії і Білорусі не зводяться до торгівлі. Куди важливіше прямі і приховані субсидії: з 2005 по 2015 р. РФ влила в білоруську економіку близько $106 млрд, підраховував МВФ. У різні роки на російську підтримку доводилося від 11 до 27% білоруського ВВП.

А ще Білорусь - найбільший боржник Росії за міждержавними кредитами: на 1 червня 2020 р. майже $8 млрд.

"Білоруська модель" побудови порожнечі

У 2002-2008 роках, коли економіка Білорусі стійко і швидко зростала, сам "бацька" і його оточення любили розмірковувати про створеної в країні "унікальної економічної моделі": промисловість і АПК залишилися під повним державним контролем і в держвласності, із збереженою планової та командно-адміністративною системою.

Але коли в 2009 р. білоруський рубль впав відразу на 30%, знецінивши накопичення громадян країни, стало очевидно: запорука успішності "білоруської моделі" - підтримка з РФ, в основному дуже дешевими вуглеводнями та іншими субсидіями. Розплачувався Лукашенко політичним союзом, військовим співробітництвом (білоруська армія була дуже близька до переходу під фактичне управління російського Генштабу) і нескінченними обіцянками "тісної інтеграції" аж до входження Білорусі до складу РФ.

З-за постійних девальвацій Лукашенко весь час порушував дане їм ще в 2010 р. обіцянку підвищити середню по країні зарплату до $500 в місяць. В результаті це перетворилося на мем - "папиццот" - ставши символом неспроможності білоруської економічної моделі. Влада країни потрапили в замкнене коло: підвищували зарплати (розпорядженням президента), потім курс падав, Лукашенко знову обіцяв підвищити зарплату до $500, і все повторювалося.

У 2020-му нові проблеми білоруської економіки почалися ще до пандемії Covid-19. Спершу з-за російського нафтового податкового маневру Білорусі довелося почати купувати російську нафту за світовими цінами. Свої втрати за маневру в 2019-2020 рр. Мінськ оцінює в $800 млн - трохи менше 1% річного ВВП.

Вже в I кварталі 2020-го білоруський ВВП впав на 0,3%, а експортні доходи знизилися на 16% рік до року. Вслід за російським рублем білоруський знецінився до долара майже на 19%. Для Білорусі це серйозна проблема: майже половина корпоративних кредитів у країні - у валюті, зазначалося в травневій доповіді Світового банку (СБ).

Вірус проти виборів

Навіть незважаючи на всі проблеми, до коронакризиса Світовий банк прогнозував білоруській економіці ще кілька років звичної стагнації і не бачив причин для різкого падіння. Однак "вірусна атака" різко погіршила ситуацію. Лукашенко вперто робив вигляд, що пандемії не існує, але це не допомогло: за новою оцінкою СБ, в 2020-му Білорусь чекає найсильніше падіння за 25 років: як мінімум на 4% після зростання на 1,2% в 2019-м. Інші прогнози ще гірше: у агентства Fitch - мінус 5%, у МВФ - мінус 6%.

Білоруська економіка сильніше залежить від зовнішнього попиту, ніж Європа, США чи РФ, а з-за кризи попит на білоруську продукцію впав. В результаті промислове виробництво в Білорусі у квітні 2020 р. знизилася на 7,1% рік до року - це тільки за офіційними даними (яким самі білоруси зазвичай не довіряють). Найбільше падіння - на 32,3% - у виробництві коксу і продуктів нафтопереробки.

При цьому багато діючі підприємства в значній мірі працюють "на склад". Це особливість адміністративно-командної системи: заводам наказано випускати продукцію, навіть якщо вона не продається.

Заводи продовжують працювати, тому що вони виконують соціальну функцію: працівники отримують хоч якусь зарплату, навіть на глибоко збиткових підприємствах, дотуються з держбюджету.

Офіційне безробіття дуже низька, близько 4,2%. Але є величезна приховане безробіття: люди просто не реєструються на біржі праці. Причина проста: допомога по безробіттю - не більше $11, потрібно відвідувати безоплатні громадські роботи, а саме допомогу виплачують не більше півроку - і людина зобов'язаний погодитися на будь-яку роботу, яку йому запропонують.

Що стосується приватного сектора, то з скороченням попиту на внутрішньому ринку на тлі пандемії, за даними опитування BEROC, зіткнулися 59% компаній малого і середнього бізнесу. Виручка впала у 64% компаній.

Єдиною серйозною мірою держпідтримки бізнесу в Білорусі стало відсутність карантину. Уряд прийняв один антикризовий пакет із заходами підтримки, але дуже скромними: дали розстрочку оренди для тих, хто знімає площі у держави, пом'якшили вимоги до банків, знизила ключову ставку. Для бізнесу був мінімум, для людей - нічого.

Сьогодні перед президентськими виборами резервного фонду у білоруської влади немає. Запозичення на зовнішніх ринках при білоруському кредитному рейтингу дуже дороги (6-7% у валюті), МВФ та ЄБРР не хочуть давати гроші з політичних причин (переслідування і посадки політичних активістів), а в Росії Лукашенко не може зайняти через напружені відносини з Путіним. Навіть відносини з Китаєм охололи після провалу низки китайських інвестпроектів в Білорусі.

    Реклама на dsnews.ua