Затиснуло баштами Кремля. Як Курченко буде тримати Пушилина в їжакових рукавицях
У невизнаних псевдодержавних утворень на пострадянському просторі є дещо спільне. У всіх них місцевий бізнес рано чи пізно починає контролювати одна група напівкримінальних осіб. У Придністров'ї це група компаній "Шериф", в Абхазії - президент Рауль Хаджимба і бізнесмен Роман Качарава, а в ОРДЛО з недавніх пір - олігарх Сергій Курченко, в минулому соратник побіжного екс-президента України Віктора Януковича.
Остаточно управління всією скільки-небудь прибутковою економікою на непідконтрольних Україні територіях Донбасу Курченко отримав зовсім недавно - після минулих там "виборів у місцеві органи влади". Про це йдеться в сюжеті Радіо "Свобода", всколыхнувшем інформаційне поле на вихідних.
Однак нагадаємо, що наближені до Курченко люди близько двох років тому почали керувати практично всіма шахтами і заводами, захопленими на окупованій території. Видобуте вугілля і готовий метал далі збуваються в Росію.
Сергій Курченко в лютому 2014 р. покинув Україну, перевівши свої численні бізнеси в Росію. Після чого Генпрокуратура України звинуватила його у привласненні майна "Укрнафти" і "Укргазвидобування", а також у контрабанді та незаконної торгівлі нафтопродуктами. Багато пізніше, в грудні 2017 р., суд Києва наклав арешт на цінні папери Українського медіахолдингу (UMH), які також належали Курченко. У відповідь він подав у Печерський райсуд Києва позов проти президента України Петра Порошенка про захист честі, гідності та ділової репутації.
Вугільно-чорний бізнес
Ще в березні цього року компанія "Газ-Альянс", підконтрольна Сергію Курченко, по суті була проголошена регіональним монополістом: вона стала єдиним постачальником в Росію вугілля, що видобувається на територіях самопроголошених ДНР і ЛНР. Подію можна назвати і так: злодій у злодіїв вкрав - скривдженими тут виявилися російські вугільні трейдери, які з 2014 р. самі вели торгівлю донбаським вугіллям з віджатих в українських власників підприємств.
Введення нової монополії відбувалося так: 14 березня 2018 р. Міністерство економічного розвитку Росії надіслало телеграму компанії "РЖД Логістик", в якій повідомило про заборону вивозити вугілля з ДНР і ЛНР для всіх компаній, крім "Газ-Альянсу".
Всередині ОРДЛО головними супротивниками і викривачами Курченко стали
депутат "Народної ради ДНР" Владислав Бриг і керівництво вугільної компанії "Ровенькиантрацит" (вона працює в ЛНР). За їх даними, Мінекономрозвитку РФ просто просуває в Росії інтереси компанії "Внешторгсервис", що також належить Курченко.
Ця компанія у 2014-2018 роках отримала контроль над десятками найбільш значущих металургійних і вугільних підприємств на територіях ДНР і ЛНР, особливо після так званої "блокади Донбасу", коли сепаратисти просто провели їх "націоналізацію". У свою чергу, "Газ-Альянс" - це структура, що відповідає за збут їх продукції (металу і вугілля) в Росії.
При цьому місце юридичної реєстрації "Внешторгсервиса" - Південна Осетія, яку РФ свідомо перетворила на свого роду посередника. Оскільки українські банки в невизнаних ДНР і ЛНР не працюють, прямі розрахунки між ними і Росією неможливі - це було б порушенням Мінських угод, які не дозволяють вести бізнес або здійснювати перерахування в окуповані частини Донбасу без згоди Києва.
Москві потрібно було легалізувати фінансові потоки на ці території, тому компанії звідти реєструються в Південній Осетії (це вже більше 200 компаній з ДНР і ЛНР). По домовленості з Москвою осетинські представництва донецьких і луганських фірм існують в особливому податковому режимі і платять в місцеву казну всього 1% від прибутку. Три роки тому в Південній Осетії був створений Міжнародний розрахунковий банк, через який проходять всі фінансові транзакції між невизнаними республіками на Сході України і Росією.
Гендиректор компанії "Внешторгсервис" весь час її існування - Володимир Пашков. Він 12 років служив на флоті, 10 років працював в мерії Братська. Потім був першим віце-губернатором Іркутської області (до 2014 р.). На цій посаді він вів два великих проекту - переселення громадян із зони затоплення Богучанської ГЕС і створення альтернативних виробництв в Байкальске після зупинки місцевого целюлозно-паперового комбінату. Після того Пашков переїхав до Москви, де став власником 40% акцій невеликої IT-компанії Expertek.
З початку 2017 р. Пашков став, по суті, одним із "нових господарів" в ОРДЛО. Після чого почав витісняти з регіону вугільних трейдерів, зареєстрованих в Ростовській області і Криму. Інструмент використовувався простий: силою блокувалися вагони з вугіллям, з-за чого у конкурентів "Внешторгсервиса" зривалися договори і міжнародні контракти.
"Внешторгсервис" і "Газ-Альянс" потрапили під санкції США в січні 2018 р., а санкції проти самого Сергія Курченко були введені ще в 2015-м. За даними Мінфіну США, компанія "Газ-Альянс" з весни 2017 р. допомагала "Внешторгосервису" нелегально експортувати в Європу вугілля з вугільних шахт, які знаходяться на територіях невизнаних республік.
За даними американських джерел, російські трейдери з Ростовської області ще рік тому продавали цей вугілля за кордон у складі вугільних сумішей. Експорт вугілля в основному йшов через Туреччину, куди поставлявся з порту Ростова-на-Дону. Ця схема була відома в Києві: влітку 2017 р. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України направило до МЗС лист з проханням через українські посольства інформувати інші держави про те, як розпізнати поставки вугілля з Донбасу.
Люди кремлівських веж
Виникає питання: з чим пов'язаний стрімкий зліт бізнесу Сергія Курченко саме на території ОРДЛО через кілька років після того, як Україна втратила контроль над цими територіями? Ситуацію прояснили джерела "ДС" в Москві. За їх інформацією, успіхи Курченко прямо пов'язані з боротьбою "кремлівських веж" за вплив на ДНР і ЛНР.
Власне, всім відомо, що крім помічника президента Росії Владислава Суркова, який курирував убитого Олександра Захарченко і курирує його "наступника" Дениса Пушилина, контроль над Донбасом здійснює ФСБ, яка ЛНР і її "голову" Леоніда Пасічника, у зв'язці з ФСБ працює також віце-прем'єр уряду Росії Дмитро Козак, возглявляющий так звану Міжвідомчу комісію з надання гуманітарної допомоги населенню постраждалих територій Донецької та Луганської областей, яка за фактом є тіньовим урядом ДНР і ЛНР і сконцентрована в першу чергу, на економічному напрямку.
І якщо Сурков "трохи романтик", який на перше місце ставить політичні питання і зосереджений на ідеологічному протистоянні ЛДНР Україні, то Козак - "господарник", суто практик, бізнесмен, якого цікавить не абстрактний "русский мир", а конкретна економічна реалізація інтересів.
Отримавши в сферу своєї відповідальності окупований Схід України, Козак зайнявся там тим, в чому розбирається: вирішенням економічних питань. І тут йому дуже припав до речі опальний український олігарх Сергій Курченко. Останній дійсно добре розбирався в тому, що відбувається на Донбасі і мав види на власність, раніше втрачену Рінатом Ахметовим.
У 2015-2017 роках існував серйозний конфлікт інтересів між пов'язаними з Козаком Сергієм Курченко з одного боку, а з іншого - з підконтрольним Суркову Олександром Захарченко і "Ташкентом" (колишнім "міністром доходів і зборів ДНР Олександром Тимофеєвим).
Після вбивства Захарченко багато хто подумав, що тепер Суркова відсунутий від управління ДНР, як це вже сталося в Луганську, але помічник Путіна зумів швидко відігратися, висунувши па перші позиції Пушилина. Однак, як бачимо Козак не збирається здаватися і знайшов спосіб "підрізати крила" Пушилину і без відкритої війни за владу в ДНР, яка відразу після призначення Пушилина не дуже доречна з політико-пропагандистської точки зору.
Відразу ж після призначення Пушилина залишилися великі промислові активи Донбасу остаточно перейшли під контроль Курченко на місцевому рівні, ниточки від якого ведуть вище, до компанії "Внешторгсервис" на чолі з Пашковим, а далі ще вище - до Козаку. При цьому важливо розуміти, що і Курченко і Пашков лише номінальні "власники" економіки ДНР. Головним вигодонабувачем від всієї цієї "бізнес-імперії" є Козак.
Пушилин, у свою чергу, залишився з владними повноваженнями, але без економічного прикорму, що робить його де-факто украй вразливим для конкуруючих з Сурковим веж Кремля. Змириться Сурков з таким станом речей чи буде чинити опір тому, як з його "протеже" будуть робити маріонетку його конкурентів, - покаже час.
Поки ж опоненти Курченко в ЛДНР повідомляють, що з весни цього року на підприємствах під його управлінням (включаючи "Свердловантрацит", "Ровенькиантрацит" та "Краснодонвугілля") масово затримують зарплати. А, наприклад, залізничники Ясинуватій заявили, що отримують замість зарплати дешеві продуктові набори, працівники донецької шахти ім. Засядька замість грошей отримують пакети з макаронами, а на хімпідприємстві "Стирол" - продуктові набори. Так що не виключено, що найближчим часом боротьба за контроль над економікою ДНР знову загостриться.