"Азовське озеро". Чим обернеться російська блокада судноплавства в Маріуполь і Бердянськ
"Отвєтка" за "Норд"
Саме так російські ЗМІ розглядають дії російських морських прикордонників в Азовському морі. Ще 7 липня експерт "Майдану закордонних справ" Андрій Клименко заявив у своєму блозі про те, що Росія де-факто початку морську блокаду України. "Ілюстрація однією з складових російської технології блокади Маріуполя і Бердянська. Тривалість очікування дозволу на прохід Керченською протокою для суден з Маріуполя і Бердянська складає від 7 до 88 годин замість стандартних 1-2 годин. Середня тривалість затримки - 29 годин", - зазначає Клименко. При цьому суду, наступні з російських портів Азовського моря, в середньому проходять прикордонний та митний огляд за дві години.
Кількома днями раніше Клименко з приводу дій ФСБ в Азовському морі писав, що Росія веде "сафарі" на судна, що заходять в українські порти. Кожну годину простою завдає судновласникам збиток у кілька тисяч доларів, що знижує ефективність використання українських портів. "Затримання російськими прикордонниками суден в Азовському морі набувають характер морського сафарі від ФСБ. Така знущальна іграшка над українськими "терпилами". Будемо і далі тихо скаржитися в міжнародні суди і мовчати, як хоче МЗС? І спостерігати, як затримують суду все ближче до Бердянську вже не по одному, а відразу по два?" - міркував Клименко.
Вже 9 липня російські прикордонники затримали в Азовському морі сім торгових суден, які йшли в Україну. Про це повідомила заступник голови Верховної Ради Оксана Сыроид. "Сьогодні ФСБ Росії в Азовському морі затримала сім торгових суден, що йшли з/Маріуполя і Бердянська", - сказала вона, додавши, що кількома днями раніше ФСБ Росії затримала чотири судна.
Правда, через декілька годин затримані суду відпустили - російські прикордонники обмежилися їх оглядом. Однак російські експерти почали називати дії ФСБ "м'якої блокадою" українських портів у Маріуполі та Бердянську і "відповіддю на "Норд".
Нагадаємо, що 25 березня в Азовському морі українські прикордонники затримали 10 керченських рибалок на судні "Норд", доставивши потім судно в Бердянськ. Арешт стався в 15 милях від Обитічної коси, яка відноситься до Запорізької області України. Вже наступного дня Генпрокуратура України порушила кримінальну справу проти екіпажу російського риболовецького судна. "За фактом виходу з закритого порту в Криму риболовного судна розпочато кримінальне провадження", - повідомили у відомстві. Справу завели за статтею "Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію і виїзду з неї", що передбачає до п'яти років позбавлення волі.
Свої дії прикордонники пояснили тим, що корабель зареєстрований на території Автономної Республіки Крим. Порушенням порядку виїзду з окупованої території у прикордонній службі визнали і наявність у всіх членів екіпажу "так званих паспортів громадян РФ, виданих в Керчі".
У відповідь в Росії почали порівнювати українських прикордонників з сомалійськими піратами і загрожувати заходами. Однак кілька місяців росіяни ніяких дій не вживали. Можливо, не хотіли загострення ситуації навколо спішно достраивавшегося Керченського мосту.
Але тепер міст майже закінчений і навіть як би відкритий, а для загострення ситуації у Чорному морі в Росії як раз з'явився військово-політичний привід: стартували в Одесі українсько-американські військові навчання Sea Breeze-2018. Ці навчання до 21 липня пройдуть в північно-західній частині Чорного моря, а також в портах і на полігонах Одеської, Миколаївської та Херсонської областей.
У навчаннях задіяні 30 військових кораблів, катерів і суден забезпечення з 19 країн, включаючи флагман Шостого флоту США Mount Whitney. Ну а росіяни, мабуть, вирішили "врівноважити" ці вчення, своєю активністю в Азовському морі порушуючи нормальне вантажне судноплавство.
"Внутрішнє море" і проблеми Маріуполя
Складність нинішньої ситуації пов'язана з тим, що Азовське море - фактично внутрішнє море Росії і України. При цьому з 1991 р. сторони так і не домовилися про його розподіл. Підписаний Леонідом Кучмою двосторонній договір "Про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки" дає право торгових і військових кораблів під прапором України або Росії вільно перебувати в будь-якій точці Азовського моря і Керченській протоці.
Нинішня ситуація на Азовському морі Росію цілком влаштовує. Сьогодні вона має очевидне військову перевагу в Азовському морі, а в України не вистачає ні флоту, ні ВПС, щоб вона могла вплинути на ситуацію. Росія, з одного боку, де-юре залишається в рамках закону, а де-факто посилює активність в Азовському морі, заявляє свої права на нього, розглядаючи як своє "внутрішнє море", в якому частина берега належить Україні лише з історичного непорозуміння.
Через дії Росії судновласники несуть збитки і в підсумку можуть взагалі відмовитися від роботи з українськими портами на Азовському морі, оскільки їх бізнес в цьому регіоні постійно перебуває в зоні ризику. Власне, саме це РФ зараз використовує як елемент економічного і політичного тиску на Україну.
За словами консультанта Центру транспортних стратегій Андрія Ісаєва, поки про морську блокаду мова не йде. Є затримки суден, що виконуються до/з Маріуполя і Бердянська як судами ВМФ РФ для огляду, так і в очікуванні проходження Керченської протоки. Це веде до подорожчання фрахту з азовських портів України, але говорити про припинення судноплавства рано. Якщо затримка триває три-чотири години, це сильно позначиться на собівартості перевезень, однак затримка від півдоби і більше може призвести до подорожчання фрахту на $1-2 за тонну продукції.
Експерт Атлантичної ради із зовнішньої політики Стівен Бланк (США) вважає, що закриттям Керченської протоки президент РФ Володимир Путін хоче завдати удару по українському суспільству, політиці і економіці. Закриття протоки для будівництва мосту відріже два стратегічно важливих українських порти - Маріуполь і Бердянськ, через які проходить основна частка експорту української сталі.
Дійсно, основа економіки Маріуполя і всього Приазов'я - Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча і "Азовсталь", а в структурі промисловості близько 82,5% становить металургія. Левову частку експортних поставок з Маріуполя забезпечує Маріупольський морський торговельний порт (найбільший на Азовському морі і один з найбільших в Україні) вантажообігом близько 15 млн т в рік.
Звідси зрозумілий розрахунок Росії: в обмін на вільний прохід суден в порти Маріуполя і Бердянська вона хоче отримати як мінімум відмова України від арештів кораблів, що заходять у порти Криму, а можливо, і інші поступки. Наприклад, відновлення подачі питної води в Крим через Північно-Кримський канал.
Виникає питання: чи можна перенаправити торгові потоки з азовських портів в порти Чорного моря з доставкою туди вантажів по залізниці?
"Є альтернатива приазовським портів - це чорноморські порти України, однак тут істотні "але". З початком війни на сході України традиційні логістичні маршрути підприємств регіону були розірвані, довелося налагоджувати нові. Зокрема, був розірваний основною ж/д маршрут, що веде до Маріуполя через Донецьк, - сказав у коментарі для "ДС" Андрій Ісаєв. - Сьогодні використовується альтернативний маршрут, на якому є "пляшкове горлечко" - ділянка з обмеженою пропускною здатністю Комиш-Зоря-Волноваха. Тому в разі повноцінної блокади азовських портів підприємства регіону зможуть переорієнтуватися на інші українські порти з доставкою вантажів до/з портів по ж/д, але це буде важко".
Автомобільний транспорт не варто розглядати як альтернативу: відстань від Маріуполя до найближчого чорноморського порту Херсона - близько 450 км, від Бердянська - 350 км. На таких відстанях автомобільний транспорт значно дорожче, ніж залізничний, каже експерт. У разі, якщо приазовські регіони перенаправлять вантажі у чорноморські порти, вартість транспортування зросте (за рахунок ж/д) на $5-15 за тонну в залежності від вантажу і того, в який порт цей вантаж піде.
"Ну і че?"
Судячи з усього, Росія поки просто демонструє свої можливості з удушення української економіки. І головна проблема тут навіть не в Азовському морі, а в тому, що обвалення економіки Маріуполя може спровокувати соціальний вибух в цьому регіоні, що Україна і так ледь не втратила в 2014 р.
Об'єктивно на даний момент можливості для політичного реагування на подібні ексцеси у Києва дуже обмежені. Двозначний статус Азовського моря (внутрішнє море двох країн) на нинішньому етапі дає Москві цілком легальні підстави до перетворення його в "російське озеро", тим більше, що всі можливості - перш за все, військові - у неї для цього є. Росія відмовляється визнавати будь-яку лінію розмежування в акваторії моря, і всі три десятки раундів переговорів з цього питання раніше завершилися нічим.
Так що домагатися арбітражу з метою перегляду цього положення - робота на роки з дуже примарними шансами на успіх (що, втім, не означає, що її не потрібно робити), причому Москва її жорстко прив'язує до питання про статус Криму, тобто про визнання його анексії. Тут звертають на себе увагу кілька факторів. По-перше, показово, що РФ зробила подібні дії напередодні та в день початку спільних українсько-натовських навчань Sea Breeze: шість з семи проінспектованих судів були іноземними. Це можна тлумачити і як свого роду хамоватое "Ну і че?" з боку РФ, і як попередження третім країнам, що їхні контракти з Україною цілком можуть виявитися жертвою форс-мажору в особі російської прикордонної служби. Що вже саме по собі загрожує збільшенням витрат, які підрядники воліють покладати на українських контрагентів. У той же час варто відзначити, що, за логікою росіян, вони лише реагують на недружні кроки української сторони, яка заарештувала приписане до Керчі риболовецьке судно "Норд". Це була, безумовно, правильна міра, але питання про те, моделював Київ подальший розвиток ситуації на випадок таких інцидентів, залишається відкритим.
