Найсміливіші. Як працюють реальні інвестиції в Україну під час війни

Які б складні не були умови в країні, старе добре правило працює завжди: бізнес інвестуватиме тоді, коли очікує достатнього потоку прибутків у майбутньому. Звичайно, горизонти планування можуть змінюватися залежно від компанії, галузі та регіону, а потенційні ризики (особливо пов´язані з війною) суттєво занижують оцінки прибутковості. Однак багато хто і зараз бачить такі перспективи в Україні, що готовий вкладатися в реальні виробництва та інфраструктуру. Передусім це ті, кому потрібно працювати тут і зараз, а саме внутрішні інвестори. Але серед сміливців є й закордоні компанії, які прагнуть зберегти присутність в Україні або й навіть уперше зайти на наш ринок з прицілом на майбутнє.

Не варто забувати, що під час великих потрясінь з´являються великі можливості.

Якщо казати про виробництво в Україні, то йдеться передусім про можливості зайняти вільну/звільнену нішу. Наведемо приклади. Корпорація "Біосфера", яка працює в FMCG-секторі, вирішила вийти на харчовий ринок та вклалася у виробництво чаю. Скориставшись держпрограмою 5-7-9, вона до кінця минулого року закупила італійське обладнання та облаштувала новий цех за $20 млн. Справа в тому, що до повномасштабного вторгнення величезну частку ринку чаю в Україні тримали росіяни. І попри те, що вони перебрендуються, тепер саме час потіснити ворожий бізнес — добре, що швидко зорієнтувався саме український виробник.

Інша історія пов´язана з руйнуваннями, які викликали потребу в будматеріалах. Зокрема, в нас уже будуються три заводи з виробництва високоякісного скла. Мабуть, першим загорівся цією ідеєю засновник EFI Group Ігор Ліскі. Ще навесні 2022 р. він зрозумів, що в Україні просто немає виробництв, які б могли задовольнити зростаючий попит на цей матеріал. А для вікон, які найчастіше страждають від бойових дій, потрібне якісне скло, яке доводиться купувати в білорусів і турків. Українські виробники от-от увійдуть в конкуренцію за свій ринок.

Ще один показовий приклад — про іноземного інвестора, який торік вирішив вкластися у виробничі потужності в Україні. Йдеться про Philip Morris International. Таке рішення, мабуть, далося непросто. У 2022 р. компанія фактично втратила фабрику під Харковом, яка працювала 16 років, і після цього менеджменту довелося пояснювати акціонерам-іноземцям, чому Україна така важлива, щоб просто зараз вкладати в неї ще $30 млн. Але власне виробництво на важливому ринку має переваги, тож проекту дали хід — і вже за лічені тижні поблизу Львова відкриється нова фабрика "Філіп Морріс Україна", яка дасть роботу 250 українцям.

Швидкими темпами розвивається й логістична галузь. Регіональна переорієнтація бізнесів і людей формує нові потоки товарів, під які підлаштовуються поштові сервіси, оператори складських приміщень тощо. В результаті зводяться нові складські термінали, особливо уздовж західного кордону і на Дунаї.

Україна залишається великим агровиробником, тому, попри воєнні ризики, в цьому секторі фіксуються не тільки інвестиції у виробничі потужності, а й великі угоди злиття і поглинання. Ну а фермери, яким найбільше бракує фінансових ресурсів для капіталовладень, можуть отримати "доступні кредити 5-7-9" до 90 млн грн, підприємства з переробки — до 150 млн грн.

Навіть металургійна галузь, яка чи не найбільше постраждала від російської агресії (знищення та окупація меткомбінатів і ГОКів, блокада морського експорту), все одно вкладає величезні кошти в модернізацію діючих підприємств. Зокрема, за два роки комбінат "Запоріжсталь", спрямував на оновлення обладнання понад 1,2 млрд грн.

Ще одна галузь, що, судячи з усього, тепер найбільше потерпає від ворожих ударів, — енергетика. Щоб хоч якось відновлювати роботу мереж, електростанцій та інших об´єктів енергетичної інфраструктури, власникам доводиться інвестувати мільярди доларів. На жаль, в цьому випадку йдеться про виживання, а не нарощення можливостей.

У схожій ситуації опинилися й телекомоператори, яким постійно доводиться відновлювати мережі та відбиватися від кібератак. При цьому вони вкладають десятки, а потенційно й сотні мільярдів доларів у розширення і покращення інфраструктури та цифрових сервісів.

Стрімко розвиваються в Україні високі технології, особливо в сегменті miltech: унікальною перевагою наших розробників є можливість тестувати моделі безпосередньо на полі бою та швидко отримувати фідбек. Крім повітряних та морських БПЛА, у цьому сегменті розробляються та виготовляються системи ситуаційної обізнаності, роботизовані турелі для гармат та кулеметів, стрілецькі тренажери-симулятори для солдатів, системи штучного інтелекту (ШІ) для виявлення мін та засоби РЕБ. Провідну роль в цьому секторі відіграє створений державою кластер Brave1, в рамках якого сотні розробників вже отримали грантів загалом на понад мільярд доларів.

Окремо варто виділити й традиційний військово-промисловий комплекс (ВПК). Найважливіші дані тут засекречені. Але відомо, що крім капіталовкладень у вітчизняні потужності, що працюють на "Укроборонпром", можна розраховувати й на іноземні інвестиції. Для прикладу, провідні виробники зброї – Rheinmetall, BAE Systems та Baykar – вже заявляли про побудову в Україні заводів або принаймні локалізацію частини виробничих процесів. Якщо все піде добре, то в цій галузі можна розраховувати на сотні мільйонів або й мільярди доларів прямих інвестицій.

Що стосується загальних оцінок, то, за підрахунками Київської школи економіки (KSE), міжнародні інвестиції в Україну у 2022 р. становили $500 млн, а торік зросли до $1,2 млрд. За словами керівниці KSE Institute Наталії Шаповал, за час повномасштабного вторгнення в Україну вкладалися 43 глобальні компанії, серед яких Bayer ($65 млн), Carlsberg ($40 млн) і CEMARK, що входить до CRH ($30 млн). Ще 12 іноземних компаній анонсували інвестиції в нашу країну.

Навіть приблизних оцінок внутрішніх інвестицій, в умовах мовчання Держстату, знайти не вдається. Однак, поза сумнівом, загальний рахунок капітальних вкладень українського бізнесу йде на сотні мільярдів гривень. Попри постійний фокус влади на пошуках капіталу за кордоном, саме внутрішній інвестор завжди робив найбільший внесок у розвиток виробничих потужностей.