Сірі угоди. Як виходить, що російські танки в Сирії знищують білоруським зброєю

"Ми, білоруси — мирні люди", — йдеться в першій сходинці білоруського гімну. Але при цьому невелика північна сусідка України з кінця 90-х входить в число найбільших торговців зброєю та військовою технікою

Фото: Shutterstock

І продає Білорусь вже не старі радянські запаси, а новітні високотехнологічні розробки.

В Об'єднаних Арабських Еміратах, в Абу-Дабі, з 17 по 21 лютого проходить 14 Міжнародна виставка військової техніки та озброєнь IDEX-2019. Цьогорічний захід зібрав понад 1300 компаній з 62 країн світу, які представляють на ньому перспективні оборонні технології, системи та обладнання.

IDEX — одна з найбільших міжнародних виставкових майданчиків військової техніки і озброєнь у регіоні Близького Сходу і Північної Африки, вона проходить під патронатом президента ОАЕ. А ще у IDEX є трохи своєрідна репутація: на ній торгують один з одним зброєю країни, які важко запідозрити в прихильності до ідеалів свободи і демократії, не кажучи вже про релігійної толерантності. Свого роду "міжсобойчик диктаторів і воїнів за віру", як іноді іронізують західні ЗМІ.

Нашу увагу привернув інший регулярний учасник престижного збройового салону в Абу-Дабі — Білорусь.

Сучасна техніка і високі чиновники

Ще років 10-20 років тому країни третього світу в фінансовому плані могли собі дозволити закупівлі хіба що старої радянської зброї, боєприпасів і військової техніки зразків другої половини ХХ ст. Так що в 90-х і Україна, і Білорусь викинули на світовий ринок просто приголомшливу кількість військового мотлоху зі старих радянських складів. Україна за цю свою щедрість поплатилася в 2014-му, коли виявилося, що для реальної війни спорядження не вистачає, а виручені від військової торгівлі гроші здебільшого просто вкрадені.

У Білорусі все інакше: по-перше, ресурсів для продажу там було куди більше. Не варто дивуватися: в Радянському Союзі саме БРСР була "базою тилового постачання" і "ремонтним цехом" всієї Західної групи військ, тобто радянської військової армади в країнах Європи. По-друге, в Білорусі гроші від продажу радянської амуніції не тільки розкрадалися, а йшли частково на затикання дірок у бюджеті, а почасти на модернізацію і розвиток військових підприємств, які дісталися країні у спадок від СРСР.

В результаті вже в 2000-х Білорусь змогла вийти на світовий ринок з власними розробками у сфері військової техніки. І зайняти там унікальну нішу: з одного боку, білоруські вироби досить дешеві, з іншого — високотехнологічні, як мінімум рівня "не соромно показати".

Ось і зараз в Абу-Дабі білоруси показують розробки в області автоматизованих систем управління військами оперативного рівня і зброєю в тактичному ланці, засобів вогневого ураження, робототехніки повітряного базування, оптичне та оптико-електронне обладнання, передові системи радіолокації і засобів радіоелектронної боротьби (в тому числі з безпілотниками), системи і засоби зв'язку, колісну та гусеничну легкобронированную техніку. Всього ВПК Білорусі представляють 13 підприємств.

Мінський завод колісних тягачів представив танкотранспортеры МЗКТ-741351 + МЗКТ-999421 з бойовими машинами (танк Leclerc і БМП-3). Конструкторське бюро "Дисплей" — нові розробки бойових модулів серії "АДУНОК". ВАТ "АГАТ-системи управління" — радіорелейну станцію "Сосна-2" і станції тропосферного зв'язку "Горизонт". Холдинг "БелОМО" — новий оптико-електронний та радіолокаційний комплекс контролю наземної і повітряної обстановки Zorki, який дозволяє виявляти невеликі безпілотники типу квадрокоптер Phantom 3 на дальності близько 3 км.

Проте нічого особливо видатного в білоруській експозиції на цей раз ні. На що проводиться раз у два роки в Мінську виставці MILEX демонструється куди більше досягнень білоруської оборонки. І тому особливо дивним виглядав складу делегації, яка відправилася в ОАЕ. Її очолили відразу два високопоставлених чиновника: міністр оборони Республіки Білорусь Андрій Равков і голова Держкомвоєнпрому Роман Головченко. Друге відомство об'єднує під своїм дахом всі білоруські підприємства, які виробляють військову техніку, а також торгують зброєю, обслуговуючі та модернізують і т. д.

Зрозуміло, що поїхали вони туди не для того, щоб "штовхати" білоруські приціли або машини з перевезення танків. Тим більше, що ЗМІ вже повідомили про переговори білорусів з керівництвом збройних сил ОАЕ і Саудівської Аравії, військової промисловості Єгипту та інших країн. Національний стенд ВПК Білорусі заради переговорів відвідали заступник міністра оборони Саудівської Аравії Мохаммад бін Абдулла аль-Айеша, міністр оборони ОАЕ Мохаммед Ахмед аль-Боварди аль-Фаласи, міністр оборони Азербайджану Закір Гасанов і гендиректор АТ "Рособоронекспорт" Олександр Міхєєв, міністр військової промисловості Єгипту Мохаммед Аль Ассар і міністр оборони Судану Авад Мохаммед Ахмед ібн Ауф.

Подивившись на те, що відбувається, спостерігачі згадали про те, що білоруська історія військової торгівлі сповнена "темних" і "дивних" угод.

Ненаписана історія таємних угод

Після 2014 р. білоруські виробники військової техніки в значній мірі втратили свого головного ринку — Росії. Їх підприємства були інтегровані ще в радянські ланцюжка виробництва озброєнь, тому і після 1991-го стабільно поставляли продукцію в РФ.

Але в 2014-му росіяни разом втратили постачання вузлів і комплектуючих з України, після чого було прийнято стратегічне рішення на 100% техніку виробляти на території РФ. Це сильно вдарило по білоруським підприємствам, хоча багато чого з їх продукції росіяни так і не навчилися випускати. Наприклад, важкі колісні шасі для ракет, які виробляє мінський МЗКТ. Росіяни спробували купити весь завод, але Лукашенко категорично відмовився його приватизувати.

Однак "провал" на постачання в Росію треба було закривати, і навіть досить активного співробітництва з Україною тут було явно мало. Саме з цього часу в ЗМІ почала з'являтися інформація про те, що через офіційний Мінськ проводиться все більше сірих збройових угод. Тобто тих, проводити які "солідним" державам як би і непристойно, але дуже хочеться. А тут "остання диктатура Європи", який з неї попит... До того ж білоруські операції зі зброєю традиційно непрозорі, а всіх міжнародних перевіряючих в Білорусі мали на увазі. У Мінську навіть американського посла немає, яке вже тут "думка світового співтовариства".

Приклад — новий 2015 р. скандал з поставками радянської зброї сирійським повстанцям, які воюють проти Башара Асада. Як виявилося, США закуповували зброю в Білорусі через болгарських посередників, після чого воно йшло в Сирію. Де в тому числі пекло російські танки: йдеться, зокрема, про протитанкових системах 9K111 "Фагот" і 9K115 "Метис".

Американські інструктори навіть їздили до Білорусі навчатися поводженню з цією зброєю. Один з них — 41-річний Френсіс Норвилло — загинув при цьому, з-за чого, зрештою, вся історія спливла на поверхню. Маленький нюанс: у США діє заборона на торгівлю зброєю з Мінськом. Але факт купівлі зброї в Білорусі визнали командування спеціальних операцій США.

Описаний випадок — лише один, а взагалі за останні роки, за даними Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI), за різними "непублічним" контрактам сучасну зброю з Білорусі розходилося по всій Північній і Центральній Африці, Близькому Сходу та Середньої Азії. Чималі поставки йшли і в Латинську Америку.

"Цілком ймовірно, що і нинішні представницькі переговори білоруської делегації в Абу-Дабі — частина білоруської тіньової торгівлі зброєю та військовою технікою.