Обстріл Катару "підірвав" Європу. Чи збільшаться тарифи на газ для українців

Ефект метелика: від Перської затоки до нідерландського хабу

Наприкінці тижня європейські газові ф'ючерси на природний газ (Dutch TTF) злетіли на понад 30%, сягнувши €60 за МВт-год (близько €633 за 1000 куб. м). Причина — серйозні пошкодження Ras Laffan (QatarEnergy) найбільшого у світі експортоорієнтованого заводу скрапленого природного газу (СПГ) в Катарі через іранський обстріл. // Ras Laffan припинив виробництво на початку місяця після блокування Ормузької протоки. Однак тепер є ризик, що запустити комплекс не вдасться навіть після завершення війни. Торік QatarEnergy відвантажила 80,97 млн т СПГ, а її виробнича потужність становила до понад 100 млн т на рік//

Ціна газу на біржі TTF

Для пересічного спостерігача паніка в Європі може здатися нелогічною. Згідно з даними моніторингу Bruegel, частка саме катарського газу в імпорті ЄС становить лише кілька відсотків. Основні постачальники — США, Норвегія та Алжир. Проте варто враховувати, що енергетичний ринок — це як глобальна система сполучених посудин.

Катар забезпечує близько 20% світового експорту СПГ. Основні його клієнти — країни Азії (Китай, Японія, Південна Корея). Тепер, коли катарські потужності в Рас-Лаффані виведені з ладу на невизначений термін (деякі експерти вже порівнюють масштаб з атакою на "Північні потоки"), азійські гіганти змушені виходити на атлантичний ринок. Це створює ситуацію цінового арбітражу: азійці, ймовірно, почнуть перекуповувати партії американського та нігерійського СПГ, які раніше йшли до Європи. Щоб залишити цей газ у себе, європейські трейдери змушені підіймати ціну. Таким чином, дефіцит у Катарі швидко позначається на Європі.

Фактор Туреччини

Варто звернути увагу на аспект, який зазвичай залишається в тіні: залежність Туреччини від іранського газу. Справа в тому, що Іран забезпечує близько 15% потреб цієї країни через газопровід Тебриз — Анкара. Конфронтація останніх днів ставлять ці поставки під пряму загрозу.

Якщо іранський експорт до Туреччини зупиниться або скоротиться, Анкара вийде на ринок СПГ як великий і агресивний покупець, прогнозує енергетичний експерт Джек Пранделлі. Це створить додатковий тиск на той самий ресурс, за який уже змагаються Східна Азія та Євросоюз. І потенційно це буде ще один потужний поштовх цін угору.

Спорожнілі сховища та "російський дедлайн"

Ситуація ускладнюється таймінгом. Європа щойно вийшла з опалювального сезону з украй низькими показниками. За даними Bruegel:

• заповненість сховищ ЄС становить лише 29%,
• у Нідерландах, головному газовому хабі континенту, рівень запасів впав до 9%.

До того ж невдовзі мав відкритися сезон закачування газу за низькими цінами. Але цього року "дешевого літа", майже напевно, не буде. Європі доведеться конкурувати з Азією за обмежений ресурс, щоб підготуватися до наступної зими.

Крім того, на горизонті маячить січень 2027 р. — крайній термін повної відмови ЄС від російського СПГ. До того ж сам диктатор Володимир Путін погрожує "допомогти" європейцям і достроково перекрити поставки російського газу в Європу. Хай там як, а втрата катарського ресурсу саме зараз робить процес "деросіянізації" енергетики ЄС надзвичайно дорогим та болісним.

Режим готовності до тривалої кризи

Катар навряд чи зможе швидко відновити роботу. Якщо термінали в Рас-Лаффані залишаться "офлайн" на місяці або навіть роки (як прогнозують деякі експерти), світ увійде в епоху структурного дефіциту природного газу. Це означає, що повернення до минулорічних котирувань (близько €30–40 за МВт-год) у Європі наразі неможливе: ринок закладає "премію за війну" та ризик перекриття Ормузької протоки. Плюс велика увага тепер прикута до американських проектів СПГ — чи допоможуть вони задовольнити попит.

Що це означає для України

Так само, як Європа не може лишитися осторонь потрясінь на глобальному ринку природнього газу, Україна залежить від кон’юнктури на континенті. Для нашої країни, яка інтегрована в європейський ринок через фізичний реверс та спільні митні склади, наслідки також будуть відчутними. Здорожчання ресурсу на TTF б’є по бюджету "Нафтогазу" (який компенсує пільговий тариф для побутових споживачів) та промисловим підприємствам (які втрачають у конкурентоспроможності через вищі рахунки за газ).

Проблеми підсилюються тим, що наші підземні газові сховища (ПСГ) після важкої зими заповнені лише на 16%. Це близько 5 млрд куб. м за мінімальної потреби в 13 млрд куб. м початок наступного опалювального сезону. Не виключено, що в умовах ворожих руйнувань інфраструктури українського газовидобутку "Нафтогазу" доведеться закуповувати за кордоном кілька мільярдів дорогих "кубів" (на десятки мільярдів гривен в еквіваленті).

І тут на "приціл" потрапляє фіксована ціна газу для населення 7,96 грн за куб. м. (зараз вона дія до 30 квітня 2026 р., але уряд, найімовірніше, мав наміри продовжувати пільгу), яку, нагадаємо, також забезпечує "Нафтогаз". Тому, за умови довгострокиваого стрибка європейських котирувань на рівні €60 за МВт-год (це приблизно 38 грн з ПДВ за куб. м), утримувати в рази нижчий тариф для побутових споживачів в Україні буде вкрай важко. "Партнери, швидше за все, допоможуть Україні купувати газ для проходження зими. У ЄС пообіцяли €977 млн підтримки на екстрені закупівлі. Але фінансувати довге утримання низької ціни в Україні для населення, на тлі дорогого газу в самій Європі, буде дедалі важче… До того ж МВФ уже прямо говорить про необхідність поступового переходу до тарифів, що більше покривають витрати, із захистом вразливих домогосподарств. Отже, якщо європейські ціни залишаться високими до осені (й це сценарій не нульовий), то, найімовірніше, уряду доведеться йти на поступове підвищення ціни газу для населення у 2026 р.", — вважає фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.

Що ж до газу для промисловості, то здороження не уникнути. Попри те, що зараз українські приватні видобувники і трейдери не можуть вивезти ресурс за кордон (уряд встановив "нульові квоти" з міркувань енергобезпеки), ціна "TTF + доставка" буде орієнтиром, адже в разі дефіциту українським комерційним споживачам все одно доведеться купувати імпортний газ.

Втім, у довгостроковій перспективи може вигульнути і позитив. Якщо європейські трейдери боятимуться дефіциту, то можуть більше використовувати українські ПСГ (найбільші на континенті) як буфер, що дасть Україні додатковий дохід.

Отже, атака на Катар — це не локальний конфлікт на Близькому Сході, а радше початок глобальної битви за молекули газу, в якій Європа у найбільш вразливому стані опинилася Європа з усіма наслідками для України. Якщо війна на Близькому Сході затягнеться або географія конфлікту розшириться, то попереду буде літо екстремально високих цін і зима жорсткої економії. Якщо ж у ближчі тижні бойові дії вщухнуть ущухне, а Катару вдасться відновити потужності — глибокої кризи на ринку газу, можливо, вдасться уникнути.