Російські війська знищили повітряно-подавальний стовбур №3 ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське"

Майже два роки російські військові обстрілювали промисловий майданчик та його околиці. Але, попри це, гірники продовжували працювати. З наближенням лінії фронту, влітку 2024 року, ситуація загострилась. Постійні обстріли у липні-жовтні призвели до відключення електроенергії, що паралізувало роботу вентиляційних систем. У листопаді, через загрозу життю працівників, роботи на промисловому майданчику ППС-3 були зупинені. Наразі ж повітряноподавальний стовбур №3, вентиляційний стовбур та супутня інфраструктура не підлягають відновленню.

Внаслідок обстрілів Росії з робочого стану повністю виведені повітряподавальний стовбур №3, вентиляційний стовбур №3 з вентиляторами головного провітрювання та підйомними машинами, будівлі АПК та автостанції, підстанції, електромережі, котельна, модульна котельна, компресорна, вакуум-насосна станція, насосна, протипожежна насосна, комплекс водозабірних свердловин, резервуари зберігання питної та технічної води, будівля локальних та очисних споруд з трубопроводами та резервуарами, тимчасові господарські приміщення, блок-будівлі допоміжних служб, зважувальний комплекс, промисловий майданчик з козловими кранами, перекидний комплекс, гідрогеологічні свердловини, автодороги, будівля приготування водоемульсійного розчину. Також через знеструмлення та неможливість відкачувати воду виведені з ладу підземні дільниці та обладнання блоку 10-11.

ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" – одне з ключових промислових об’єктів України. Шахта мала вирішальне значення у видобутку коксівного вугілля – сировини, необхідної для виробництва сталі. Підприємство постійно розвивалось та будувало нові блоки. 14 років тому, у чистому полі, поблизу селища Піщане, розпочалось будівництво ППС-3. З того часу й до його знищення військами ворожої армії, тут не припинялося будівництво. Запаси коксівного вугілля у 130 мільйонів тонн мали б забезпечувати б металургійні підприємства України та Європи сировиною понад 20 років.

На поверхневих та підземних дільницях ППС-3 працювало 1,5 тисячі людей. Шахта створювала робочі місця не тільки для жителів Покровської громади, а й для жителів усього регіону.

"Шахтоуправління "Покровське" – найбільший в Україні постачальник коксівного вугілля, який дуже важливий для роботи металургії та інших галузей вітчизняної промисловості. У розвиток нової шахти, саме так можна сміливо назвати Повітряподавальний комплекс №3, компанія Метінвест інвестувала 300 мільйонів доларів, – розповідає генеральний директор ПрАТ "ШУ "Покровське" Валерій Яковенко. – Тільки за останні роки тут були введені в експлуатацію вентиляційний стовбур №3, котельня, компресорна станція. Змонтовано та введено в експлуатацію 8 очисних забоїв, підготовлено 50 км гірничих виробок. Це був приклад сучасного підходу до гірничодобувної промисловості з використанням технологій, аналогів яким не має в Україні".

Шахта мала розгалужену мережу: повітряподавальні системи, насосні станції, водовідливні комплекси, електромережі. Збудовано новий адміністративний комплекс з затишними нарядними, роздягальнями, душовими, кафетерієм тощо. Вона забезпечувала функціонування не тільки власних виробництв, а й життєдіяльність навколишніх територій (технічна вода, котельні).

Наслідки зупинки та руйнування ППС-3 для України – критичні. Припинився видобуток коксівного вугілля, що негативно вплине на роботу металургійних комбінатів. Затоплення підземних виробок через зупинку водовідливу призведе до забруднення ґрунтових вод. 

Неконтрольовані викиди метану з руйнованих комунікацій – загроза для довкілля.

Руйнація ППС-3 та ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" в цілому – результат систематичного знищення Росією промислового потенціалу нашої держави. Шахта була не лише економічним активом, а й соціальним гарантом для тисяч сімей. Її втрата підкреслює, що відновлення Донбасу потребуватиме не лише фінансів, але й десятиліть стабільності. На сьогодні ця руйнація нагадує: кожен обстріл – це удар по майбутньому України.