Чудеса глобалізації. Як Україна збирається продавати в Європі газ з Луїзіани

Дрібниця, а приємно

Компанія "Оператор ГТС України" (ОГТСУ) повідомила, що вперше зробила послугу транзиту газу між двома країнами Євросоюзу. Паливо на замовлення німецького енерготрейдера було поставлено з Угорщини в Словаччину. Газ транзитирован в рамках послуги short-haul - транзит на короткі відстані, яку ОГТСУ надає з 1 січня поточного року. Такий сервіс став можливий після того, як Україна підписала новий транзитний договір з "Газпромом", а ОГТСУ - угоди з операторами газотранспортних мереж сусідніх європейських країн.

Послуга short-haul дозволяє замовникам транспортувати газ між європейськими країнами (Польща, Словаччина, Угорщина і в майбутньому - Румунія) через територію України. Тариф на послугу short-haul на прокачування газу між прикордонними пунктами встановила Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЭКУ).

Оператор ГТС сподівається, що надання цієї послуги дозволить активізувати торгівлю газом між країнами Східної Європи, а також додатково завантажити потужності української труби, які після будівництва "Північного потоку-1" не використовуються в повному обсязі. При цьому облік газу по операції short-haul здійснюється, як і по транзитному угодою з "Газпромом", в енергетичних одиницях.

Також ОГТСУ готовий надавати не тільки послуги з прокачування, але і по зберіганню газу в Україні в режимі митного складу.

Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар вважає, що ця подія стала демонстрацією нових можливостей, які відкрилися після підписання interconnection agreement зі словацькою та угорською оператором, і такі послуги можуть стати регулярною практикою. Однак значних доходів від них не чекає. "Це буде позитивом, але щоб це принесло якісь суттєві додаткові великі доходи українському оператору, то - ні. Це той випадок, який називається "дрібниця, але приємно". За його словами, сервіс по транзиту газу для країн Євросоюзу не зможе стати повноцінною заміною доходів від транзиту російського газу - для цього транзитні потоки повинні бути порівнянними з обсягами прокачування з Росії. У той же час ринки газу сусідніх країн не настільки об'ємні, щоб забезпечити такі потужні потоки газу.

У перспективі до транзитних потоків газу через Україну може додатися і газ з Азербайджану, але, на думку Михайла Гончара, це будуть мізерні обсяги.

Мрія про хабі

Однак ще до повідомлення ОГТСУ Міністерство енергетики і навколишнього середовища в особі заступника міністра Костянтина Чижика зробило гучну заяву, що Україна домовилася про постачання з США 6-8 млрд куб. м газу в рік через LNG термінал в Польщі. Цей газ планується зберігати в українських підземних сховищах (ПСГ) з подальшим транспортуванням в європейські країни.

Це дозволить, вважає Чижиков, створити в Україні на базі підземних сховищ газовий хаб. "Ми вже підписали лист про наміри (LOI) з американською компанією Louisiana Natural Gas Exports, Inc. Більше того, вони готові були підписати меморандум з конкретними цифрами і зобов'язаннями, але нам чисто юридично необхідно деякий час на відпрацювання всіх питань, щоб уповноважити відповідні органи на підписання такого контракту", - повідомив він.

План Міненерго виглядає дуже амбітним - Україна не просто буде газовим хабом, але увійде "як держава в капітал всього ланцюжка: від видобутку газу в США до його продажу в Європу". За прогнозом Чижика, для запуску цього проекту в повному обсязі необхідно два-три роки, оскільки потрібно вирішити проблему недостатньої пропускної здатності між Україною і Польщею. "Зараз польський маршрут дозволяє транспортувати до 2 млрд куб. м газу. Необхідна реконструкція та продовження газопроводу з польської сторони", - пояснив заступник міністра.

Однак цілком можливо, що перспектива великого заробітку занадто запаморочила голову чиновникам Міненерго. Адже входження України в бізнес по всьому ланцюжку - від видобутку газу в США до його продажу в Європу - виглядає дуже сміливо, для втілення в життя цього плану немає ні політичного, ні економічного потенціалу. Хоча його реалізація може принести солідний заробіток: за приблизними підрахунками "ДС", тільки транспортні послуги та послуги із зберігання газу в ПСГ дозволять заробляти близько $100 млн на кожному мільярд кубометрів газу.

Однак Михайло Гончар скептично оцінив можливість створення в Україні повноцінного газового хаба в такий короткий термін. "Хаб не робиться на основі якоїсь окремої угоди. Щоб працював газовий хаб, потрібно, щоб було кілька газових потоків, причому регулярних. У даному ж випадку немає ніяких конкретних контрактів, є тільки листи про наміри. І нічого з цього не вийде", - сказав він.

Експерт підкреслив, що повноцінний газовий хаб не робиться одномоментно - це результат багаторічних зусиль, коли він завойовує своє місце в бізнесі шляхом жорсткої конкурентної боротьби. "Наприклад, газовий хаб в австрійському місті Баумгартен вважається среднеразвитым, хоча він існує вже понад 10 років", - зазначив він.

Питання газового хаба, пояснив Михайло Гончар, це не лише питання наявності відповідної газової інфраструктури, сховищ і декількох потоків газу. Це ще і питання ефективності функціонування ринкових механізмів у цілому в країні. Для цього потрібно створити привабливі умови для ведення бізнесу інвесторам і захистити інвестиції. Україна ж за останні роки практично ніяк не просунулася у вирішенні цієї задачі.