Зріджений і тіньовий. Як російські газотрейдери зраджують Путіна

Газ з Білорусі, але не білоруський

Кілька днів тому "Нафтогазова Асоціація України" (НАУ) поскаржилася на те, що в Україні останнім часом значно зросли тіньові продажі автомобільного газу. Мова йде про такому виді палива, як зріджений вуглеводневий газ (ЗВГ), більш відомий як "пропан-бутан", призначений для заправки автомобілів на газовому паливі. За словами президента НАУ Дмитра Кулика, останнім часом скраплений газ все активніше продається через численні "сірі" паливозаправочні станції.

На думку експертів НАУ, на тіньові продажі скрапленого газу в залежності від регіону припадає 30-50% всього обороту цього виду палива. В цілому по Україні налічується близько тисячі заправок, які торгують скрапленим газом. Більш-менш "вичищений" від них лише Київ, де ще у минулому році влада досить рішуче "розібралися" з нелегальними АЗС, яких на всю столицю залишилося не більше десятка. Зате в Київській області зараз налічується найбільше нелегальних газових заправок - близько 450.

Зрозуміло, що мережа нелегальних заправок скрапленим газом повинна спиратися на якогось великого тіньового постачальника, а швидше - на групу таких. В даному випадку весь "сірий" обсяг поставок зріджених вуглеводневих газів (ЗВГ) забезпечує Білорусь. За даними української "Консалтингової групи А-95", за перше півріччя 2018-го поставки ЗВГ з Білорусі в Україну зросли на 35% порівняно з тим же періодом минулого року - до 258 тис. тонн (191,7 тис. тонн у першому півріччі 2017-го).

Власне, кордон зріджений газ з Білорусі перетинає цілком у рамках закону, тут мова про контрабанду не йде. Проблема в іншому: власне білоруські виробники "автомобільного" газу - держконцерн "Белоруснефть" і Мозирський НПЗ - не дуже значно збільшили постачання в Україну, так як їх технічні можливості обмежені. Насправді в Україну з білоруської території реекспортується скраплений газ російського походження. Просто в Білорусі він "паспортизируется", тобто отримує сертифікати, що "підтверджують" його місцеве походження.

По суті, це та ж схема з "санкционными" продуктами, тільки діюча в зворотному напрямку. З 2014 р., коли Росія ввела ембарго на західні продукти харчування, Білорусь стала справжнім "продуктовим офшором". Яблука з Польщі, хамон з Іспанії, ковбаси з Німеччини, пармезан з Австрії, креветки з Нідерландів, ананаси з Італії і оливки з Греції на білоруській землі переупаковувати, забезпечуються білоруськими сертифікатами походження і відправляються на ринок Росії. Зі скрапленим газом працює ця ж схема, тільки напрямок інше: з Росії через Білорусь, - в Україну, Польщу та інші країни Східної та Центральної Європи.

Головний парадокс тут - те, що російським компаніям, які постачають ЗВГ в країни ЄС і в Україну, доводиться працювати за сірими схемами, щоб сховатися від власного уряду. Оскільки експорт скрапленого газу за межі митної території ЄАЕС рішенням російської влади дуже сильно обмежений.

Білорусь як "реекспортний рай"

За офіційними даними, які надає "Белстат", залізничний експорт ЗВГ з Росії в Білорусь у другому півріччі 2017 р. виріс на 60% порівняно з першим півріччям 2016-го, до 56 тис. тонн на місяць, у січні-травні 2018 р. - ще на 41%, до 79 тис. тонн в місяць. Якщо порахувати, то виходить, що за перше півріччя 2018-го сукупний обсяг поставок становив 474 тис. тонн. Проте в реальності сьогодні поставки йдуть у ще більших обсягах: у травні залізничний експорт ЗВГ з Росії в Білорусь збільшився до рекордних 107.375 тонн, і з тих пір не зменшувався. Для порівняння: експорт ЗВГ з Росії в Білорусь в 2015 і 2016 роках становив у середньому лише близько 20 тис. тонн в місяць.

Насправді почалася вся ця історія навесні 2017-го, коли російський уряд різко обмежив експорт зрідженого газу в Україну. Тоді в Україні ціна на ЗВГ зросла майже вдвічі, що викликало гостру реакцію в суспільстві. Відповіддю російських газотрейдерів, які втратили прибутку з волі Кремля, стало створення тіньових схем реекспорту ЗВГ через Білорусь.

"Справжня революція у сфері сірих поставок скрапленого газу з Росії сталася в другій половині 2017 р., після того, як 1 травня Федеральна служба з технічного та експортного контролю (ФСТЕК) РФ ввела додаткову процедуру отримання спецдозволів на прямі поставки ЗВГ з Росії в Україну, а точніше - на поставки за межі митної території ЄАЕС, - пояснив "ДС" білоруський експерт паливного ринку Кирило Можейко. - Таке спецдозвіл отримав тільки один великий виробник - "Роснефть". Саме він тепер стабільно і повністю легально постачає безпосередньо в Україну близько 40 тис. тонн ЗВГ кожен місяць. А ось іншим російським торговцям скрапленим газом довелося діяти обхідним шляхом, через білоруські газонаповнювальні станції (ГНС). Росіяни швидко стали кращими клієнтами великих ДПС у Могилевської, Гомельської та Брестській областях - тобто вздовж кордону з Україною. Найбільш активно на цьому ринку працюють фірми "Трансекспедиція", "Чесс-Бел" і "Газэнерджихим".

За його словами, до недавніх пір в Україну перенаправлялися приблизно половина ЗВГ, що надходив в Білорусь по реекспортної схемою. Але останнім часом найбільший експортер ЗВГ з РФ - "Сибур" - почав все більший обсяг відправляти в Польщу та інші країни Центральної Європи. А в "українську" нішу увійшли інші постачальники, дрібніші.

Юридичні питання зазвичай вирішуються просто: російський постачальник ЗВГ або реєструє в Білорусі дочірню компанію, або укладає договір з місцевою фірмою, що вже працює на ринку зрідженого газу (у Білорусі для цього потрібна спеціальна ліцензія). Робота через білоруські компанії дозволяє російським виробникам ЗВГ "перетворювати" його на білоруській території в де-юре вже білоруський зріджений газ, таким чином обходячи російський заборону на експорт за межі ЄАЕС. А далі "білоруський" ЗВГ вже цілком легально вирушає в Україну.

Основний обсяг реекспортуються російського газу проходить через ДПС компанії "Трансекспедиція". Проте останнім часом основний газорозподільний хаб на станції Вітьба, що належить "Трансэкспедиции", переорієнтувався на відвантаження в Польщу. Для поставок російського ЗВГ в Україну через Білорусь довелося задіяти частину резервуарного парку власної нафтобази компанії "Чесс-Бел". З першого півріччя 2018-го "Чесс-Бел" щомісяця поставляє 4.000-5.000 тонн газу російського виробництва українському нафтохімічному підприємстві "Карпатнафтохім".

Виходить, завдяки використанню білоруській території та газової інфраструктури, російські компанії легко обходять будь-які обмеження, введені власним урядом. Але в Україні їм доводиться працювати на тіньовому ринку зрідженого газу, оскільки всі офіційні поставки зав'язані на "Роснефть". Хоча можливо, що такий поділ було закладено спочатку, ще в Москві: "Роснефти" віддається "білий" український ринок ЗВГ, а більш дрібним компаніям - "сірий" ринок України, та ще й з обов'язком попутно "підгодовувати" білоруських газовиків.