Технології та бренди. Як Україні наситити Китай (ІНФОГРАФІКА)

"Ділова столиця" продовжує цикл матеріалів про головні напрями українського аграрного експорту.

Якщо в 1987 р. Землю населяли 5 млрд людей, то в 2024-му повинен бути подоланий рубіж у 8 млрд. Зростає не тільки споживання їжі. За даними Faostat, в період з 1993 по 2013 рр. споживання кілокалорій на душу населення в день зросла на 10% — з 2616 до 2874. Основні чинники збільшення споживання їжі — зростання населення, доходів, а також рівня урбанізації.

В останні 30 років всі ці три критерії найбільш яскраво були виражені в Китаї. Тому не дивно, що там приділяють особливу увагу питанню продовольчої безпеки країни. Наприклад, в 2014-2016 роках COFCO (Китайська народна продовольча, зернова і олійна корпорація) набула найбільшого міжнародного трейдера — нідерландську торгову компанію Nidera NV. Ця угода фактично означає об'єднання одного з найбільших світових імпортерів і одного з найбільших світових експортерів зернових і олійних культур. Безумовно, Китай зі своїм населенням в 1,404 млрд людей є досить привабливим ринком.

Китай і велика розвилка

Останнім часом на горизонті Китаю вже видно демографічні проблеми як наслідок політики "одна сім'я — одна дитина". Може бути, тому експерти все частіше акцентують увагу на новому тренді — значне збільшення споживання зернових населенням в країнах Африки на південь від Сахари і Південної Азії (насамперед в Індії, Пакистані і Бангладеш). Однак у будь-якому випадку Китай залишається великим та динамічним ринком, населення країни стає заможнішим, що створює нові виклики для виробників, так і нові можливості.

Динаміка населення Китаю

Рік

Джерела: Banister, Judith. A Brief History of china's Population, The Population of Modern China. pp. 51-57; 中华人民共和国国家统计局 >> 人口普查公报". Stats.gov.cn. Archived from the original on 27 December 2013. Retrieved 14 October 2013.;https://en.wikipedia.org/wiki/China

При розгляді Китаю, як споживача, треба зупинитися на трьох аспектах, які, на наш погляд, будуть визначальними для цієї країни.

По-перше, населення буде ставати багатшими, китайці вже хочуть кращого життя. Тому залишається відкритим питання, чи встигне економіка перебудуватися, щоб задовольняти зростаючі потреби. КНР підходить до пастці: або перехід до якоїсь нової моделі, що дозволяє подальше зростання, або вони копіюють Захід. Тому політична еліта намагається перевести Китай на нову динаміку, у главу кута ставляться вже не темпи зростання, а якість зростання економіки, якість життя, закриваються малоефективні підприємства, відбувається зрушення економіки у сферу послуг, підключається ще акцент на інновації та технології. Наприклад, вже очевидно, що Китай буде намагатися істотно наростити частку відновлюваних джерел енергії та атомної генерації в виробництві електроенергії, щоб закрити частину вугільної генерації.

По-друге, в країні наростає нерівність. Наприклад, зарплати в столиці і східних регіонах ростуть швидко, але бідних все ще багато. Це переважно жителі віддалених сільських районів. Можна прогнозувати, що подальший процес урбанізації буде зменшувати частку бідних. Але тут є й інша сторона медалі — розраховувати на дешеву робочу силу в Китаї можна буде з кожним роком все менше і менше. Це означає, що запити споживачів теж будуть розходитися.

По-третє, в Китаї повинен бути завершений активний процес урбанізації. У 2017 р. 57,4% китайців вже живуть в містах, де, як правило, відмінний від села, тип відтворення. У 2015 р. в КНР була скасована політика "одна сім'я — одна дитина" із-за старіння нації. Звичайно, зараз Китай може багато проблем закривати за рахунок величезних валютних резервів, у країні будується система соціального захисту: пенсії, медицина, соціальне забезпечення, соціальний сервіс і т. д. Проте демографічна навантаження не дозволить швидко впоратися з цією проблемою.

У зв'язку зі згаданими аспектами можна прогнозувати, що, з одного боку, вимоги китайців до якості продуктів харчування будуть рости і надалі. З іншого — це, звичайно, не означає катастрофу для "дешевого імпорту", так як залишаються бідні люди і люди на соцзабезпечення. Таким чином, всім виробникам потрібно бути більш гнучкими, мати в асортименті товари для різних груп.

Український АПК: що за смаком китайцям

Протягом п'яти років з 2012 р. експорт у Китай української аграрної продукції зріс у 12 разів — з $85,7 млн в 2012-му до $1 млрд в 2016 р., а частка в структурі аграрного експорту зросла з 0,5 до 6,7% відповідно. У 2017 р. Китай увійшов до п'ятірки країн-лідерів, кожна з яких набула української аграрної та харчової продукції більш ніж на $1 млрд, разом з Індією, Нідерландами, Єгиптом та Іспанією. Найбільш активно в Китай поставлялося соняшникова олія, пшениця, кукурудза і соєві боби.

Серед інших перспективних напрямків можна відзначити м'ясну і молочну продукцію. Наприклад, у 2017 р. Китай відкрив свій ринок для дев'яти українських виробників молочної продукції, тепер право експорту цих товарів в КНР мають 27 українських підприємств.

Важливо відзначити роботу державних органів, які фактично дозволяють експорт тих чи інших товарів. Наприклад, у 2017 р. Держслужба України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів і Генеральна адміністрація з нагляду за якістю, інспекції та карантину КНР (AQSIQ) погодили протокол ветеринарних вимог на експорт української замороженої яловичини, що дозволяє виробникам з України постачати продукцію на ринок КНР.

У минулому році кілька українських компаній отримали право на експорт бурякового жому і соняшникового шроту. Також велися переговори щодо експорту молочних харчових продуктів, м'яса птиці, яєць, меду та інших.

При цьому, повторимося, у зв'язку зі збільшенням доходів населення зростає вимогливість до товарів. І тут українські виробники потрапляють у досить скрутну ситуацію. Дуже мало наших компаній здатні проводити якісну маркетингову політику на китайському ринку. Навіть лідерам продажів — виробникам соняшникової олії складно створити бренд і вести його просування на китайський ринок. Від відносно дрібних або середніх гравців ніхто особливо і не чекає якоїсь маркетингової політики в Китаї. Тому не варто дивуватися, що китайці віддають перевагу швейцарського шоколаду або новозеландському молока, яловичини та меду.

До речі, з Новою Зеландією конкурувати дійсно важко. Наприклад, технологія Pasture Metter, що застосовується в Новій Зеландії, фактично стала як технічної, так і маркетингової фішкою новозеландців. Pasture Metter використовує передову сенсорну технологію, робить 200 вимірів у секунду на лініях безкрайніх фермерських полів, щоб визначити кількість трави на кожному пасовище і найбільш ефективно розподіляти корів по території випасання. Програма попереджає фермера про кількість використаної трави, визначає малопродуктивні ділянки, що потребує втручання зі сторони фермера — наприклад, внесення добрив. Технологія може бути доступна кожному, у кого є мобільний телефон.

Таким чином, якість, технологічність і продуктивність — ось напрямки, по яким варто рухатися і українським аграріям. Для бізнесу, який хоче претендувати на свою частку на ринку Китаю, акцент на нових технологіях і якості товарів вже необхідний.

Китай проходить період змін, його суспільство змінюється, що впливає і на споживчі пріоритети громадян. Український бізнес теж міг би врахувати це зміна, більш активно вести себе на китайському ринку, проводити маркетингову політику, підвищити якість товарів.

З іншого боку, сьогодні можна констатувати більш активну діяльність Китаю в Україні: створюються спільні агропідприємства, китайці цікавляться нашою інфраструктурою, насамперед портами. Це також відкриває додаткові можливості для українського АПК за завоювання китайського аграрного ринку.