Точне землеробство. Як Україні схрестити агросектор з IT (ІНФОГРАФІКА)
Традиційні методи ведення сільського господарства поступово втрачають актуальність у розвинених країнах, а ось симбіоз IT з АПК стає не просто нормою, а невід'ємною частиною сучасного агробізнесу. Звичайно, для українського аграрного сектору це поки не близька перспектива, але і неможливо далекій її вже не назвеш. Особливо враховуючи той факт, що зараз перед цивілізованим людством стоїть виклик — прогодувати населення планети, яке незмінно зростає. ООН прогнозує, що через 40 років на планеті буде жити 10 млрд чоловік, і закономірно постає питання — як і чим їх годувати?
"Людство стоїть перед жорстким вибором. Зберігаючи нинішню модель зростання світової економіки, ми йдемо до екологічної катастрофи. Вийшовши на нову модель зростання, яка буде використовувати передові технології, такі як точне землеробство, широкосмугові канали зв'язку, сонячна енергія, ми, рятуючи планету, зможемо одночасно розраховувати і на продовження тенденцій до зростання процвітання", — говорить нобелівський лауреат по економіці Джефрі Сакс.
За його словами, в нашому розпорядженні є нові потужні інструменти і технології. Використання передових технологій — комп'ютерів, супутникового картографування, обробки зображень і багато чого іншого — сьогодні дозволяє вирощувати більше продуктів харчування з меншою шкодою для навколишнього середовища; виробляти більше електроенергії з меншими викидами парникових газів, а також робити наші міста більш придатними для життя і більш здоровими, незважаючи на те, що урбанізація в найближчі десятиліття підвищить їх населення на мільярди чоловік.
Український прорив
Україна має всі можливості для того, щоб, по‑перше, внести свій внесок у рішення благородного завдання забезпечення продовольчої безпеки людства та, по‑друге, заробити на цьому. Для цього в країні є практично всі необхідні ресурси: земля, погодні умови і навіть славні хліборобські традиції. Але відсутньою ланкою залишається слабке застосування технологій.
"Без використання інновацій ми не зможемо нагодувати світ у майбутньому", — говорить Юлія Порошенко, засновник і керівник проекту Agrohub. За її словами, яскравий приклад використання сучасних технологій в аграрному секторі — це Нідерланди. Країна за розмірами трохи більше Одеської області займає друге місце по аграрному експорту у світі.
"На жаль, поки проникнення технологій в український аграрний сектор залишає бажати кращого. Але і на нинішньому рівні ми досягаємо досить високих результатів", — говорить Юлія Порошенко.
Особливо великі надії фахівці пов'язують з використанням так званого точного землеробства. Зазначимо, що точне землеробство — це управління продуктивністю посівів з урахуванням локальних особливостей в межах кожного поля. Оптимальне управління рослинництвом на кожному квадратному метрі в кінцевому підсумку дає можливість отримання максимального прибутку при економії господарських і природних ресурсів.
За прогнозами економістів Світового банку, загальносвітовий обсяг ринку точного землеробства буде збільшуватися в середньому на 12,2% і до 2020 р. досягне $4,5 млрд. При цьому, за словами експертів, тенденції зростання застосування новітніх технологій спостерігаються і в Україні. "У нас є дві області, на перетині яких повинні виникати нові стартапи: агро та IT. Тому ми будемо працювати в цьому напрямку", — стверджує Порошенко.
Поки в Україні до таких технологій є інтерес у великих агрохолдингів. Але, за оцінками експертів, можна очікувати, що в найближчі кілька років технології точного землеробства не залишаться прерогативою одних лише найбільших компаній, а також будуть затребувані середніми, а потім і фермерськими агропідприємствами.
Перспективні напрямки
Технології точного землеробства особливо активно використовуються при вирощуванні сої. При правильному використанні вони дозволяють економити добрива, посівний матеріал, пальне, підвищити родючість грунту. Однак треба розуміти, що для впровадження точних технологій необхідні з-тимчасова сільськогосподарська техніка, керована бортовим комп'ютером, прилади точного позиціонування, системи, що виявляють неоднорідності поля, системи автоматичного обліку врожаю, а також системи точного керованого дозування внесених речовин і прогнозування погодних умов. Нарешті, не обійтися і без систем управління і контролю за технікою. Інформація, що отримується з різних джерел, зокрема, метеостанцій, супутників, БПЛА, польових датчиків, повинна відповідним чином обробляються. Все це радикально змінює уявлення про "відсталому" селянську працю і вимагає значних інвестицій.
"Українські компанії завжди мали переваги: землю і робочу силу. Завдяки цьому ми тримаємо конкурентні позиції на світовому ринку. Але тенденції змінюються і цілком можливо, що українські зарплати стануть на рівні польських. Щодо землі, то в центральних регіонах орендна плата постійно зростає. Тому, щоб утримати свої позиції, незворотний процес для аграрних компаній — це рух у бік інновацій. Саме тому вже сьогодні необхідно проводити аналіз ґрунтів, контроль за використанням хімікатів, перевіряти добрива тощо. Технології вже дозволяють проконтролювати всю лінійку від землі до споживача", — говорить президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса.
Тим не менш, хоча значні початкові інвестиції виступають в якості серйозного обмежувального чинника, що стримує розвиток точного землеробства в Україні, але великі холдинги вже починають активно впроваджувати нові технології. "Аграрії довгий час не хотіли підпускати до себе стартапи і нові технології, не довіряли їм, але тепер ситуація потроху змінюється", — говорить Ліссітса.
Повітряна розвідка
Одним з найбільш перспективних напрямків впровадження сучасних технологій у сільське господарство є використання дронів. З їх допомогою вже зараз можна складати карти розподілу ґрунтів, уточнювати супутникові знімки, проводити аналітику сходів, складати вегетаційні індекси, визначати вміст хлорофілу, строки збирання і прогнозувати врожайність. Крім того, вони дають можливість одержувати зображення, покриваючи сотні гектарів за один виліт. При цьому, як відзначають експерти, одержувана інформація не залежить від хмарності і має набагато більш високий дозвіл, ніж інформація, що отримується із супутників.
Ще однією проблемою, що стримує розвиток точного землеробства, є відсутність загальносвітових стандартів у цій сфері. Хоча варто відзначити, що в останні роки виробники обладнання активно рухаються у напрямку уніфікації, дозволяючи встановлювати свої системи на техніку інших виробників, однак ситуація ще далека від ідеалу.
За словами Тараса Висоцького, генерального директора асоціації "Український клуб аграрного бізнесу", для впровадження інновацій недостатньо зусиль декількох компаній. Необхідні кооперація та співпраця виробників, генераторів інноваційних рішень і тих, хто буде застосовувати їх у своїй діяльності.
"Важлива роль держави як регулятора. Загальний ефект буде лише тоді, коли ми за всіма цими напрямками будемо рухатися одночасно — коли будуть розроблятися рішення і створюватися умови для їх розробки; буде готовність бізнесу, впроваджувати їх, і держава буде інституційно сприяти. Необхідно погоджувати ініціативи різних компаній із змінами інституційного середовища", — говорить Висоцький.
На думку експертів, точне землеробство в Україні надзвичайно перспективний напрямок розвитку аграрного сектора, але відносно людей, які звикли жити по-старому, — це проблема. "Не буде перебільшенням сказати, що сьогодні працює дуже жорсткої гасло: "якщо ти постійно не вчишся — ти за бортом", — стверджує Марія Колесник, заступник директора компанії "ПроАгро Груп".
У середньостроковій перспективі для українського агробізнесу експерти виділяють три моделі розвитку. Перша — інноваційна. За їх словами, це досить агресивна стратегія: укрупнення, поглинання, розширення, проникнення в суміжні галузі, в переробку, залучення ІТ. При цьому незалежно від розміру, холдинг це або маленька компанія, але це постійний розвиток. Друга модель — позиціонування себе у вузькому сегменті. В якості прикладу можна навести виробництво органічної їжі. Така продукція коштує дорожче, але і витрати тут також більше, тому основний споживач перебуває за межами України, як правило, у багатих країнах Європи. Третя модель — це коли компанії не заглядають в далеке майбутнє, не будують далекосяжних планів, а просто тихо працюють по старинці. Умовно кажучи, подивився власник або директор ціну на кукурудзу і сою або вирішив, що сіяти. Згодом ціна впала, компанія отримала збитки. Таким компаніям важко буде втриматися на ринку.
Міжнародний досвід
За даними Світового банку, 80% фермерів у США в тій або іншій мірі застосовують технології точного землеробства. Воно знаходиться на піку свого розвитку в Північній і Південній Америці, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та Європі.
У січні в Конгресі США був представлений законопроект про поліпшення високошвидкісного інтернету в сільській місцевості (The Precision Agriculture Connectivity Act, 2018). Згідно з проектом Федеральна комунікаційна комісія повинна створити цільову групу для оцінки ефективності існуючого широкосмугового інтернету в аграрних районах, виявити білі плями в охопленні та розробити рекомендації для усунення подібних проблем. Експерти, які займаються питаннями доступу аграріїв до широкосмугового інтернету, стверджують, що він зробить революцію в сільському господарстві Сполучених Штатів.
"Цей акт дає мандат Федеральної комунікаційної комісії співпрацювати з іншими гілками влади для розробки стратегії по оновленню інфраструктури в селах. Ці інвестиції повинні відповідати нинішнім потребам фермерів, власників ранчо і машинам, які допомагають їм годувати світ", — говорить Нік Тіндалл, директор Асоціації виробників обладнання США.
Передбачається, що швидкий інтернет допоможе нинішньому і майбутньому поколінням фермерів мати необхідну зв'язок для досягнення оптимальних врожаїв і максимізації прибутку. У свою чергу, підвищуючи ефективність, врожайність і маючи більше інформації, американські аграрії будуть більш конкурентоспроможними в світі, а також забезпечать американських споживачів високоякісною сільськогосподарською продукцією.
Варто відзначити, що інтерес до аграрного сектору в США є не тільки у чиновників. Голова правління Google Ерік Шмідт найняв ізраїльського підприємця Дрора Бермана, щоб той очолив венчурний фонд Innovation Endeavors. Ізраїль — батьківщина багатьох агротехнічних новацій ХХ ст. В Силіконовій долині Берман аж ніяк не втратив інтересу до точному землеробству і фермерським технологій і заснував фонд Farm2050, який працює над удосконаленням фермерської діяльності.
Особливу роль точному землеробству відводять в Новій Зеландії. Поголів'я молочної худоби там удвічі перевищує кількість населення. У Палмерстоне, містечку з населенням всього 82 тис. осіб, який розташований на північному острові, сучасні технології спрямовані на те, щоб забезпечити новозеландським корівкам найбільш комфортні умови для життя, харчування та виробництва молока. Зокрема, там винайшли технологію Pasture Meter. Це мобільний додаток, яке використовує сучасне сенсорне обладнання, але при цьому встановлюється на будь-який смартфон. Програма виробляє 200 вимірів у секунду, щоб визначити кількість трави на величезних фермерських угіддях та ефективно розподілити корів на пасовищах. Програма попереджає фермерів про кількість трави, а також визначає низькопродуктивні ділянки, які вимагають втручання фермера, наприклад, щоб внести добрива. Завдяки цьому новозеландські корови ставлять рекорди продуктивності.
Лідери виробництва, незалежно від розмірів компанії, розуміють, що для того щоб бути конкурентоспроможними на світових ринках, потрібно знижувати собівартість виробництва зерна. З іншого боку, є погодні виклики, від яких необхідно захистити себе. Тому аграрні компанії інвестують в технології, про які ще 5-10 років тому ніхто не знав. Скажімо, наші холдинги вже мають дрони, вони використовують їх як для обстеження своїх посівів, так і для обробки засобами захисту рослин. Все більше компаній звертають свою увагу на точне землеробство, IT-напрямку і ноу-хау. Це не лише товаровиробники, а компанії з супутніх сегментів, скажімо, ті, які займаються постачанням насіння. Вони розуміють, що потрібно постійно розвиватися, проводити дослідження, пропонувати своєму споживачеві, навіть дрібному фермеру, певний комплекс послуг: дослідження ґрунтів, точний висів.
Якщо великі холдинги можуть всі ці напрямки розвивати у своїх підрозділах або придбати готову IT-рішення в компанії, яка є світовим лідером в області нових технологій, то дрібні компанії можуть розраховувати тільки на отримання послуги на аутсорсинг. Багато аграріїв сьогодні розуміють, що технології варто вводити вже зараз, щоб через п'ять років не залишитися на узбіччі. Всі розуміють, що невеликій фермеру купити комбайн John Deere дорого, та й не потрібно, набагато ефективніше замовити послугу з прибирання врожаю якісною технікою. Фермер йде у холдинг і говорить: ви мені обробіть мій шматок землі, а я вам роботу оплачу. Але якщо він знає, які в нього землі, який треба робити посів насіння, на яку глибину, якщо він замовив, кому дослідити поле, то він може сказати: ось програма, за якою потрібно вносити насіння на таку глибину з такими мінеральними добривами. На цьому сантиметрі треба 2 мг, а через 10 см — інший обсяг. Таким чином, він скорочує свої витрати і підвищує ефективність. Це вже розуміють не тільки великі холдинги, а починає усвідомлювати більшість аграріїв. Ті, хто не відчує тренд, швидше за все, років через п'ять будуть змушені піти з ринку. Їх поглинуть найкращі сусіди або ті, хто зайде в агросектор з інших секторів, бачачи, що там непогані прибутки.
Перевага агрохолдингів в тому, що вони займаються експортними культурами з високою маржинального: соя, кукурудза, соняшник, пшениця. У великих агрохолдингів є необхідна техніка, є можливості впровадження точного землеробства. У той же час для фермерів і середніх підприємств є потенціал у нішевих культур. Серед нішевих культур велика кількість, наприклад лікарських трав. На жаль, через нестачу інформації і брак грошей фермери цим мало користуються. Хоча є тенденція переходити на ягоди, ті ж українські малина і лохина зараз завойовують європейські ринки.
З відносно невеликим земельним банком можна отримувати гарні фінансові показники на гектар. Як на мене, для дрібних і середніх фермерів відкривається величезне поле можливостей, просто треба вчасно переорієнтуватися. Ще є органічне землеробство. У компанії, в якій 100 тис. га, важко проконтролювати органічність продуктів, а для компанії з 1 тис. га — на порядок легше. За три роки пройшли процедури сертифікації, отримуйте сертифікати органічного хлібороба і експортуйте в Євросоюз органічну продукцію. Там прибуток. Думаю, в майбутньому 70% від усієї землі буде обробляти дрібні та середні фермери, а решта 30% великі агрохолдинги.
При цьому варто відзначити, що ситуація з фермерами покращилася, якщо порівнювати за 10 років. Це вже різні типи людей. Фермери модернізуються. Проблема в тому, що багато фермерів працюють як супутники агрохолдингів. Не буде холдингу — не буде фермерів. Це погано.
