У світі про економіку. Давос проти реальності, рік Трампа і глобальна торгівля мавпами
П'ять тем, які ми не могли пропустити
У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.
За декораціями Давосу. Як перетворити "капіталізм стейкхолдерів" на справжній добробут
Цього тижня світова еліта укотре зібралася у швейцарських Альпах під гаслом "капіталізму стейкхолдерів". Але зараз девіз Всесвітнього економічного форуму у Давосі надзвичайно контрастує з реальністю. На цей конфлікт аналізує професорка Університетського коледжу Лондона (UCL) та засновник і директор Інституту інновацій та суспільних цілей (IIPP) Маріанна Маццукато у блозі на Project Syndicate.
Поки в Давосі обговорюють сталий розвиток, звертає уваги авторка, великі держави вдаються до методів минулого століття — від прямого захоплення нафтової інфраструктури Венесуели до економічного шантажу. Але, на думку Маццукато, проблема не лише в геополітиці, а й в самій економічній системі, бо зростання ВВП саме по собі не може бути метою. Вона доводить, що фокусуватися треба на вирішенні конкретних проблем і називає такий свій підхід економікою місій, що справить комплексний ефект на добробут суспільства.
"Наприклад, місія з декарбонізації економіки одночасно трансформувала б енергетику, транспорт, харчову промисловість та цифрові технології. Місія з досягнення "здоров'я для всіх" могла б сприяти поліпшенню результатів у сфері охорони здоров'я завдяки інноваціям у таких галузях, як біологічні науки. Йдеться не про надання переваги певному сектору, а про те, щоб запитати, яка роль сектора у виконанні місії".
Отже, вимірювати результати, наприклад, промислової політики, потрібно не лише за такими макропоказниками, як ВВП, а й за конкретними цілями у вирішенні суспільних проблем.
Ось авторські приклади. Ефективні державно-приватні партнерства включають умови, які гарантують, що держпідтримка створює суспільну цінність. Американський закон CHIPS and Science Act поставив фінансування компаній в залежність від інвестицій у розвиток трудових ресурсів, забезпечення догляду за дітьми і навіть обмеження практики зворотного викупу акцій. Німецький державний банк KfW пов'язує низькопроцентні кредити з цілями декарбонізації. Літієва стратегія Чилі гарантує, що гірничодобувні компанії інвестують у внутрішні види діяльності з доданою вартістю та дотримуються стандартів сталого розвитку, а держава отримує значну частку прибутку.
"Це не антибізнес-заходи, а рамки взаємності, що узгоджують приватні стимули з державними цілями. Коли Велика Британія надала 65,5 млн фунтів стерлінгів на підтримку вакцини Oxford/AstraZeneca, вона вимагала від компанії працювати на некомерційній основі під час пандемії. Ось як виглядає справжнє партнерство: спільні ризики, спільні винагороди та спільна мета", — наголошує Маццукато.
Але наведені вище приклади радше виняткові. Авторка пояснює чому. Всю економічну діяльність можна розподілити на два види. Перший — створення вартості (принести суспільству реальну користь). Тут все зрозуміло. Другий — вилучення вартості (нічого не нового не створити, лише перерозподілити гроші). Це може бути рента. Або ще приклад від Маццукато: австралійська компанія Thames Water взяла величезні кредити під заставу інфраструктури, виплатила ці гроші акціонерам як дивіденди, але не вкладала в ремонт труб — то було чисте вилучення вартості (ресурсів).
Отже, на думку економістки, варто дбати не лише про сплату податків (redistribution,перерозподіл), а й про те, як створюється вартість (predistribution, попередній розподіл) з самого початку. Тобто про те, що саме і для чого створюється. Саме для цього Маццукато і пропонує об’єднувати економічну діяльність навколо суспільно важливих місій.
Перший рік Трампа 2.0
Рік повторного президентства Дональда Трампа в США став періодом агресивної перебудови. Ми згадаємо основні економічні події та результати, спираючись на аналітику Guardian.
Повернувшись до Білого дому з гаслом боротьби з рекордною інфляцією, Трамп взявся за дерегуляцію енергетики та радикальну зміні торговельної політики. Ефект видимий, однак суперечливий.
Попри те, що інфляцію вдалося знизити порівняно з піками часів Джо Байдена, вона лишається стійкою: за підсумками 2025 р. індекс споживчих цін зріс на 2,7% та все ще перевищує цільовий показник ФРС. Водночас зростання робочих місць сповільнилося, а рівень безробіття у грудні 2025 р. зафіксувався на позначці 4,4% (що для Штатів досить багато).
У центрі зовнішньоекономічної стратегії Трампа опинилися тарифи, які він називає своїм "улюбленим словом". 2 квітня 2025 р., у день, який адміністрація охрестила "Днем визволення", американський лідер радісно запровадив 10% мита на імпорт та додаткові (вищі) ставки для майже 90 країн. Фондовий індекс S&P 500 пережив різке падіння, але згодом відновився і навіть досяг нових рекордів завдяки інвестиціям у технологічний сектор та штучний інтелект. Та й інвестори виробили вичікувальну стратегію поведінки на випадок шокуючих заяв і рішень нового господаря Білого дому (ще з весни набирав популярність термі акронім TACO, що в "розшифровці" означає "Трамп завжди позадкує").
Проте мита підштовхнули ціни на імпортні товари для самих американців і відчутно вдарили по деяких галузях США, зокрема по сільському господарству.
Енергетичний сектор зазнав не менш радикальних змін під девізом "Вrill, baby, drill". Трамп оголосив надзвичайний стан в енергетиці, скасувавши обмеження на фрекінг (гідророзрив пласта) та розширивши доступ до буріння. Завдяки цьому стали видавати на 55% більше дозволів на видобуток. США закріпили статус провідного виробника та експортера нафти й газу, проте обіцянка знизити внутрішні ціни на електроенергію вдвічі залишилася невиконаною (натомість середня вартість електрики для домогосподарств зросла майже на 5%).
Водночас Вашингтон остаточно розірвав зв’язки з міжнародними кліматичними ініціативами, вийшовши з Паризької угоди та Рамкової конвенції ООН про зміну клімату в січні 2026 р.
Окремим експериментом року стало створення розпіареного Департаменту урядової ефективності (DOGE) під керівництвом Ілона Маска. Проєкт, що мав на меті скоротити трильйони бюджетних видатків, завершився достроково у листопаді 2025 р., залишивши по собі хаос у системі іноземної допомоги та масові звільнення державних службовців. Сам Маск згодом назвав цю ініціативу "побічним квестом".
Нарешті, попри зростання ВВП до 4,3% у IV кварталі 2025 р., лише 36% американців схвалюють економічну політику Трампа. Критики наголошують, що його податкові ініціативи, як-от Working Families Tax Cut Act, фактично перерозподіляють багатство на користь мільярдерів, залишаючи робочі сім’ї віч-на-віч із кризою доступності житла та охорони здоров’я.
Європа втратила хмільну зброю проти Америки
Напередодні саміту в Давосі президент США Дональд Трамп пригрозив запровадити 200%-ні мита на французькі вина і шампанське за те, що президент Франції Емануель Макрон відхилив його пропозицію доєднатися до так званої Ради миру (щодо Гази). Цю заяву можна було б списати на імпульсивний норов господаря Білого дому, який не випускає з рук свій улюблений інструмент — митні ставки, що регулюють доступ товарів з усього світу на "чудовий американський ринок". Однак подібні погрози щодо алкогольної продукції з Європи звучали й раніше — на початку минулої весни, коли Трамп лише "розчохляв" свою тарифну зброю. Питання: чи є принципові причини для таких погроз?
Неочікувану, хоча й логічну відповідь дає історик і економічний аналітик Ніл Фергюсон у нещодавньому відеоролику про світовий порядок. Він зауважує проблему: американці стали менше пити, особливо європейського вина.
"На перший погляд, це позитивний тренд для здоров’я, але для європейської геополітики це катастрофа. Раніше у Європи був потужний важіль тиску: у торговельних суперечках вони завжди могли пригрозити запровадженням мит на американські товари або, навпаки, маніпулювати доступом свого алкоголю на величезний ринок США. Але тепер, коли американське суспільство стрімко тверезіє, цей інструмент більше не працює", — стверджує аналітик.
Фергюсон завершує тему епатажним висновком: "Країни стають найбільш небезпечними саме тоді, коли вони тверезі. Твереза Америка — це країна, зосереджена на власних інтересах, і на неї більше не діють старі методи "м’якого" культурного чи гастрономічного впливу Європи".
Мавпи за ціною авто. Як США потрапили в залежність від китайських макак
Для Сполучених Штатів виникла особлива загроза в конкурентному протистоянні з Китаєм. Дефіцит мавп. Справа в тому, що світова фармацевтика потребує для лабораторних досліджень десятків і навіть сотень тисяч мавп (переважно макак-крабоїдів). Через особливості процесу розпліднення, ринкову кон´юнктуру та наростаючі потреби в лабораторних приматах самого Китаю, поставки до Америки обриваються, а ціни зростають. Відомий історик економіки Адам Туз присвятив цій темі блог, побудований на матеріалах фінансової періодики і наукових статтях.
Найперше, автор зазначає, що з економічного погляду, ситуація на ринку нелюдських приматів (NHPs) є індикатором розвитку сектору біотехнологій: що вища там динаміка — то більше тварин потрібно вченим. Криза, спричинена COVID-19, надала поштовх фармринку. Але після згасання пандемії та відповідного падіння цін на мавп у 2023 р, розплідники не збільшували популяцію приматів. Позаяк мавпи до стану, придатного для клінічних випробувань, зростають близько чотирьох років, уже зараз відчувається дефіцит пропозиції для "фарми", а ціни йдуть угору.
Варто зазначити, що вартість мавп на рівні гарного авто, звісно ж, закладатиметься в ціни для споживачів, коли розроблені препарати випустять на ринок.
Важливо, що Китай тепер не тільки масово розводить лабораторних мавп, а й найбільше їх використовує у лабораторних дослідженнях. Наприклад, пекінська компанія Joinn Laboratories або китайські підрозділи глобальних гігантів скуповують цілі мавпячі ферми, щоб гарантувати собі доступ до ресурсів.
Ще один нюанс: поки на західних вчених тиснуть зоозахисники, китайські лабораторії пропонують дослідникам "тиху гавань" з надлишковою пропозицією приматів.
Тут починається геополітика. США відчувають стратегічну вразливість. Адже американські лабораторії використовують близько 70 тис. мавп на рік, але 60% імпорту традиційно залежало від Китаю (коли Пекін під час пандемії зупинив експорт, ринок США занурився в хаос).
Та й загалом останніми роками на світовому ринку спостерігається значний дефіцит NHP через обмеження експорту (зокрема з Китаю) та зростання попиту на біотехнологічні дослідження.
До того ж перспективи американської "фарми" погіршилися з приходом нової адміністрації та призначенням Роберта Кеннеді-молодшого головою Департаменту охорони здоров’я. Його риторика про "повне припинення експериментів на тваринах" та плани закрити сім національних приматологічних центрів США, перетворивши їх на заповідники, ставить під загрозу розробку вакцин та ліків від нейродегенеративних захворювань.
Отже, ситуація така. Без мавп неможливо вивести на ринок жоден складний біопрепарат. Брак приматів у Штатах призведе до того, що клінічні фази переноситимуться в Азію. А підвищення цін на піддослідних збільшує кінцеву вартість ліків. Якщо ж США ухвалять політичне рішення заборонити імпорт лабораторних мавп, Китай остаточно монополізує ринок доклінічних досліджень.
Сьогодні ціна макаки — це не просто рядок у фінансовому звіті. Це ціна безпеки охорони здоров'я. І поки Вашингтон готується до "етичних війн", Пекін просто будує нові вольєри.
Бум єдинорогів: чому компаніями з мільярдною вартістю більше нікого не здивуєш
Свого часу з Кремнієвої долини у світ бізнесу і великих фінансів прийшли особливі "істоти" — єдинороги. Так стали називати стартапи з ринковою оцінкою понад мільярд доларів. Метафора натякала на їхню майже магічну рідкісність. Однак якщо роззирнутися зараз — то фінансовий пейзаж змінився до непізнаванності. За даними приватної платформи ринкових даних Pitchbook, у світі вже понад 1569 активних компаній із таким статусом.
"Ці істоти більше не є такими містичними", — констатує видання Rest of World, описуючи історію компаній такого "виду".
Як до цього дійшло? Зміни почалася у 2010-х на фоні низьких відсоткових ставок, але справжній перегрів на біржах стався під час пандемії. Поки світ перебував у локдауні, венчурні капіталісти укладали мегаугоди через Zoom, можливо, вірячи, що цифрова економіка зростатиме вічно. Результат був приголомшливим: лише за 2021 р. постали понад 630 нових єдинорогів. То був час стратегії, яку іронічно називають "розпилюй і молись" (spray-and-pray). Інвестори, зокрема гіганти на кшталт Tiger Global, виписували величезні чеки в надії, що бодай одна ставка з десяти перекриє всі інші ризики.
Нові єдинороги: кількість компаній з ринковою оцінкою в $1 млрд і більше (щорічний приріст)
Проте за кожним безконтрольним зростанням іде розплата. Коли період "дешевого капіталу" закінчився, багато стартапів опинилися на мілині. Символом краху стали не лише фінансові звіти, а й гучні скандали. Банкрутство криптобіржі FTX та індійського освітнього гіганта Byju’s виявили темний бік гонитви за капіталізацією. Деякі засновники, як-от очільник індійського стартапу з обслуговування авто GoMechanic, пізніше відверто визнавали, що йшли на фінансові махінації в ім’я "зростання за будь-яку ціну".
Зараз ринок намагається знайти нову рівновагу. У 2023 р. кількість нових єдинорогів впала до восьмирічного мінімуму — їх з'явилося "лише" 133. Але святе місце порожнім не буває: на зміну загальному ажіотажу прийшов бум штучного інтелекту. І поки OpenAI готується до трильйонного IPO, видання Rest of World ставить сакраментальне питання: чи засвоїли ми уроки минулого? Адже історія доводить, що мільярдна оцінка — це лише число, яке не гарантує виживання.