У світі про економіку. Тріумф Google, "найамбітніший проєкт людства" та промислова революція дронів

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Зміцнення Google і рови з крокодилами

Велика техноіндусрія вражає рекордами. Однак тривалий час у тіні чипмейкера Nvidia, який нещодавно став першою компанією з ринковою капіталізацією у $5 трлн, та стартапу OpenAI, що утримує лідерство галузі генеративного ШІ, залишалася Alphabet, материнська компанія Goggle. Утім, гігант інтернет-пошуку та реклами, тепер не просто бореться за першість у гонці ШІ своєю останньою моделлю Gemini 3 (яка навіть налякала CEO OpenAI Сема Альтмана), а й підтверджує успіхи важливими показниками.

Так, на поточному тижні Alphabet майже досягла капіталізації в $4 млрд. І це віддзеркалення не раптового сплеску, а тренду. Її акції цього року стали найбільш дохідними у вісімці найдорожчих компаній світу, умовно названої BATMMAAN (це абревіатура, записаних у довільному порядку техногігантів Broadcom, Alphabet, Tesla, Microsoft, Meta, Apple, Amazon, Nvidia).

Зміна вартості акцій BATMMAAN з початку 2025 р., %

Видання Sherwood Media, яке й створило цю ілюстрацію піднесення Google, пояснює її ривок не тільки успіхами в галузі штучного інтелекту, а й вересневою історичною новиною про те, що загроза антимонопольного роздроблення компанії в США вже фактично знята з обговорення. Крім того, Google випустила новий чип TPU, який у 30 разів енергоефективніший за версію 2018 р., що допомагає їй задовольняти стрімко зростаючі потреби в обчислювальній потужності для власних моделей ШІ. Тим часом її підрозділ з автономного водіння Waymo швидко розширився, включивши автомагістралі та нові міста (з парком у 2500 автомобілів, що перевищує кількість роботаксі Tesla). І навіть пошуковий бізнес Google демонструє рекордні доходи…

Є ще один інформаційний привід для стратегічного оптимізму щодо Google. Стало відомо, що лише за третій квартал поточного року Berkshire Hathaway Воррена Баффета придбала акцій Alphabet на суму 4,3 млрд. Кемерон Шекелл з Технологічного університету Квінсленда, фахівець з ШІ в маркетингу, у блозі на The Conversation стверджує, що це рішення відображає інвестиційну філософію, зосереджену на компаніях з "економічним ровом" (economic moat) — вбудованою перевагою, що захищає бізнес від конкурентів. У випадку з Google це високоприбуткова бізнес-модель (безкоштовний пошук + таргетована реклама) і "крокодили в рові" — досвід відстоювання інтересів у сфері інтелектуальної власності та регулювання, зокрема через суди та на міжнародному рівні. Схоже, Berkshire Hathaway вважає, що "економічний рів" Google лише поглиблюється в еру генеративного штучного інтелекту.

Кемерон Шекелл пояснює, що досвід Alphabet у вирішенні правових питань набуватиме значення, бо генеративний ШІ, змінюючи спосіб пошуку інформації, спричиняє нову хвилю уваги до інтелектуальної власності. У разі ж лускання "бульбашки ШІ", Google не зазнає таких втрат, як чимало інших техногігантів, бо спиратиметься на свій основний основний рекламний бізнес, який пережив глобальну фінансову кризу 2008 р., пандемію COVID і "ведмежий" ринок 2022 р. Але навіть якщо нові технології, такі як "агентний шопінг", будуть дедалі частіше обходити інтернет-пошуковики (а отже, і зменшувати охоплення контекстної реклами), Google, завдяки своїй потужній інфраструктурі та клієнтській базі, ймовірно, зможе "формувати нові звички" серед користувачів, адаптуючи пошук та рекламу до форматів, заснованих на ШІ.

Соларпанк в Африці як "найамбітніший проєкт людства"

Якщо хочете побачити найбільш амбітний інфраструктурний проєкт в історії людства, подивіться на південь від Сахари, пропонує економіст Скандере Гаррум у блозі "Чому соларпанк вже стає реальністю в Африці". Відновлювальна енергетика (solar — сонячні електростанції) та децентралізація й відмова від монополій (що асоціюється рухом punk) разом означають соларпанк. Це про нову модель інфраструктури XXI ст. у галузі електроенергетики, що розвивається в регіоні, де ніхто не хоче будувати традиційну генерацію з потужною системою розподілу.

Як пояснює Гаррум, економіка подовження мережі до сільських районів просто не працює, тому 600 млн африканців досі не мають доступу до електрики. Прокласти звичайні лінії передач до хатини, де заробляють $600 на рік, коштує до $2000. Монополісти зупинилися там, де перестала працювати математика… Але це дало шанс на впровадження нової моделі генерації.

Для цього склалися кілька сприятливих факторів. По-перше, відбувся технологічний стрибок: з останні 45 років ціна сонячних панелей впала на 99,5%, зробивши повні домашні системи (вартістю $120–$1200) доступними. По-друге, стався фінансовий прорив: мобільні гроші M-PESA створили платіжну інфраструктуру з "майже нульовою вартістю транзакцій", дозволяючи економічно збирати мікроплатежі, такі як $0,21 на день. По-третє, це відкрило інноваційну бізнес-модель Pay-As-You-Go (PAYG), яка перетворює продукт на послугу, що є дешевшою, ніж традиційний керосин. Клієнт платить не за дорогу систему, а за щоденну підписку, що дозволяє досягти рівня погашення понад 90%.

У таких умовах компанії на кшталт Sun King (у якої вже понад 40 млн клієнтів) — стартапи, що продають фермерам сонячні панелі на умовах розстрочки — стали не просто продавцями, а провідними провайдерами інфраструктури, чого не вдалося досягти жодній комунальній службі.

Економічна елегантність нової бізнес-моделі розкривається у її четвертому елементі: використанні вуглецевих кредитів як прямої субсидії. Компанії, як-от SunCulture, що підвищує дохід фермерів до $14000/акр за допомогою сонячних насосів, отримують кредити за уникнення викидів (близько $15–30 за тонну). Цей дохід субсидує початкову вартість обладнання на 25–40%, створюючи самопідсилювальний маховик: дешевші насоси охоплюють більше фермерів, більше насосів генерують ще більше кредитів. Завдяки IoT-чипам у кожному пристрої, моніторинг для верифікації кредитів майже безкоштовний. Це перетворює кліматичну інфраструктуру на актив, придатний для масштабного фінансування.

"Проблема вуглецю Глобальної Півночі субсидує доступ до енергії Глобального Півдня", — підсумовує економіст.

За його розрахунками, потенціал масштабування такого підходу на Африку і Азію сягає $300–500 млрд, але сонячна генерація — це лише початок. Створення кредитної історії та платіжної інфраструктури для мільйонів людей, які раніше не мали доступу до банків, відкриває шлях до масового надання мікрокредитів, страхування, медичних та освітніх послуг. "Це доводить, що коли ви не зобов’язані захищати минуле, ви можете побудувати майбутнє", — оптимістично завершує автор.

Додамо від себе, що Скандере Гаррум явно налаштований лише на позитивний опис. Однак варто зауважити, що, крім зазначених у його блозі факторів, є й інші, які роблять успіх цього соларпанку. Африканці на південь від Сахари не лише "добре забезпечені" сонцем завдяки географічному положенню, а й не "обтяжені" розвинутою промисловістю. Саме тому відсутність потужної централізованої генерації та відповідних ліній електропередач зараз можна компенсувати поступово — вибудовуванням мережі дрібних СЕС. Отже, описаний вище рецепт енергетичного розвитку для Субсахарної Африки обмежений контекстом, утім, він, безумовно, заслуговує на глобальну увагу як феномен.

Економічна адаптація в епоху дронів

З розвитком технологій загострюються дискусії про витіснення людської праці. У цьому контексті зазвичай аналізують зайнятість і продуктивність на робочих місцях. Утім, тенденція до автоматизації різко змінює роль людей і на полі бою. Економіст Ноа Сміт акцентує на заміщенні людської праці у війні — від піхотинця до оператора дрона — на користь капіталомістких технологій.

У блозі "Майбутнє війни — майбутнє суспільства" він стверджує, що завдяки стрімкому прогресу в автоматизації та безперервному зниженню собівартості робототехніки зникає "економічна перевага піхоти", яка протягом століть була основою армій, дозволяючи мобілізувати велику кількість відносно дешевих і швидких у навчанні бійців.

Тепер дрони, а особливо майбутні автономні рої, стають дешевшими у виробництві та розгортанні, ніж забезпечення, навчання та утримання солдата. Це прояв заміщення праці капіталом у військовій сфері. "Звіти з поля бою в Україні свідчать про те, що дрони настільки домінують на полі бою, що експерти змушені докладати всіх зусиль, щоб довести, що традиційна артилерія все ще має значення", — констатує Ноа Сміт.

Подальший прогрес у галузі штучного інтелекту дозволить безпілотникам діяти автономно і роями (Україна уже з цим експериментує). "Дрони спочатку доповнять, а потім замінять кораблі, винищувачі, підводні човни та всі інші пілотовані засоби ведення війни. Піхота та пілотовані транспортні засоби застаріють через свою надзвичайну дорожнечу", — прогнозує економіст.

Утім, самі бойові дії не те, щоб стануть дешевшими. Залучення ШІ, що вимагає великих інвестицій у дослідження та обчислювальні потужності, робить війну одночасно капітало- та знаннєво-інтенсивною. У цій новій реальності, військова перевага переходить до тих, хто здатний масово виробляти і швидко впроваджувати технологічні системи, а не до тих, хто може мобілізувати найбільше людей.

Отже, суспільства повинні адаптуватися до нових умов, щоб мати змогу ефективно оборонятися. Зокрема, західним країнам, на думку Ноа Сміта, доведеться кардинально змінити економічні та соціальні підходи, як це було завжди, коли з´являлася нова проривна технологія у військовій справі. Особливо це стосується реформ у державному управлінні та фіскальній політиці.

Економічна адаптація в епоху дронів вимагає комплексних змін, які торкаються трьох ключових сфер:

1. Зміцнення виробничої бази. Для перемоги у "війні виробництв", де вирішальною є спроможність економіки випустити більше дронів, ніж ворог, Захід має відмовитися від ностальгії за XX ст. і використовувати промислову політику для розвитку власних ланцюгів постачання та виробничих потужностей. Це дозволить досягти належного масштабу виробництва, щоб конкурувати з такими державами, як Китай, який вже освоїв увесь ланцюг постачання безпілотників.
2. Формування економічних альянсів. Для відповіді на виклик Китаю, західні країни повинні поглибити економічні партнерства та військово-промислові альянси із союзниками, щоб об’єднати ресурси та технології і при цьому уникнути розриву ланцюгів постачання, наприклад, через тарифи.
3. Перебудова фіскальних і бюрократичних систем. Як у XVII ст. перемогу здобули країни, що найкраще вміли збирати податки для фінансування великих армій, так і сьогоднішні високотехнологічні військові системи вимагатимуть інновацій у фінансуванні, логістиці та управлінні складними, знаннєво-інтенсивними структурами. Держави, які не зможуть ефективно збирати податки та управляти фінансами, ризикують бути переможеними.

"Якщо й існує єдина непереборна рушійна сила історії, то, на мою думку, це інновації, які ми використовуємо, щоб вбивати одне одного… Зараз ми перебуваємо в епіцентрі революції у військовій справі, яка буде такою ж глибокою, як промислова революція, впровадження пороху або поява степової війни. Два великі винаходи нашого часу — штучний інтелект та електронні технології — швидко витісняють промислову війну", — вважає Ноа Сміт.

Утім західні країни, на його думку, не готові до цих драматичних і радикальних змін. Тому Сміт закликає терміново знайти спосіб зберегти основні переваги ліберальної демократії з одночасним переходом до нової соціальної організації, необхідної для епохи, в якій домінуватимуть роботизовані військові системи.

Це, ймовірно, зробить війну більш капіталомісткою, бо людська праця матиме дедалі менше значення (а також тому, що штучний інтелект дуже капіталомісткий). Це майже напевно зробить її більш наукомісткою, адже розуміння того, як ефективно застосовувати штучний інтелект, стає вирішальним.

І ці зміни змусять наше суспільство змінюватися та адаптуватися, впевнений автор.

Ціни-спринтери: країни з найшвидшою інфляцією у 2025 році

Інфляція лишається одним з найважливіших показників, за яким економісти і політики порівнюють стан справ і зміну рівня життя у різних куточках світу. Платформа Visual Capitalist продменсрувала цей процес у вигляді інфографіки, яка нагадує… бігові доріжки!

Навпроти кожної країни на діаграмі показано місцеву швидкість знецінення еквівалента $100 протягом року (за січневим курсом) — якщо "бігти" справа наліво. Автори інфографіки, вслід за інфляційним прогнозом МВФ, на який вони спираються, спеціально "фіксують" обмінний курс, щоб показати у зрозумілій для всього світу валюті — доларах США — зростання внутрішніх цін у десяти найбільш вразливих до інфляції країнах.

Легко побачити, що за такого представлення найшвидше знецінюється венесуельський болівар — його купівельна спроможність до кінця року зменшиться на 85%. При цьому Аргентина, попри численні похвали уряду Хав´єра Мілея, залишається в топ-10 країн за рівнем інфляції. Ще варто відзначити Туреччину, де ліра "слабшає" на 24%, однак економіка, як і доходи населення, за загальновідомими даними, демонструють зростання у реальному вимірі. Цей приклад нагадує нам, що тут, як і завжди, коли йдеться про макроекономіку, один показник не може повно відображати реальність: на відміну від країн із сусідніх "доріжок" на інфографіці, рівень життя в Туреччині загалом покращується, попри стрімку інфляцію.

Європейський тренд в урбаністиці: "15-хвилинні міста"

У Європі набуває популярності ідея "15-хвилинного міста". Це про планування, за яким у мешканців є доступ до щоденних благ і послуг — магазинів, роботи, закладів освіти, медичних центрів чи парків — за 15 хвилин пішої прогулянки або поїздки (велосипедом чи громадським транспортом), розповідає European Correspondent.

Як символ цієї філософії видання наводить столицю Францію. Останніми роками Париж активно розвиває цю модель через розширення мережі велодоріжок, обмеження для автомобілів та забезпечення рівномірної концентрації інфраструктури, важливої для повноцінного життя. Зараз Париж може похвалитися 50 самодостатніми районами, які відповідають критеріям "15-хвилинного міста".

Людиноцентричне проектування міст розвивається і в багатьох інших європейських країнах, хоча й із різною швидкістю та акцентами:

Можна помітити, що загалом найбільш доступними по Європі є заклади, орієнтовані на харчування — супермаркети і ресторани, а от інфраструктура культури та розваг (від театрів до нічних клубів) і мережі громадського транспорту розвинуті нерівномірно. У багатьох випадках позаду опиняються турецькі міста.