Всі вільні. Що згубило уряд Гончарука
Головне, чим хвалилися міністри Олексія Гончарука - запуском нових реформ, адже для успішного "польоту на Місяць" у них дійсно не було часу. Але, як виявилося, запуск теж не цілком удався. Найсвіжіша новина - у Верховній Раді масово відкликають законопроекти, внесені звільненим урядом, але ще не потрапили на розгляд в зал. Серед них - резонансний проект Закону "Про працю", представлений в Мінекономіки "під ялинку".
Треба визнати, що нічого не заважає новому Кабміну подати ці ж або злегка поправленные законопроекти від себе, але їх відкликання явно політична позиція - ревізувати ініціативи попередників.
Так, можна з великою часткою ймовірності прогнозувати, що проект закону "Про працю", яким так пишався екс-міністр економіки Тимофій Милованов, як мінімум буде суттєво переписано. Надто вже токсичної стала ця спроба реформувати трудові відносини, незалежно від того, як ставитися до самих положень документа. Це показовий приклад - розглянемо його ближче.
Отже, у пояснювальній записці метою даного законопроекту була визначена "лібералізація трудового законодавства, спрямована на створення рівних правил гри для балансу інтересів працівників і роботодавців". Зокрема, ця лібералізація, нагадаємо, зводилася до того, що роботодавець може звільняти працівника по своєму розсуду навіть з завтрашнього дня, тільки зобов'язаний заплатити за це певний "штраф". Розробники порахували, що таким чином пожвавиться ринок праці (одних працівників буде легше звільняти, а значить, інші швидше знайдуть роботу), збільшиться продуктивність праці, з'явиться мільйон нових робочих місць. Загалом все по теорії, коли конкурентна робоча сила знаходить конкурентні компанії, кожен вибирає найкраще - у всіх все добре. На практиці ж легко уявити ситуацію, коли роботодавці будуть домінувати: приміром, навіть хороший майстер на градотворчому заводі буде боятися раптового звільнення (наприклад, з-за конфлікту з начальником), адже це означає неможливість знайти інше місце роботи за фахом без переїзду. Або інший приклад. На вільному ринку можна укладати різні трудові договори, які не суперечать чинному законодавству. А хто зазвичай становить договір? Роботодавець, який пропонує його підписати потенційному співробітнику. Звичайно, останній може відмовитися або попросити змінити деякі пункти. Насправді середньостатистичний здобувач (не зоряний спеціаліст) підпише договір у запропонованій редакції. А там - умови роботи, звільнення тощо, які можуть бути настільки жорсткими, наскільки дозволяє закон. У світі Мілованова - це ліберальний закон з мінімумом запобіжників.
А якщо загалом, то політика невтручання була рецептом економічного зростання минулого уряду.
"Держава має бути арбітром між різними інтересами бізнесу, суспільства, знаходити і пропонувати компромісні рішення. Іншими словами, держава повинна розробляти і стежити за виконанням правил гри в економіці, а не влазити в економіку, як ведмідь в посудну лавку. Якщо держава навчиться залишати бізнес у спокої, то економіка почне зростати", - говорив Милованов в листопаді минулого року.
Але виявилося, що просто залишити всіх у спокої недостатньо. Як раз до кінця минулого року та у перші місяці 2020-го макроекономічна ситуація в Україні значно погіршилася. Падала промисловість (від місяця до місяця на кілька відсотків, за підсумками 2019 р. - на 1,8%), різко скоротилися надходження до бюджету, що не дозволило навіть прийняти рішення про індексацію пенсій у березні.
Це результат недалекоглядних рішень і політики максимального невтручання в ринок. Так, Мінфін під керівництвом Оксани Маркарової на короткому відрізку - з літа до кінця минулого року - показав жирний плюс: вдалося реструктуризувати держборг, причому частково перевести його з валюти в гривню. Але це було зроблено за рахунок продажу нерезидентам номінованих у гривні облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП) більш ніж на $4 млрд у еквіваленті. При цьому гривня, природно, зміцнилася, вдаривши по українським експортерам. Незабаром, взимку, скоротилися надходження від митниці та податків - і в результаті ми побачили також жирний мінус політики Маркарової, якій сприяв НБУ, що побажав не втручатися в ринковий тренд сильними інтервенціями. При цьому економічний блок уряду ще довго хвалився темпом зростання показників ВВП і середньої зарплати в Україні порівняно з іншими країнами. Адже порівнювали в доларах, а гривня зміцнилася, створюючи ілюзію вибухового зростання.
Звичайно, промисловість впала ще й через ослаблення світового попиту на металургійну продукцію - одну з основних статей українського експорту. Тут уряд ні при чому. Але якраз це й погано. У світі, де панує протекціонізм всіх мастей (від мита і субсидій до заниження курсу нацвалюти), українська держава не просто зайняла позицію невтручання, а ще й різко зміцнив гривню, вдаривши по конкурентоспроможності своїх виробників.
Але реальність завжди прориває ілюзію. Подивимося на виконання держбюджету. За підсумками двох місяців цього року при плані в 139,8 млрд грн він поповнився лише на 112,6 млрд грн - загальний недобір склав 27,2 млрд грн (відхилення від плану - майже 20%). Холодний душ як раз тільки що включився над головами міністрів: Милованов навіть запропонував допомогти промисловості і агросектору на 90 млрд грн... Але в цей момент у кімнату зайшли інші на чолі з Денисом Шмыгалем. Після побаченого вони навряд чи з ентузіазмом продовжать неоліберальний експеримент. Хоча буде важко. Найбільша починання Кабміну Гончарука - земельна реформа - під контролем Зеленського рухається до мети...