Європейська орбіта. Як криза зі Starlink наближає Україну до космічного ринку ЄС

Показова ситуація зі Starlink. Нещодавні повідомлення про обмеження роботи терміналів, що рухалися зі швидкістю понад приблизно 160 км/год, викликали проблеми в роботі українських безпілотників та інших військових систем. За даними військових, короткочасні втрати зв’язку ускладнювали керування дронами та виконання окремих завдань. Щоправда, йшлося про обмеження роботи терміналів у русі, зокрема в контексті військового сервісу Starshield, а не про тотальне зниження швидкості інтернету на всіх терміналах Starlink.

Цей епізод укотре підсвітив питання, наскільки критичні функції держави й армії можуть залежати від інфраструктури, яка контролюється з-за кордону. Особливо на фоні частково реалізованих погроз з боку США заблокувати передачу Україні розвідданих, які, зокрема,дозволяють відстежувати пуски балістичних ракет.

Окремий ризик — критична залежність від одного постачальника. Саме тут з´являється простір для поглибленої співпраці з Європейським Союзом. Тим більше, що наші континентальні партнери мають такі інструменти в космічній галузі, що дають користь як війську, так і цивільному бізнесу. Розглянемо можливості ЄС в обох цих аспектах, спираючись на свіжий випуск EU_Space_Market_Report 2026.

GOVSATCOM: можливість диверсифікувати зв’язок

14 жовтня в Єврокомісії повідомили про переговори з приводу повноцінного доручення України до GOVSATCOM (Governmental Satellite Communications) — європейської системи захищеного супутникового зв’язку для урядових користувачів. Вона працює за принципом об’єднання наявних супутникових ресурсів країн-учасниць. Замість того, щоб кожна держава окремо забезпечувала всі потреби у захищеному зв’язку, GOVSATCOM координує доступ до відповідних потужностей. Початкові операції платформи розпочалися в січні 2026 р., а на першому етапі до неї залучені ресурси п’яти країн: Франції, Греції, Італії, Люксембургу та Іспанії.

Для України така модель потенційно означає ще один канал захищеного зв’язку для державних потреб — зокрема в ситуаціях, коли наземна інфраструктура пошкоджена або недоступна. Однак GOVSATCOM не є готовим аналогом Starlink (Starshield) для будь-якого завдання на фронті. Це урядова система з іншою архітектурою доступу, призначенням і набором сервісів.

Тобто йдеться про розширення доступних ресурсів. Єврокомісія заявила, що на початку 2027 р. до GOVSATCOM планують додати комерційні супутникові потужності. Саме тоді можливе і приєднання України. Але конкретні можливості для українських військових залежатимуть від умов доступу, характеристик сервісів і того, які саме завдання вони зможуть забезпечувати.

Суттєвого покращення доведеться чекати ще два-три роки. Довгостроковим елементом архітектури GOVSATCOM стане IRIS² — заплановане багатоорбітальне угруповання приблизно з 290 супутників, яке забезпечуватиме захищений зв’язок для урядових користувачів та сприятиме зміцненню європейської супутникової автономії. Згідно з графіком, розгортання угруповання та надання послуг розпочнуться у 2029 р.

Таким чином, європейська пропозиція складається з кількох етапів: використання вже наявних державних ресурсів, можливе підключення комерційних потужностей і подальший перехід до нової європейської супутникової інфраструктури. Для України така схема може зменшити залежність від США, але поступово і не повністю.

Не лише зв’язок: що вже дають європейські космічні програми

Співпраця з Євросоюзом не починається з GOVSATCOM. Україна вже бере участь у ключових компонентах космічної програми ЄС, зокрема має доступ до даних Copernicus (це супутниковий моніторинг Землі), а також до відповідних інструментів, пов’язаних з моніторингом навколоземних об’єктів. Це інший напрям, ніж захищений супутниковий зв’язок, але він так само важливий для державних установ, дослідників і бізнесу.

Copernicus надає відкриті дані супутників Sentinel. Радарні знімки Sentinel-1 дають змогу спостерігати за поверхнею незалежно від освітлення та навіть крізь хмарність. Оптичні дані Sentinel-2 допомагають відстежувати зміни землекористування, стан сільськогосподарських угідь, наслідки стихійних лих та інші процеси. Можна оцінювати й збитки від бойових дій, зокрема пошкодження інфраструктури, чи планувати відновлення територій. Зібрані через Copernicus дані корисні у розробці сервісів для аграрного, страхового та енергетичного секторів.

Що ж до оборонного застосування, ці супутникові знімки мають обмежений ефект. Наскільки корисною захисникам буде ця інформація залежить від частоти оновлення, роздільної здатності, часу обробки й характеру завдання. Copernicus може доповнювати інші джерела даних, але його не слід розглядати як повноцінну заміну американській системі розвідки.

Ще один європейський інструмент — Galileo, глобальна навігаційна супутникова система, що розроблялася як альтернатива американській системі GPS та російській ГЛОНАСС. Її сервіс High Accuracy Service (HAS) безкоштовно надає корекційні дані, які за відповідних умов дають змогу досягати дециметрової точності позиціонування. А функція Galileo OSNMA, механізм автентифікації навігаційних повідомлень, допомагає перевіряти справжність отриманих меседжів і виявляти певні спроби підміни сигналу. Водночас це не універсальний захист від радіоелектронної боротьби: автентифікація повідомлень сама по собі не усуває глушіння супутникового сигналу.

У сукупності Copernicus і Galileo дають Україні доступ до європейських інструментів спостереження та навігації. Вони не можуть замінити американські можливості, але розширюють набір доступних технологій і джерел інформації. Як для цивільних потреб, так і (частково) для війська.

Від залежності до участі в космічній економіці

Турбулентність зі Starlink продемонструвала, що в космічній економіці контроль над інфраструктурою означає контроль критично важливих послуг — від комунікацій і навігації до отримання та обробки даних. Для Європи це ще й питання стратегічної автономії.

Євросоюз розвиває власні супутникові системи не тільки для того, щоб забезпечувати держави зв’язком, а й загалом, щоб створити стійкішу технологічну екосистему — від орбітальної інфраструктури до програмного забезпечення та комерційних сервісів. У EU Space Market Report 2026 наголошується на важливій тенденції: у різних галузях економіки дедалі більшої ваги набувають послуги та продукти, які використовують космічні дані

І тут Україна може бути не лише споживачем європейських технологій. Війна дала нам досвід роботи з безпілотними системами, супутниковими даними та навігацією у складних умовах. Тепер важливо перетворити його на конкурентоспроможні рішення: це можуть бути спільні розробки із європейськими компаніями або постачання комплектуючих.

До речі, військові вимоги тут тісно переплітаються з комерцією. Потреба в захищеній інфраструктурі підштовхує до пошуку нових технологій, а це створює попит на відповідне обладнання, програмне забезпечення та аналітику. Для українських компаній це шанс зайняти свої ніші, стати повноцінними учасниками створення європейських космічних та технологічних систем.

Без сумніву, це буде тривалий процес. Щоб дістатися до європейських інвестиційних програм або закупівель, бізнесу потрібно відповідати вимогам замовників, укладати конкретні партнерства та зрештою створювати продукти, за які готовий платити ринок. Криза зі Starlink і переговори про GOVSATCOM продемонстрували стратегічну цінність європейської космічної екосистеми.

Український бізнес-інтерес

Поговоримо про масштаби потенційного ринку, який виходить за межі країни чи навіть континенту. Тому розглянемо прогнози для всього світу. За даними звіту EU Space Market Report, глобальний ринок обладнання та послуг, пов’язаних із супутниковою навігацією (GNSS), може зрости з понад 300 млрд євро у 2024 р. до понад 580 млрд євро у 2034 р. Сюди входять як пристрої (зокрема смартфони та переносні гаджети), так і різноманітні послуги, що використовують GNSS: від навігації та транспортних рішень до промислових, аграрних і геопросторових застосувань. Примітно, що основна частина доходів припадатиме саме на послуги (майже 80% у 2034 р.), які використовують навігаційні дані, а не продаж обладнання.

Глобальні доходи від продажів GNSS-пристроїв та сервісів у 2024–2034 р. (факт і прогноз), млрд євро

Структура доходів ринку супутникової навігації за галузями у 2024–2034 (факт і прогноз), %

Значний потенціал є і в дистанційному зондуванні Землі, яке охоплює продаж знімків і даних з орбіти, а також аналітичних сервісів на їхній основі (для сільського господарства, екології, безпеки тощо). За оцінками аналітиків, світовий ринок Earth Observation може зрости приблизно з 3,5 млрд євро у 2024 р. до 7,9 млрд євро у 2034-му. Європейська промисловість уже має сильні позиції на цьому ринку.

Українські технологічні компанії могли б взяти участь у виробництві супутників чи їхніх компонентів, в процесах обробки геопросторових даних, розробці програмного забезпечення і сервісів, аналітиці і навігаційних рішеннях.

Досвід роботи з даними в умовах війни може стати конкурентною перевагою в окремих нішах, але для створення експортного продукту потрібні фінансування, відповідність стандартам, клієнти й доступ до європейських ланцюгів постачання. На нашу думку, в цьому контексті бізнесу має допомогти уряд з його інструментами стимулювання технологічного виробництва та експорту. І не лише український.

У Євросоюзі помітним інструментом підтримки космічного підприємництва є CASSINI (Competitive Space Start-ups for Innovation). Ця ініціатива Єврокомісії охоплює хакатони, конкурси, акселерацію, пошук партнерів і механізми залучення венчурного капіталу. Мета — збільшити обсяг капіталу, який може надходити до космічних стартапів. Ось конкретний приклад, що просто зараз буде корисним для українських новаторів. У рамках Десятого CASSINI Hackathon в Україні оголошено конкурс на грант за розробку рішень у сфері кібербезпеки, цивільної стійкості, кризового реагування та транскордонної безпеки з використанням даних європейських супутників Copernicus і Galileo. Переможці отримають грошові призи до 5 000 євро, а також 6-місячну менторську програму CASSINI зі 100 годинами експертної підтримки для масштабування свого проєкту. Подаватися можна до 26 листопада 2026 р.

Проте й тут варто уточнити. Участь України в окремих програмах ЄС не скасовує необхідності перевіряти правила кожного конкурсу чи механізму інвестування. Так само сама наявність CASSINI не гарантує партнерства з великими європейськими виробниками, як-от Airbus або Thales: для цього потрібні конкретні комерційні та технологічні домовленості.

Інтеграція в європейський космічний ринок — це не наслідок одного політичного рішення, а послідовність кроків. Вона передбачає участь у програмах, відповідність вимогам, пошук клієнтів, залучення інвестицій і включення в ланцюги постачання. Наприклад, доручення України до GOVSATCOM може стати важливою частиною безпекової співпраці, але це не механізмом, який сам собою відкриває комерційний ринок.

Дві траєкторії

Криза зі Starlink підсвітила ціну залежності від США як ключового постачальника супутникових послуг. Для держави це аргумент на користь диверсифікації каналів зв’язку, доступу до різних джерел даних і розвитку власних технологічних спроможностей. Тому переговори про GOVSATCOM і інтеграція в європейську супутникову інфраструктуру мають стратегічне значення.

Для бізнесу логіка дещо інша. Відкриті дані Copernicus, навігаційні сервіси Galileo, програми CASSINI та зростання попиту на супутникові дані створюють можливості для продуктів і послуг, які можуть бути потрібні європейським та світовим клієнтам. Хоча можливість — це, звісно, не гарантований доступ до фінансування і ринків.

Отже, реалістична мета України — не замінити американську інфраструктуру європейською. Йдеться про диверсифікацію зв´язку та поступове закріплення українських компаній у європейській космічній економіці. Перше залежить від міждержавних домовленостей, доступних потужностей і технічної сумісності, друге — від правил конкретних програм, інвестицій та конкурентоспроможності українських компаній. Нинішня криза може прискорити обидва процеси. Головне зараз — і державі, і бізнесу — не проґавити цей момент і по максимуму інтегруватися в космічну екосистему Європи.