Юрій Прозоров: До 30 млрд цільової емісії під великі держпроекти не спровокують девальвацію гривні

Адже саме інвестиції запускають прискорене зростання економіки. Наприклад, десятиразове зростання ВВП в Китаї з 1993 по 2016 рр. супроводжувався зростанням інвестицій в 28 разів. Але іноземні інвестиції - далеко не єдина можливість накачати
економіку достатнім ресурсом. Які ж джерела можуть замінити іноземні вкладення?

Про це "ВД" поспілкувалася з Юрієм Прозоровым, президентом Українського товариства фінансових аналітиків.

"ВД" Юрій, останні кілька років приплив іноземних інвестицій в Україну стабільно скорочується. У цьому році, наприклад, ми зможемо залучити іноземних інвесторів навіть менше, ніж у несприятливому 2013-му, коли ВВП показав нульове зростання, а промислове виробництво пішло в мінус на 4,7%. Чому іноземці скорочують вкладення в нашу країну?

- Скорочення іноземних інвестицій - проблема не тільки України. Загальне скорочення інвестицій і відтік капіталів з ринків тому в розвинені економіки в цілому глобальна тенденція. За даними ЮНКТАД (координаційний центр з питань інвестицій та розвитку підприємств в системі ООН. - "ВД"), в 2017 році глобальні потоки прямих іноземних інвестицій в цілому скоротилися на 23%. Приплив прямих іноземних інвестицій у країни Південно-Східної Європи і СНД знизився на 27%, до $47 млрд. Більш низький рівень був зафіксований лише один раз за останні 12 років.

Вікно можливостей для країн, що розвиваються, коли західні інвестори з-за низьких процентних ставок у розвинених економіках готові були ризикувати та шукали високих доходів на нестабільних ринках, закінчується. Підвищення облікової ставки ФРС США зміцнює долар, що, відповідно, посилює привабливість вкладень в американську економіку. Повернення інвестицій в США сприяє і взятий Дональдом Трампом курс на відродження американської промисловості і введені його адміністрацією протекціоністські заходи у світовій торгівлі. Ринок акцій США продовжує довгий бичачий тренд на підвищення. А державні цінні папери США продають тільки ті країни, які мають геополітичні ризики з боку США.

Інші інвестори, в тому числі центробанки всіх країн світу, купують. Хороша новина для нас полягає в тому, що відтік з ринків сильно торкнеться ті країни, куди інвестори раніше вкладали найактивніше. Ми - не в їх числі.

"ВД" Іншими словами, найближчим часом нам не варто розраховувати на сплеск інтересу з боку іноземних інвесторів?

- Аналіз CMD-Ukraine (Центр розвитку ринкової економіки, об'єднує провідних експертів в сфері економіки. - "ВД".) показує, що очікувати різкого припливу прямих іноземних інвестицій в Україну в цьому і наступному році нам не варто. Передвиборча невизначеність завжди відлякувала стратегічних інвесторів. Україна пішла з світових інвестиційних радарів. План приватизації в цьому році, як і в минулому, буде зірвано.
Інвестори, у тому числі і спекулятивні, чекають тільки прориву з продажем землі як разової інвестиційної можливості світового масштабу. Та й в цілому інвестиційні потоки будуть направлятися в нашу країну виходячи зі сценарію "Україна - світовий сільськогосподарський гігант, але контрольований ззовні великими світовими гравцями".

Недавня угода саудитів в агросекторі (викуп українського агрохолдингу "Мрія" інвесткомпанією з Саудівської Аравії The Saudi Agricultural&Livestock Investment Co. - "ВД".) не перше, але досить серйозне тому підтвердження.

"ВД" Але адже і умови, які країна створює для інвесторів, теж важливі.

- Безумовно. Для інвестора дуже важливі дві обставини - надійний захист прав власності і можливість вільно розпоряджатися вкладеним ресурсом, тобто можливість у будь-який момент за бажанням вилучити вкладені кошти. Прийнявши Закон "Про валюту і валютні операції" ми зробили серйозний крок у частині забезпечення вільного руху капіталу. За великим рахунком, у минуле мають відійти обмеження на виплату дивідендів, які зупиняли багатьох інвесторів. Подивимося, як буде працювати цей закон на практиці, НБУ буде імплементувати норми нового закону.

Що стосується побудови ефективного судового захисту інвестицій, я б радив придивитися до досвіду Казахстану. Там при міжнародному фінансовому центрі "Астана" створений комерційний суд, працює на принципах англійського права (для роботи в суді запрошені провідні діячі британського правосуддя. Аналогічні суди також створені в Сінгапурі, Гонконгу, Дубаї, Абу-Дабі і Катарі. - "ВД"). Адже зараз всі великі суперечки, в тому числі з участю нашого бізнесу і наших інвесторів, вирішуються в Лондоні, Стокгольмі або Гаазі.

"ВД" І все ж приплив іноземних інвестицій залежить від багатьох чинників і дуже непостійний. А отже, якщо ми хочемо, щоб наша економіка не просто зростала, а росла швидко, повинні шукати альтернативні джерела фінансування, наприклад банківське кредитування. Але у нас корпоративне кредитування практично заморожено, хоча банки розташовують достатнім фінансовим ресурсом. Чому?

- Причина криється в політиці Нацбанку, який заради приборкання інфляції підвищує облікову ставку. Чим вища облікова ставка, тим дорожче кредити. Зараз вартість кредитів для підприємств просто непідйомна. Хоча таргетування інфляції - тупиковий режим монетарної політики, такий же, як і раніше використовувався НБУ режим жорсткої фіксації валютного курсу (currency board). З допомогою обох цих підходів центробанки намагаються різними інструментами досягти однієї мети - внутрішньо стабілізувати складну нелінійну монетарну зв'язку "ціни - курс". При цьому бояться відкрито говорити, що й інфляційне таргетування, і прив'язка до долара або євро однаково убивчі для випереджальних темпів зростання економіки.

В Україні ніколи не було справжнього фіксованого валютного курсу - для цього бракувало золотовалютних резервів. По-цьому і були нескінченні сходи і стрибки курсу. Затискач монетарних агрегатів з допомогою такої ж нескінченної низки підвищення облікової процентної ставки, чим зайнятий зараз Нацбанк, також не буде мати успіху, як і попередні курсові вправи. Тому що вихід з кризи вимагає від центробанків абсолютно нових монетарних підходів. Центробанки провідних країн його знайшли в політику кількісного пом'якшення, що дозволяє накачувати економіку грошима.

"ВД" Ви вважаєте, що і для нашої економіки такі підходи можуть бути прийнятні?

- Кейнсіанські підходи накачування економіки через бюджетні витрати у воєнний і повоєнний час цілком припустимі. Варіанти можуть бути різними: рефінансування НБУ, випуск ОВДП або пряма емісія під конкретні великі проекти інфраструктури, сільського господарства або промислового виробництва. Зараз, звичайно, цього не можна зробити з-за жорстких умов допомоги МВФ з використанням механізму розширеного фінансування (EFF). Але умови наступної програми stand-by, про яку зараз ведуться переговори з кредитором, більш лояльні. І такий формат співпраці з МВФ дозволить нам проводити цільові емісії для прискорення розвитку економіки.

Державне фінансування великих проектів дасть синергетичний ефект - дозволить запустити суміжні галузі, створити нові робочі місця. Але тут важливо пам'ятати - чим більший будівельний проект або програма, яка фінансується з державного або муніципального бюджету, тим більше ризиків завищення кінцевої кошторису. Тим більше корупційних ризиків, операційних, нарешті, валютних - через затягування строків.

Класичний приклад з української історії - нафтопровід Одеса - Броди. Будівництво накачали грошима, труби урочисто закопали, а потім виявилося, що вуглеводні відсутні для прокачування в прямому напрямку. Деякий час трубопровід пропрацював в реверсному режимі і зупинився. І скільки років ми нічого не чуємо про нього?

"ВД" При яких умовах такий інструмент, як цільова емісія, може дійсно стати реальною фінансової підживленням економіки?

- Контрольована цільова емісія як високооктанове пальне - не всякий мотор економіки витримає. Аби ідея спрацювала, повинні бути дотримані кілька факторів: скоординовані дії Нацбанку і Кабміну, змішана політика (грошово-кредитна та бюджетно-фіскальна), чіткі параметри емісії за сумами та строками, перелік пріоритетних проектів та контроль за їх виконанням. І, звичайно ж, дуже жорсткий контроль за цільовим використанням коштів. Якщо всі ці умови будуть дотримані, то обсяги цільової емісії до 30 млрд грн на рік цілком можливі в перші рік-два здійснення проектів і, за нашими розрахунками, не позначаться ні на валютному ринку, ні на сплеску інфляції.

"ВД" Які ризики несе такий інструмент і як можна знизити ці ризики?

- Ризики досить великі. Адже мова йде про вкидання значного обсягу грошей. А це означає зростання інфляційних ризиків. Хоча головний фактор зростання цін у нас зовсім інший: як в індексі цін виробників, так і споживчої інфляції у нас переважає імпортна складова. Крім того, Нацбанк побоюється перетікання частини цих нових емісійних потоків на валютний ринок, що може спровокувати різку девальвацію гривні. І такі побоювання обгрунтовані, якщо не буде ефективного контролю над рухом емісійних коштів. Оптимальним виходом в даному разі могло б стати створення спеціалізованого Банку розвитку", через який здійснювалися видача та контроль кредитів за рахунок спецэмиссии. Але це в ідеалі.

У нас, наприклад, МЕРТ вже другий рік не може створити Експортно-кредитне агентство. Хоча створення такої структури регламентовано законодавчо. Тому, якщо дивитися реалістично, можна застосовувати схему надання кредитів через банки-агенти уряду з здешевленням процентної ставки. Або створити Фонд розвитку та відновлення - без банківської ліцензії, але з сильним наглядовою радою і незалежною експертизою інвестиційних проектів. До речі, можливість фінансування великих проектів за рахунок додаткової емісії розглядалася ще в 2003-2004 роках. І тоді цей підхід багато дискутувалося, але так і не стартував саме з-за відсутності якісних проектів, під які могли б виділятися кошти. Немає таких проектів і зараз, є напрямки для інвестування, але неякісно опрацьовані проекти. А цього недостатньо.

"ВД" чи Є у світовій практиці вдалі приклади, коли цільова емісія ставала драйвером прискореного економічного зростання?

- Китай проводить багато років відкриту і часто приховану політику схожого цільового фінансування через систему держбанків (а інших там і немає). І не тільки в масштабі своєї економіки, але і в Африці, і за програмами нового Шовкового шляху. Туреччину тепер часто лають за геополітичних поворотів, але на фазі зростання в комплексі заходів по відродженню турецької економіки фінансові стимули грали дуже важливу роль. Хоча невдалі приклади теж у всіх на слуху, Венесуела і Україна початку 1990-х, коли такі масовані купоно-карбованцевые емісії вибивало з Кабміну і Нацбанку для себе аграрне лобі.

Важливо вчитися на помилках, у тому числі своїх, а не впадати в монетарний догматизм, що цільова емісія миттєво обрушить курс гривні, все розкрадуть і виведуть за кордон. Будь-які ліки у великих кількостях - отрута. Але без ліків наша економіка при 2-3% зростання так і залишиться в стані "пацієнт швидше мертвий, ніж живий".