Екосистема для стартапів. Чому "єдинороги" народжуються не в Україні
Українські таланти знаходять роботу в зарубіжних компаніях, але лише одиниці зважуються на створення власного продукту
Ангели-інвестори з Долини
Вулиці Маунтін В'ю, містечка, де розташована штаб-квартира Google, забиті припаркованими в ряд трейлерами. В автомобільні вагончики переселяються жити люди, яким стало не по кишені платити за оренду житла в цьому і в десятці інших містечок Кремнієвої долини. Середня орендна плата в Сан-Хосе за останній рік виросла до $3500 в місяць, а зняти трейлер коштує всього $1000. У будинках на колесах живуть переважно ті, хто обслуговує два мільйони технічних фахівців, які працюють у Кремнієвій долині. Або ті, хто на свій страх і ризик вирішив потрапити з чорного ходу на найбільшу у світі ярмарок ідей в надії продати власний талант за мільйони доларів.
Недалекий той час, вважає дослідницьке агентство Startup Genome, коли зростаючий рівень вартості життя в Кремнієвій долині стане причиною того, що таланти і молоді стартап-компанії змушені будуть шукати інші локації для розвитку свого потенціалу. Сьогодні половина жителів Долини - це емігрували з інших країн фахівці. Для порівняння, в Бостоні, що входить в американську п'ятірку великих екосистем, - територій з найбільш сприятливими умовами для розвитку бізнесу з нуля до мільярда - іноземні фахівці складають 30% місцевого населення. Потрапити, а тим більше залишитися жити і працювати в Долині стає все складніше, але спроба того варто. І не тільки тому, що тут найвищий рівень зарплат (середня - $110 тис. в рік проти середньої в США $54 тис.). Головна причина: на цій невеликій за розміром території найвища в світі концентрація людей, зацікавлених в нових технологіях і в розвитку стартапів, винаходять ці технології. Тут найбільше ангелів-інвесторів і венчурних фондів, готових ризикувати і вкладати великі гроші навіть в самі божевільні технологічні ідеї.
Згідно з даними дослідження Startup Genome: Global Startup Ecosystem Report 2017, 28% глобальних інвестицій в стартапи на їх ранньому етапі відбуваються саме в Долині. Найближчі конкуренти - екосистеми Нью-Йорка і Пекіна - забезпечують кожна по 11% від загального обсягу глобальних інвестицій на ранній стадії розвитку стартапу. В Долині 6% інвесторів - це люди, які в свій час також починали з невеликих стартапів, які згодом виросли у великі технологічні корпорації. Їх поради і гроші значно прискорюють процес зростання маленької компанії, який, за інших рівних умов, займає від восьми до 10 років. Наявність грошей, досвіду, розвиненої інфраструктури та багатьох інших факторів роблять Долину найпотужнішою в світі екосистемою для розвитку стартапів: 21% всіх початківців компаній прагне потрапити саме сюди. На кінець 2017 р. в Долині на різних етапах розвитку знаходиться близько 16 тис. стартапів. У Нью-Йорку - другої найбільшої в світі екосистемі - їх кількість становить близько 7,8 тис.
Насіння, посіяні 30 років тому
Відтворити Кремнієву долину в якому-небудь іншому місці, навіть при наявності величезних грошей і бажання, неможливо з однієї простої причини - фундамент цієї екосистеми був закладений понад 30 років тому. Всі екосистеми, що входять в число найбільш розвинених у світі, починали готувати ґрунт ще в кінці минулого століття. Наприклад, проведені в середині 90-х економічні реформи Сінгапуру, які були спрямовані на лібералізацію законодавства в сфері фінансів та підприємництва, дали свої плоди тільки у 2010-х. У 2015-му в рейтингу найбільш розвинених світових екосистем Сінгапур увійшов у першу десятку (в 2017-му - 12-е місце).
Винятком з певною натяжкою можна вважати Пекін, якого ще три роки тому не було в глобальному списку локацій, де створені оптимальні умови для швидкого зростання компаній. У 2010 р. Китай почав реформу системи вищої освіти, що призвело до якісного перетворення 70 пекінських технологічних вузів. На наступному етапі, у 2015 р., в рамках державної програми підтримки стартапів уряд виділив $231 млрд інвестицій на їх розвиток. У підсумку екосистема Пекіна вже справила 40 "єдинорогів" - так називають стартапи, ринкова вартість яких згодом перевищила $1 млрд. У минулому році Apple інвестувала $1 млрд в виросла з стартапу компанію Didi Chuxing, пекінського аналога Über.
Держпідтримка як частина системи
Китайський досвід показовий у тому відношенні, що він демонструє значення ролі держави як частини екосистеми. І ця роль не вичерпується лише вливанням мільярдних інвестицій за рахунок урядових фондів.
В Естонії виконана за останні роки робота по оптимізації урядових організацій стала ключовим чинником формування високоякісної екосистеми. Згідно з проведеним у 2015 р. опитуванням інтернет-ресурсу Compass, 67% засновників стартап-компаній в країні охарактеризували роботу уряду як "більш ніж задовільну". Середній показник даної оцінки по Європі становив на той час 22%. Електронний уряд, переклад більшості бюрократичних процедур в режим онлайн, е-громадянство, можливість для іноземців управляти трастовою компанією онлайн - ось неповний перелік факторів, які підвищили якість естонської бізнес-середовища. Пряме інвестування в стартапи з боку уряду досить скромне: Естонський фонд розвитку виділив всього 3 млн євро на ці цілі, та фінансування здійснюється на основі паритетного участі з незалежними інвесторами. Сьогодні країна позиціонує себе як стартовий майданчик для розвитку стартапів на ранніх етапах з наступним просуванням їх продукції на великі європейські ринки.
Існують і негативні приклади впливу держави на формування екосистеми. У минулому році уряд Індії запустило програму Startup India, в рамках якої обіцяв фінансову підтримку стартапів на ранньому етапі. Програма об'єднала 5350 стартапів, але реальне фінансування отримали лише 75 з них. Іншим же прийшло повідомлення від податкової інспекції заплатити податки з вартості проектів, розмір якої визначила сама інспекція.
За даними Oxford Review of Financial Services, шанс будь-якого стартапу вирости в компанію вартістю як мінімум $100 млн становить менше 1%. А завзяття індійських податківців звело цю ймовірність до нуля. Глава Індійського департаменту промислової політики Рамеш Абхішек виправдовувався пізніше, що держорганам необхідно ще кілька років, щоб зрозуміти, як правильно працювати зі стартапами. Але від підтримки початківців технологічний компаній уряд не відмовиться, оскільки за ними майбутнє індійської економіки.
Шкода від концентрації технологій
Розвиток і навіть виживання національних економік дедалі тісніше пов'язане з темпами збільшення частки сектора високих технологій в їх загальній структурі. Виходячи з існуючих прогнозів, жодна інша галузь не створить більше доданої вартості, ніж технологічна.
Поточний глобальний ВВП становить $100 трлн, з них 4,5% припадає на індустрію інформаційних і комунікаційних технологій. У 1992 р. цей показник становив 2% глобального ВВП, а через 15-20 років збільшиться до 8%.
Враховуючи, що глобальне економічне зростання становитиме в середньому 2% у рік, у середньостроковій перспективі техсектор буде розвиватися вдвічі швидше цих темпів.
Така диспропорція зростання створює як мінімум три структурні проблеми. Перша - нерівномірна концентрація бізнес-активності, коли 80% доданої вартості створюється лише у двох десятках міст у п'яти-шести країнах. Друга - різниця в ефективності виробництва між технологічними і нетехнологическими компаніями. Третя - заміщення низькопродуктивних виробничих процесів високопродуктивними технологічними рішеннями. Іншими словами, максимальна автоматизація виробництва, яка, за прогнозами Oxford Martin School, знищить 60-80% робочих місць у країнах, що розвиваються, таких як Китай, Таїланд. Що, в свою чергу, призведе до високого рівня соціальної напруги.
Американський мільярдер, колишній виконавчий директор AOL Time Warner і автор книги "Третя хвиля інтернету, якими якостями повинен володіти підприємець майбутнього" Стів Кейс бачить вирішення перерахованих вище структурних проблем децентралізації технологічного потенціалу. На його думку, той факт, що кращі технологічні рішення реалізуються тільки в Кремнієвій долині, Нью-Йорку і Массачусетсі, створює критичні диспропорції у темпах розвитку різних регіонів США. Після трьох років досліджень та збору інформації в 33 містах штатів центральній частині країни, які вважаються депресивними (за американськими мірками), Кейс прийшов до висновку, що найкращим способом вирішення проблеми стане створення спеціального фонду для інвестування у старап-проекти на ранніх стадіях у маленьких містечках. Співфінансувати фонд погодилися найбагатша людина планети Джефф Безос, а також інші відомі люди - венчурні інвестори та мільярдери Джон Доерр, Джим Бреер, Рей Даліо та ін. Високий поріг входу у вже розвинені екосистеми залишає за бортом тисячі регіональних талантів, які могли б реалізувати свій потенціал на місцевому рівні, чи для того створені необхідні умови.
Україна: шлях знизу
У пошуку талантів в регіонах, задуманому Стівом Кейсом, є формальна схожість з тим, що зараз відбувається в Україні в контексті розвитку стартапів. Однією з перших стратегічних завдань, яку реалізував створений на норвезькі гроші некомерційний проект з підтримки стартапів iHUB, стало відкриття регіональних представництв у Львові, Чернігові та Вінниці. Під егідою міжнародної інвестиційної платформи Startup.Network проходять конкурси стартапів в регіонах. На початку грудня, приміром, подія під назвою "битва 99 стартапів" пройшла в невеликому містечку Кам'янець-Подільському. І хоч переможець конкурсу не має прямого відношення до технологічних інновацій (створення національно-патріотичного парку в історичній частині міста), в числі лауреатів були проекти з технологічним ухилом (створення дешевої версії 3D-принтера, додаток з пошуку психіатричної допомоги).
Допомога місцевим талантам може стати передумовою для формування регіональних мікро-екосистем, чому теоретично повинна сприяти реформа місцевого самоврядування. До сьогоднішнього моменту несприятливі умови ведення та розвитку малого і середнього бізнесу в Україні є однією з ключових причин, по якій зміцнілий український стартап виїжджає з країни, щоб у більш сприятливих умовах продовжити свій розвиток. До цієї проблеми варто додати і відсутність якісної підтримки держави, венчурних фондів та ангелів-інвесторів, а також робочих схем по залученню західних інвестицій, освітніх програм і т. д. Практика останніх років показала, що тільки за наявності 100 тис. висококваліфікованих технічних фахівців недостатньо для створення якісної екосистеми. Багато українські програмісти знаходять роботу в зарубіжних технологічних компаніях, але лише одиниці зважуються на створення власного продукту та проходження з ним всього циклу зростання стартапу.
Технології і таланти
Кожна десята глобальна корпорація зі списку Fortune 1000 одночасно працює відразу з 50 стартапами. Але це верхня межа: в середньому велика компанія розробляє від п'яти до 25 проектів у рік.
За даними сід-фонду з Кремнієвої долини 500 Startups, тільки у чверті випадків спільних "пілотів" вдається отримати кінцевий продукт або рішення, готовий для виходу на ринок. Це не так вже й мало. Адже сама природа стартапів і великого бізнесу настільки різна, що на перший погляд важко уявити, як вони можуть взаємовигідно співпрацювати в рамках спільної мети. Типовий стартап - дрібна за розміром, швидка по швидкості прийняття рішень компанія, яка домоглася успіху завдяки порушенню корпоративних і галузевих стандартів. Великий бізнес, навпаки, шанує ці стандарти, діє в їх межах з урахуванням вимог акціонерів, перестраховує себе від поспішних дій штучними бар'єрами з багатоступеневих внутрішніх процедур.
У 90% випадків корпорації пояснюють свою зацікавленість у співпраці зі стартапами отриманням нових технологій. Половина великого бізнесу бачить в них рішення для оптимізації внутрішніх виробничих або управлінських процесів. Друга половина використовує стартапи для банального переманювання талантів.
Існують три форми співпраці між стартапами і корпораціями. Партнерство - найбільш розповсюджена форма, що передбачає мінімальні інвестиції в новий проект. Компанія або відразу купує продукт старапа, або використовує партнерську модель з рівним розподілом ризиків, наприклад, спільно розробляючи новий продукт або об'єднуючи зусилля з маркетингу та брендування. Нерідко корпорації поглинають стартапи, якщо бачать у них потенціал, достатній, щоб принести в майбутньому значний прибуток. Поглинання характерні для вже заявили про себе стартапів з готовим продуктом.
На ранніх етапах життя стартапа їх поглинають насамперед потім, щоб інкорпорувати в корпоративну структуру нові таланти. Цей феномен отримав назву aqui-hires (можео перекласти з англійської як "погло-оренду").
"Наш венчурний фонд існує вже кілька років, але ми інвестуємо в стартапи тільки в тому випадку, якщо впевнені, що ці вкладення допоможуть нам вирішити ті чи інші стратегічні завдання, - говорить Стефані Наигели, керівник венчурного фонду корпорації Nestle. - В залежності від поставлених бізнес-цілей ми вибираємо різні форми співпраці зі стартапами: партнерство, спільні розробки, ліцензування, а також інвестування або поглинання". За останні 4,5 року, венчурний фонд компанії співпрацював з понад 50 стартапами.
Короткий шлях комунікації
Розробка і впровадження інновацій за рахунок стартапів - це відносно нова практика для корпорацій, і поки не існує єдиного стандарту, як найбільш ефективно побудувати комунікацію з ним. Згідно з дослідженням 500 Startups найчастіше зустрічається "кураторство" одного СЕО корпорації, який вибудовує вертикаль спільної роботи зі стартапом. В цьому є свій сенс, оскільки керівник вищої ланки бере на себе відповідальність за прийняття проектів, забезпечення їх фінансування та безпосередній оцінці результатів роботи. Коли стартапами займається спеціальний відділ з інновацій або інші департаменти компанії, співробітництво гальмується із-за бюрократичних процедур.
У більшості випадків проходить близько півроку з моменту знайомства команди стартапу з представниками компанії до моменту запуску спільного пілота. Лише 7% компаній даний процес займає менше місяця. Ця категорія компаній мінімізувала бюрократичні процедури затвердження пілотів, створила нові скорочені типи договорів. "Коли ми починали працювати зі стартапами, наш юрвідділ та інші департаменти ставилися до них як до типовим постачальникам, - каже Френкі Джеймс, керуючий директор Advanced Technology, інноваційного підрозділу General Motors. - Але таке ставлення, яке тягне за собою весь набір юридичних процедур, не працює по відношенню до дрібним компаніям, особливо якщо ми навіть не збираємося випускати продукцію на ринок". Для роботи зі стартапами General Motors створив особливий протокол процедур, що спрощують і прискорюють юридичний супровід пілотів.
Прикладна користь
"Працюючи зі стартапами, компанія балансує між короткочасними і довгостроковими цілями, - каже Галя Мор з 500 Startups. - З одного боку, стартап може запропонувати інноваційне рішення для поточної бізнес-проблеми. З іншого - нерозумно ігнорувати ті розробки стартапів, які здатні трансформувати внутрішню організаційну культуру компанії, що згодом дозволить їй якісно впливати на зміни в галузі".
Дійсно, сьогодні корпорації найчастіше звертають увагу на ті стартапи, у яких є вирішення поточних проблем компанії. Не в останню чергу тому, що ефективність при вирішенні короткострокових завдань піддається більш точному аналізу та оцінки, а цільова фокусування звужує коло пошуку перспективних стартапів. "Ми шукаємо стартапи по двох напрямках: спочатку звертаємо увагу на ті, які допоможуть нам вирішити поточні завдання, потім - на ті, які можуть надати рішення для зміни нашої внутрішньої структури", - підтверджує висновок Сандро Валері, голова відділу корпоративних інновацій аерокосмічної компанії Embraer. За першим напрямом компанія працює з декількома стартапами, у яких є розробки в галузі штучного інтелекту. По другому - з розробниками технологій доповненої реальності і віртуальної реальності, необхідних при безпосередньому виробництві продукції Embraer. "Ми починали з реалізації одного "пілота". Він виявився успішним, і акціонери побачили у співпраці зі стартапами додаткові можливості для зростання нашої компанії. Сьогодні компанія знаходиться в перманентному пошуку перспективних "пілотів", - говорить Валері.
Перші успішні "пілоти" дозволили Embraer приступити до реалізації великих проектів. Один з них - спільна з Über розробка електричних летальних апаратів для коротких перельотів в містах. "Ми усвідомлюємо, що транспортна система великих міст потребу в інноваційних рішеннях, таких як таксі, і ми хочемо бути в числі лідерів в наданні готових рішень", - зазначає Валері.
Досвід Embraer демонструє, що компаніям, які тільки починають працювати зі стартапами, варто сконцентруватися на малобюджетних "пілотах". Такий підхід дозволить отримати інформацію про поточні тренди даного ринкового сегменту. "Перший досвід також допоможе створити кейс, на основі якого можна розробляти вдосконалені підходи партнерства або інвестицій в стартапи", - підсумовує Емілі Чіу з 500 Startups.
