• USD 28.7
  • EUR 32.3
  • GBP 38.6
Спецпроєкти

"Вагнергейт", Бурба та день народження Єрмака. Хто повірив Зеленському

"ДС" розпитала політологів про прес-конференцію Володимира Зеленського, що відбулася 26 листопада

Володимир Зеленський
Володимир Зеленський / EPA/UPG
Реклама на dsnews.ua

Ми попросили відповісти на три запитання:

  1. Чи був Зеленський переконливим у своїй атаці на Василя Бурбу з метою приборкати "Вагнергейт"?
  2. Чи був Зеленський переконливим, пояснюючи скандал із днем ​​народження Андрія Єрмака?
  3. Чи були конфліктні діалоги з Савіком Шустером, Юрієм Бутусовим та Михайлом Ткачем задумом режисерів шоу, чи вони сталися спонтанно? Зеленський у цих діалогах виглядав скоріше достойно, чи як той, хто втратив обличчя?

Ярослав Макітра, експерт Інституту соціальних технологій "Соціополіс"

1)В принципі аргументи, наведені президентом, мають певну логіку. Можливо, інформація, яка у нього є, дає підстави говорити так, тільки проблема у тому, що протягом всього "Вагнергейту" представники влади плутались в заявах, відповідно те, що сказав Зеленський, вже викликало недовіру.

Якби була вибрана лінія "я не коментую, бо це питання національної безпеки", то чіткий одноразовий комент після заяви Бурби викликав би більший рівень довіри у суспільства. А так виникає багато питань, особливо після інформаційної перепалки з журналістами, що принижує слова президента у підсумку.

2) Очевидно, це звучало непереконливо, бо ми бачили заяву Єрмака, який говорив дещо інше, до того ж уникав контактів з пресою. Тут треба було діяти на випередження, озвучувати власну версію подій, а не чекати на запитання, щоб потім намагатися від нього ухилитися. Інформаційно це виглядало неправильно, такі заяви по-різному можуть оцінювати виборці. Тут важливо завоювати нейтральну аудиторію і хоча б, як мінімум, посіяти сумнів у аудиторії, яка не симпатизує владі. Не думаю, що цілі були досягнуті, враховуючи що і як було сказано.

3) Навряд чи вони могли бути спонтанними, нерегульованими, швидше за все, просто були емоції в ході розмови. Очевидно, президент готувався до такої ситуації з журналістами. Чи був він переконливий? Напевне, це той самий випадок, коли обидві сторони виглядали не так, як мали б. Звичайно, у нас свобода слова, а президент опустився до словесної перепалки з журналістами, що не дуже пасує до його авторитету, але й журналісти своїми перебиваннями, риторикою, звинуваченнями не вселяли високої довіри до своєї незаангажованості. Тому, думаю, тут обидві сторони мали свої репутаційні ризики, що могло викликати у нейтральної аудиторії негативну оцінку всіх сторін діалогу. Звичайно, втратив тут більше Зеленський, бо журналіст може провокувати скандал задля привернення уваги, а президент, як виборна особа, не має права втягувати себе у такі дії.

Реклама на dsnews.ua

Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій

1) Навпаки, тут має місце зворотній ефект. Зеленський дозволив собі звинувачення на адресу розвідників, до того ж у доволі хамській та непристойній формі, назвавши Бурбу авантюристом і аферистом. Ще побачимо, як поведе себе Бурба, але це однозначно вчергове збурило активну частину суспільства та опонентів президента. Схоже, що справа "Вагнергейту" отримала новий, більш емоційний виток розвитку, де йдеться вже не тільки про політичну чи кримінальну відповідальність, але й про дотримання певних моральних критеріїв і принципів.

2) Президент взагалі не був переконливим. І найкраще з цього приводу висловився колишній глава ОП Андрій Богдан, коли написав у своєму Facebook, що президент говорив відверту неправду. Думаю, що настільки емоційної поведінки президента, такого хамського та зневажливого ставлення до журналістів у Зеленського ще не було.

3) Можна по-різному це пояснювати, але, думаю, насправді Зеленський є неврівноваженою людиною, яка не здатна чути на свою адресу якісь критичні зауваження, тим більше такі, які його ображають. Особливо, коли Зеленського реально ловили на слові і дозволяли собі говорити, що він бреше, у глави держави, певне, стався емоційний шок і бурхлива реакція. На мою думку, це були п'ять годин сорому для країни.

Віталій Кулик, директор Центру досліджень громадянського суспільства

1) Він не був абсолютно переконливим у спробах відкинути звинувачення по "Вагнергейту", хоча по деяким іншим позиціям Зеленський був цілком щирий у своєму невігластві. Щодо "Вагнергейту" були конкретні питання, на які він не хотів або не міг відповідати, намагався перевести розмову на власні версії або вдавався до хибної логіки. Для широкого загалу, для тих, хто сумнівався в діях або бездіяльності влади, президент остаточно розставив крапки над "і", опосередковано підтвердивши, що брав участь у зливі операції.

2) Якби не пасажі в стилі "я маю право на відпочинок", то, можливо, відповідь зійшла б за пояснення. Проте Зеленський вдавався до спекуляцій, проскакували певні меседжі, що звучали як визнання використання ним державного ресурсу в інтересах свого оточення. Звичайно, президент має право на відпочинок, але не коли він користується для цього державним ресурсом в невстановленому порядку, або користується літаками олігархів. На ці питання він не відповів, тому переконливим не був.

3) В мене є підозра, що це не було зрежисоване шоу в частині згадуваних відповідей, але в іншій частині заготовки були: вони відрізнялись логікою, чіткістю формулювань. Проте коли Зеленський намагався атакувати журналістів, це була поведінка, негідна президента. Тому він і отримав відповідь від Бутусова, а відкриття справи проти журналіста лише підтверджує дріб’язковість і злопам’ятність нашого президента.

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політологічних досліджень "Пента"

1) Напевно, в організаторів прес-конференції, радників президента був мотив, щоб через звинувачення на адресу Бурби приборкати "Вагнергейт". Проте президент порушив певні правила внутрішньої гри, образу та недовіру до Бурби він виплеснув перед журналістами. Якби завдання було в тому, щоб Бурбу в чомусь звинуватити конкретно, то треба було б інакше це робити, а так на першому плані була емоція. Але стосовно "Вагнергейту" прозвучала низка важливих тез, які пояснюють, чому було ухвалене таке рішення. Спецоперація, яку підготували військові розвідники, була дуже ризикованою. Як я говорив раніше, скоріше за все її відклали з двох причин. По-перше, проведення операції збіглося з початком перемир'я і треба було обирати. Вибрали перемир'я, що, до речі, підтвердило розслідування Bellingcat. А другою причиною була висока ризикованість операції, її авантюрність. Зеленський це підтвердив, назвавши як мінімум два контраргументи. Перший — геополітичний, про можливе погіршення відносин з Туреччиною та Ердоганом, другий — про можливість людських жертв під час операції.

2) Для тих, хто проти Зеленського, що б він не сказав — все непереконливо. Ті ж, хто за Зеленського, сприймають все, що він говорить, як свою позицію. Навіть якщо президент говорить надто емоційно, не завжди системно, вони йому вірять і вважають щирим. Ті, хто вагається, оцінюють по-різному. Частина засуджує за емоції, але є критика на адресу журналістів. Крім того, реакція відрізняється залежно від журналіста. В діалозі з Шустером Зеленського підтримали навіть критики президента. Ось такий парадокс, який говорить про те, що на оцінку Зеленського в прес-марафоні впливає ставлення до гаранта, а також тема, що обговорюються. Щодо дня народження Єрмака, то все залежить від сприйняття самої теми: опоненти Зеленського, звісно, ​​критично її сприйняли.

3) Думаю, що по Шустеру все було не спонтанно, по Бурбі не спонтанно, щодо Бутусова — передбачалася жорстка оцінка його дій. Для цього його, як і Шустера, покликали, але не чекали, як це розгорнеться і піде далі. Вважаю, що не треба було президентові вступати у персональні пікірування з окремими журналістами. Це деформувало прес-конференцію та створило проблеми. Щодо реакції на запитання Ткача — міг бути спонтанний прояв емоцій президента, тому що йому дуже не подобається, коли втручаються у приватне життя. Видно, що для Зеленського це червона лінія, остання фортеця, де він може почуватися вільною людиною. Ще один важливий момент, який виявився на прес-конференції: Зеленський по-особливому сприймає статус президента, наголошуючи на цьому постійно. Крім замаху на своє приватне життя, його дратує, коли, на його погляд, роблять замах на інститут президентства. Думаю, емоцій було надто багато, і вони часто грали не на користь президента, а як це сприйняли широкі маси, покаже рейтинг. Але, звісно, ​​це була не найвдаліша прес-конференція у житті Зеленського.

    Реклама на dsnews.ua