"Борисфен", "Грім" і "Сапсан": Чим Україна зможе накрити Москви

Останнім часом пожвавилися розмови про українських ракетах середньої дальності. Пов'язано це, в першу чергу, з припиненням дії Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (ДРСМД), яке тепер виглядає фактом в режимі очікування, передає Depo.ua.

Спочатку деталі щодо юридично-правової сторони цієї справи докладно описав у блозі для Аtlantic Сouncil колишній посол США в Україні Стівен Пайфер. Він переконаний, що перед Україною, яка з моменту утворення визнала всі обмеження озброєнь, підписані СРСР, тепер немає ніяких перешкод в справі розробки власного ракетного зброї за умови відсутності в ньому ядерних зарядів і використання тільки для внутрішніх потреб (без експорту).

Згодом у своєму виступі на конференції з безпеки в Мюнхені офіційний кандидат на пост президента Єврокомісії від Європейської народної партії, німецький євродепутат Манфред Вебер взагалі заявив, що Євросоюз повинен побудувати систему протиракетної оборони за участю України. На думку німецького політика, це допоможе повернути єдність на європейський континент в період росту ядерної загрози.

Що стосується України, то у нас ще на початку 1990-х років були досить цікаві напрацювання в цьому напрямку, але спочатку хронічне безгрошів'я, а потім відверте ренегатство представників влади призвели до того, що в 2014 році, по суті, довелося стартувати майже з нуля.

Природно, що при розробці такого типу озброєння Україна змушена рахуватися з іноземними партнерами, які, в свою чергу, в силу нестабільної політичної ситуації всередині країни трохи бояться з ходу озброювати східного партнера стратегічною зброєю, нехай навіть неядерним, нехай навіть за його рахунок. Тому все, що до останнього часу могла собі дозволити Україна, це проект "Грім-2" з офіційною максимальною дальністю стрільби 280 км (за іншими даними - 350 км) та реальної (згідно з деякими джерелами) 500 км.

До речі, в грудні 2015 року секретар РНБО Олександр Турчинов заявив, що навколо проекту "Грім-2" створюється виробництво повного циклу, починаючи від ракетного палива і закінчуючи бойовою частиною ракети, яка буде найкращим стандартом з оперативно-тактичних ракет, які є в світі.

А поки "Грім-2" їздить на параді на День Незалежності і готується до державних випробувань, можна згадати й інші українські ракетні проекти. Крім "Грому" їх було два: "Борисфен" і "Сапсан", тісно пов'язані між собою.

Проект "Борисфен"

"Борисфен" повинен був стати першим оперативно-тактичним ракетним комплексом, здатним наносити удари на короткі (близько 100 км) і середні (до 500 км) відстані. Робота над ним почалася на ДКБ "Південне" ще в 1994 році. Однак далі ескізів справа не просунулася: фінансування підвело, а в 2003 році роботу над проектом взагалі припинили (прем'єр-міністром тоді був Віктор Янукович).

Таким чином, у зв'язку з організаційними і фінансовими труднощами проект оперативно-тактичного ракетного комплексу "Борисфен" застарів ще на "паперової" стадії і в 2006 році було прийнято стратегічне рішення на базі його ескізів створити новий проект, який отримав назву "Сапсан".

Тобто, по суті, "Сапсан" - це і є покращений згідно з останніми вимогами військового відомства оперативно-тактичний ракетний комплекс "Борисфен".

Проект "Сапсан"

За первісною ідеєю, "Сапсан" повинен був об'єднати кращі рішення, які закладалися у проектах "Борисфен" і "Грім". При цьому дальність польоту ракети не повинна перевищувати 280 км. Нову оперативно-тактичну ракету планувалося прийняти на озброєння Сухопутних військах та у Військовому флоті після 2011-го, однак знову завадив брак фінансування.

Тільки в 2009 році українське конструкторське бюро "Південне" завершило ескізний проект багатофункціонального ракетного оперативно-тактичного комплексу "Сапсан", на розробку якого було виділено 6,8 млн доларів, проте Міністерство оборони України цей проект відхилила (прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, в.о. міністра оборони Валерій Іващенко).

Починаючи з 2010 року, коли президентом України став Віктор Янукович, через відсутність фінансування роботи взагалі фактично припинилися, незважаючи на заяви Януковича, що Україна не відмовляється від створення комплексу "Сапсан", який повинен замінити застарілі системи, що знімаються з озброєння. А 26 червня 2013 року міністр оборони України Павло Лебедєв офіційно повідомив, що Міністерство оборони України відмовилося від проекту "Сапсан".

Після перемоги Революції гідності та російської агресії в 2014 році питання завершення розробки комплексу "Сапсан" знову вийшов на порядок денний. В 2016-2018 роках багато експерти робили припущення, що проект "Сапсан" знайшов свою реалізацію в ракетному комплексі "Грім-2", який 24 серпня 2018 року був продемонстрований на військовому параді до Дня Незалежності України.

Однак більш детальний аналіз проекту "Грім-2" та інформації про "Сапсана" дозволяють зробити висновок, що це все-таки різні проекти, а плутанина, швидше за все, виникла внаслідок нестачі офіційної інформації з-за зрозумілою секретності обох проектів. Хоча певна схожість дійсно є.

Однак новий багатофункціональний ракетний комплекс (БФРК) "Сапсан" повинен об'єднати в собі властивості тактичних і оперативно-тактичних ракетних комплексів (ОТРК), а також властивості ракетних систем залпового вогню (РСЗВ) і, за задумом, повинен мати вісім тактичних ракет або дві оперативно-тактичні.

За іншою версією експертів, "Сапсана" виросла "Вільха", що також не зовсім відповідає дійсності. Адже "Вільха" - це реактивний, високоточний 300-мм снаряд, який здатний вражати цілі на відстані 120 км. Тому, по суті, "Вільха" - це поліпшена версія радянського РСЗВ "Смерч".

Що ж стосується "Сапсана", то він розробляється саме як багатофункціональний ракетний комплекс (БФРК) і в разі необхідності може заряджатися ракетами масою 480 кг, здатними долати відстань 1-1,5 тисяч кілометрів (на одному з брифінгів в 2016 році Турчинов згадав навіть про 2 тис. км).

Прикладом таких ракет може служити перспективна російська крилата ракета "Буревісник" з ядерною силовою установкою (стартовий двигун ракети - твердопаливний, маршовий двигун - ядерний повітряно-реактивний), про існування якої Путін вперше обмовився 1 березня 2018 року. Суть розробки в тому, що завдяки ядерної силової установки ракета нібито буде мати практично необмежений радіус дії, буде здатна рухатися з надзвуковою швидкістю і долати будь-які системи протиракетної оборони.

Правда, розробка таких ракет стане (якщо стане окремим проектом національного значення. А поки що існують два аспекти, які заважають його реалізації: політичний і фінансовий.

По-перше, незважаючи на голослівні заяви американських та німецьких політиків, офіційно ще ніхто не дозволив Україні приступити до розробки таких ракет. Більш того, останнім часом були зафіксовані зворотні випадки.

Наприклад, у січні 2018 року "Оборонно-промисловий кур'єр" писав, що Сполучені Штати заблокували проект створення в Україні ракети-носія (правда, для експортних цілей, а саме для Туреччини, але тим не менше). Спеціаліст, аналізуючи загальні підходи Заходу до ВТС з Україною, прийшов до висновку, що країни НАТО і ЄС не зацікавлені в істотному технологічному посиленні України, а "влада України традиційно не має політичної волі для відстоювання інтересів держави".

Звичайно, геополітична ситуація з того часу змінилася, але до України ці зміни у вигляді практичних кроків ще не дійшли.

По-друге, навіть при відсутності політичного тиску Заходу (а то і взагалі прямого дозволу на розробку таких ракет) Україні ще треба буде знайти ресурси для фінансування відповідних робіт. А це, за різними оцінками, від 2-х до 5-ти мільярдів доларів.

Тому зараз найбільш оптимальним варіантом є доведення до серійного виробництва проекту "Грім-2" з паралельною легалізацією дальності польоту його ракет до реальних 500 км. Адже розмістивши такі ракети в Сумській області, Україна зможе тримати під прицілом Москви.