500 тисяч новобранців восени. Як Зеленський відповість на російську мобілізацію

Нові плани Путіна

Уся інфраструктура для проведення загальної мобілізації в Росії готова, однак цей процес агресор може почати лише після так званих "виборів до ґосдуми" 20 вересня. Про це заявив представник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Черняк у коментарі "Укрінформу".

Керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко повідомив, що на осінь Росія готує мобілізацію від 500 тисяч людей. За його словами, частину мобілізованих російське командування планує кидати в бій уже впродовж перших двох тижнів для "затикання дірок" на східному напрямку. Інших готуватимуть щонайменше місяць для можливого відкриття нового напрямку фронту.

"В нас буде дуже насичена осінь та зима, і потрібно буде вистояти у дуже непростих піхотних боях", — наголосив Коваленко.

23 липня цю інформацію підтвердив Володимир Зеленський. "Путін готує нові удари по Україні, готує, на наш погляд, додаткову мобілізацію в Росії, готує розширення війни", — заявив він у Києві на спільній пресконференції з прем’єр-міністром Ірландії Міхолом Мартіном.

Плани Зеленського

А що готуємо у відповідь ми?

Зеленський на тій же пресконференції 23 липня розповів про завдання, яке він поставив новому головнокомандувачу ЗСУ Михайлу Драпатому та в.о. міністра оборони Євгенію Хмарі: "Безумовно і Драпатому, і Хмарі, їм прийдеться виконати те головне завдання на сьогодні … яке ставив я і Федорову, і Сирському (тому що не можна окремо і щоб хтось винен, хтось не винен) … питання ТЦК, питання нормального, якщо це можливо сказати так, обличчя мобілізації".

Така постановка завдання виглядає дивною в умовах очікування восени нових 500 тисяч новобранців в Росії. Жодного слова про свою власну реакцію на російські плани.

Схоже завдання для Драпатого і Хмари він сформулював і у відеозверненні до українців увечері 21 липня: "Дати реальне бачення мобілізаційного процесу — це пріоритет".

Тут теж кидається в очі небажання самому дати таке бачення, яким би керувалися спільно ЗСУ та Міноборони.

До того ж, Хмара взагалі незнайомий з цим питанням. Він попередні 15 років служив у Центрі спеціальних операцій "А" СБУ, з квітня 2023 року начальником цього центру. Тобто він є видатним майстром спецоперацій, але дилетантом у проблемах мобілізації.

Але у Зеленського є свій погляд на можливості Хмари. 16 липня він повідомив українцям, що Хмара "може контролювати також внутрішню ситуацію у складових Сил оборони: у нього достатній безпековий досвід, щоб не допускати речей, за які соромно".

Що він мав на увазі під "речами, за які соромно", здогадатись легко. Того ж дня на спільній пресконференції з Кіром Стармером Зеленський заявив: "У нас є питання з мобілізацією. Дуже складно знайти механізм, щоб це було з повагою". І наголосив, що "потрібно повністю знищити ганебні моменти бусифікації".

Чому це неправильна відповідь

Як бачимо, Зеленський весь час зводить проблему мобілізації до проблеми її обличчя: як вона виглядає. І головнокомандувач ЗСУ разом з керівником Міноборони (раніше Сирський з Федоровим, тепер Драпатий із Хмарою) мають зробити так, щоб вона виглядала красиво.

Це неправильна відповідь. А отже, це небезпечна відповідь з погляду інтересів держави, яка має готуватися до нової хвилі російської агресії.

Головнокомандувач ЗСУ разом з керівником Міноборони в принципі не можуть придумати і забезпечити "нормальне обличчя мобілізації", тому що військовослужбовці ТЦК взагалі не мають права затримувати людей. Таке право мають лише поліцейські.

У постанові Кабміну від 16 травня 2024 р. № 560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" чітко сказано, що у разі відмови громадянина прослідувати до ТЦК "поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру". Не військовослужбовець ТЦК, а саме поліцейський.

Тобто всі "ганебні моменти бусифікації", про які говорить Зеленський, вони на совісті поліцейських, а не військовослужбовців.

Інша справа, що поліцейські часто-густо перекладають свою роботу на військовослужбовців ТЦК. Але тим більше це на совісті поліцейських, які свідомо закривають очі на порушення порядку затримання громадян.

Отже, насправді не Драпатий із Хмарою мають вирішувати, як зробити Зеленському "красиву мобілізацію". Це зобов’язаний вирішувати він сам (за своїми функціональними обов’язками президента і верховного головнокомандувача) спільно з керівником Нацполіції (раніше це був Іван Вигівський, тепер Максим Цуцкірідзе). А Драпатий із Хмарою мають займатися геть іншими справами. І коли Зеленський з першого дня їх роботи на нових посадах спеціально не дає їм займатися потрібними справами, а навантажує зайвими — це точно не на користь державі.

Якою має бути правильна відповідь

У будь-якому разі, хто б не придумав рішення, його потрібно затвердити. Це не може бути "спільне рішення Драпатого і Хмари", бо головнокомандувач ЗСУ і керівник Міноборони не повноважні приймати рішення, обов’язкові до виконання військовозобов’язаними та поліцейськими.

Рішення має проводитися на рівні як мінімум постанови Кабміну. Краще підкріпити його рішенням РНБО, введеним в дію указом президента, а потім і закон відповідний прийняти. Причому ініціатором рішення має бути саме президент, бо саме він володіє інформацією (зокрема розвідувальною) про масштаби російських мобілізаційних планів та про реальну ситуацію на фронті.

Керувати розробкою цього рішення мають не головнокомандувач ЗСУ і керівник Міноборони, перекладаючи одне на одного відповідальність (як це робили Сирський і Федоров), а особисто верховний головнокомандувач. У нього є Офіс президента (і в ньому заступник керівника ОП бригадний генерал ЗСУ Павло Паліса) та апарат РНБО (і в ньому перший заступник секретаря РНБО генерал-майор Євгеній Острянський), щоб виробити оптимальну модель.

Ілюстрація від Сирського

Найкращу ілюстрацію ставлення Зеленського до проблем армії дав 20 липня Олександр Сирський, на той час головнокомандувач ЗСУ, у статті "Моя робота — війна". Він гостро розкритикував реформу військової служби, оголошену Зеленським 12 липня. Звісно, генерал Сирський не міг прямо критикувати верховного головнокомандувача, тому обрав собі мішенню Федорова.

"Нові контракти було презентовано понад місяць тому. Станом на сьогодні їх підписали близько 2000 військовослужбовців на мільйонну армію. Водночас я отримав велику кількість демотивованих солдатів і офіцерів, які очікували одних умов, а отримали інші. Сама постанова щодо "експерименту" викликає серйозні юридичні питання. Порівняйте: підвищення грошового забезпечення в системі МВС провели через Верховну Раду. От вам і різниця між рішенням і презентацією. Бо презентації не мають перетворюватися на саморепрезентації: за кожним слайдом мають стояти документ, бюджет і процедура. Інакше замість рішення армія отримує розчарування".

Корінь проблеми, яку назвав Сирський, явно не в Федорові. Бо ані міністр оборони, ані міністр внутрішніх справ не командує урядом та парламентом.

Те, що 10 червня Верховна Рада прийняла (а 23 червня Зеленський підписав) закон, який підвищив мінімальне грошове забезпечення в Нацполіції та ДСНС до 10 прожиткових мінімумів (зараз це 33 280 грн), — це говорить про те, як Зеленський ставиться до поліцейських.

А те, що військовослужбовці ЗСУ отримали лише "експериментальний проєкт щодо запровадження додаткових мотиваційних чинників", затверджений постановою Кабміну від 12 червня 2026 р. № 768, — говорить про те, як Зеленський ставиться до військових.

Тому правильна відповідь на проблему мобілізації малоймовірна. Навіть якщо Драпатий і Хмара спільно її знайдуть і покладуть на стіл Зеленському, вона має високі шанси розбитися об три небажання Зеленського: брати на себе відповідальність, витрачати додаткові кошти на військових та псувати стосунки з поліцією.